109.Багатозначність терміна.

Традиційно багатозначність термінів розглядають як явище негативне. Однак система живої мови перебуває в безперервному, але постійному русі та розвитку, саме тому окремі її елементи одержують нову характеристику і набувають нового значення й статусу. Отже, багатозначність термінів є природною властивістю, що може проявлятися у вигляді семантичної варіативності й у вигляді полісемії.

110.Процес стандартизації в межах терміносистеми. Стандартизація термінології -це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків,унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах груп країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія обов’язкова для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах.

111) Кодифікація термінів - це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках. Розрізняють такі види: словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники). Перекладні словники - найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. Серед двомовних термінологічних словників поряд з російсько-українськими най частоті і ішл ми є англійсько-українські, латинсько-українські тощо, окрім того, ще укладають тримовні, значно рідше - чотири-семимовними. Енциклопедично-довідкові словники фіксують терміни, подають пояснення наукових понять. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин - назви поняття і його означення (дефініції*). Тлумачно-перекладні словники - це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення. Цікавою лексикографічною працею, яку можна вважати певним символом нашого часу є "Тлумачно-термінологічний словник з ринкової економіки" (Харків, 1994), де, крім тлумачення, подано відповідники до українського терміна російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською мовами. Кілька років тому електронні словники перевернули свідомість лінгвістів, перекладачів, самих лексикографів та пересічних громадян, що мають справу з іноземною мовою. Електронний словник -комп'ютерна база даних, що містить особливим чином закодовані словникові статті, які дозволяють добирати потрібні слова, часто з урахуванням морфологічних форм і особливостей поєднання слів. Нормування – це приведення терміна до певних норм, упорядкування його. Стандартизація термінології - це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія обов'язкова для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах.

.

112.Поясніть відмінність плану від тез і конспекту як джерела наукової інформації. План - це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті; "порядок розміщення частин якого-небудь викладу, його композиція. За допомоги плану узагальнюють і "згортають" інформацію наукового джерела, за ним розкривають, про що написано, яка основна думка, яким чином доведено її істинність, якого висновку доходить автор тексту. Теза - положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. Положення, що коротко і чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимсь. Конспект – це письмовий текст, що систематично, коротко, логічно і зв’язно передає зміст основного джерела інформації (статті, книги, лекції та ін.). Це запис, основу якого становлять план, тези, цитати та виписки (щонайменше два типи запису).Конспект - це виписка із тексту-джерела, яка здійснюється у формі згорнутого і переосмисленого подання інформації. Вона відтворює не лише головні ідеї тексту, що конспектуюють, але й зв’язок між ними. Стиль написання конспекту має бути наближений до оригіналу.

113.Сформулюйте основні вимоги до плану й конспекту як джерела наукової інформації. Основні правила складання плану 1.План складається в довільній формі питальними чи розповідними реченнями або у змішаному вигляді.2.Уважно прочитайте текст, визначте головну думку.3.Поділіть текст на смислові частини, визначте мікротеми. 4.Сформулюйте пункти плану.5.Спробуйте переказати текст, керуючись складеним планом. Правила конспектування книги, статті 1.Уважно прочитайте текст. Супроводжуйте читання зазначенням незрозумілих місць, незнайомих слів, нових імен, дат.• Запишіть на першій сторінці паспортні дані книги, статті, над якою працюєте (бібліографічний опис).

-Поділіть сторінку на дві частини (праву і ліву).

-Ліворуч записуйте: назви глав, параграфів, підзаголовків, номери сторінок; формулюйте самостійно основні проблеми, якщо ці формулювання відсутні в тексті.

-Праворуч записуйте: свої висновки й коментарі, посилання на інші наявні у вас матеріали.

-Поділіть текст на логічно-смислові частини. Під час читання тексту складіть простий детальний план – послідовний перелік основних думок автора. (В основі плану конспекту може бути зміст книги, вміщений у кінці або не початку видання). --Записуйте тільки основне: спочатку головну думку, потім (дуже стисло) докази і приклади.

-Намагайтеся щоб записи були чіткими, змістовними і лаконічними. Для цього використовуйте схеми, таблиці.

-Для зручності користування конспектом, підкреслюйте найважливіші думки, навіть окремі фрази, словосполучення, слова; до розділів і підрозділів підбирай заголовки. -Цитуйте правильно і точно, зазначайте сторінку, з якої взято цитату. -Робіть помітки, які виявляють ваше ставлення до того, що конспектуєте. Використовуйте для цього свої умовні позначки. -Вчитися конспектувати відразу начисто.

114. Конспект - слово, запозичене з латинської мови, очевидно, через німецьке посередництво Основні риси конспекту Конспект – це письмовий текст, що систематично, коротко, логічно і зв’язно передає зміст основного джерела інформації (статті, книги, лекції та ін.). Це запис, основу якого становлять план, тези, цитати та виписки (щонайменше два типи запису). Це спосіб роботи з текстом, ціль якого – зафіксувати і опрацювати його. Конспект - це виписка із тексту-джерела, яка здійснюється у формі згорнутого і переосмисленого подання інформації. Вона відтворює не лише головні ідеї тексту, що конспектуюють, але й зв’язок між ними. Стиль написання конспекту має бути наближений до оригіналу. Конспектування письмового тексту – це процес, який складається із прочитання тексту-джерела, виділення основних положень у ньому, відбору прикладів і комбінування матеріалу, формування тексту конспекту. Конспектування усного тексту – це процес уважного прослуховування і занотовування матеріалу, що включає вміння уловлювати суть сказаного, хід думок мовця, логічну послідовність викладу. Типи запису План – форма конспектування, яка включає аналіз структури тексту, узагальнення, виділення логіки розвитку подій і суті. Може бути простим (чітка лінійна послідовність пунктів) та складним (розгалужена система, наявність підпунктів). Виписки – найпростіша форма конспектування, яка майже дослівно відтворює текст. Тези - форма конспектування, яка являє собою висновки, зроблені на основі прочитаного. Виокремлюють прості та ускладнені (окрім головних положень, включають також другорядні) тези. Цитування – форма конспектування, яка використовується, коли передача думки автора не можлива своїми словами. Цитування – це дослівна виписка. Помітки – форма конспектування, яку умовно можна віднести до запису, так як вона являє собою позначки у тексті. Види конспектів: Плановий конспект (план-конспект) – конспект, що створюється на основі сформованого плану, який складається з певної кількості пунктів (із заголовками) та підпунктів. Кожен пункт плану відповідає певній частині конспекту. У випадку коли якийсь пункт плану не потребує пояснення, він може подаватися без уточнюючого тексту. Текстуальний конспект – конспект, який має детальну форму викладу, яка складається із виписки та цитування (з логічними зв’язками) тексту-джерела. Цей вид конспекту дозволяє виявити суперечливі моменти чи хибність тверджень автора. Довільний конспект – конспект, який включає декілька способів роботи над матеріалом (виписки, цитування, план та ін.). Потребує вміння самостійно та точно формувати основні положення тексту-джерела. Схематичний конспект (контекст-схема) – конспект, який має вигляд плану, пункти якого представлені питальними конструкціями, на які потрібно дати відповідь. Тематичний конспект – конспект, суть якого полягає в опрацюванні і висвітленні певного питання, теми. Під час роботи над тематичним конспектом може використовуватись більше ніж декілька джерел. У межах тематичного конспекту виділяють оглядовий тематичний конспект і хронологічний конспект. Опорний конспект – конспект, який має творчу форму . Опорний конспект кодує зміст інформації за допомогою поєднання графічних символів, малюнків, цифр, ключових слів та ін.). Зведений конспект – конспект, який створюється в процесі опрацювання декількох текстів. Створюється при зіставленні, порівнянні і зведенні до єдиної конструкції. Вибірковий конспект – конспект, який має на меті вибрати інформацію із тексту на певну тему (для тексту-джерела ця інформація може бути вторинною). Тези - це невелика за обсягом, але дуже ємна за змістом стаття, яка зазвичай служить основою для доповіді на наукових конференціях. Самі тези готують для публікації у збірниках доповідей до конференцій. Оргкомітет конференцій зазвичай суворо обумовлює вимоги до оформлення та обсягом тез і не приймає до публікації ті, які оформлені невірно.

115. Рецензія - критичний відгук (містить аналіз і оцінку) наукового керівника (консультанта), офіційних опонентів, провідної установи під час захисту кваліфікаційної роботи, кандидатської чи докторської дисертацій. Реквізити: 1. Назва виду документа. 2. Заголовок (містить назву рецензованої роботи, прізвище та ініціали її автора, рік публікації, назву видавництва). 3. Текст. 4. Підпис рецензента. 5. Дата. 6. Засвідчення підпису печаткою або спеціальним штампом (за потреби). Рецензія - документ, який передбачає коментування основних положень рецензованої праці (тлумачення думки автора, висловлення особистого ставлення до поставленої проблеми); узагальнену аргументовану оцінку; висновки про значення аналізованої праці. Відгук - це 1) документ, що містить висновки уповноваженої особи (або кількох осіб) чи установи щодо запропонованих на розгляд вистави, рукописних робіт; 2) стисла форма письмової оцінки виконаної роботи (курсової, бакалаврської, магістерської кваліфікаційних робіт, кандидатського чи докторського дослідження). За складом реквізитів збігається з рецензією. Обсяг відгуку невеликий - 1-3 сторінки (3-5 сторінок для кандидатських і докторських дисертацій).На відміну від рецензії, у відгуку подають загальну характеристику праці без докладного аналізу, проте він містить практичні поради.

116. Наукова робота (курсова, дипломна) Це письмовий виклад власних результатів наукового дослідження, який ґрунтується на критичному огляді бібліографічних джерел. Наукові роботи пишуться для виявлення знань студентів з конкретної дисципліни на певному етапі навчання (закінчення курсу або повного циклу навчання у вищому навчальному закладі). Вони підлягають обов’язковому оцінюванню, результати якого фіксуються у відповідних документах (наприклад, протоколах).За формою подання матеріалу курсова та дипломна роботи подібні до реферату, але за обсягом повинні бути більшими (курсова — 25-30, а дипломна — 50-70 друкованих сторінок).Види наукових студентських робіт: РЕФЕРАТ - це короткий виклад у письмовій чи усній формі основного змісту наукової праці чи ряду праць, що вивчалися студентом, з аналізом запропонованих шляхів вирішення певної проблеми, а також висловленням власних міркувань автора щодо цієї проблеми. Якщо реферат цих ознак не має, то він є лише конспектом опрацьованих публікацій. Підготовлений реферат може бути використаний для виголошення доповіді, підготовки наукового звіту, написання статті, а також накопичення інформації для подальшої дослідницької роботи. КУРСОВА РОБОТА - самостійна робота дослідницького характеру, спрямована на вивчення конкретної проблеми. ДИПЛОМНА РОБОТА - самостійне оригінальне наукове дослідження студента з актуальних проблем перекладознавства. Метою дипломної роботи є: - розширення й поглиблення теоретичних знань студентів з обраної проблеми, систематизація і аналіз сучасних наукових підходів до розв’язання теоретичних та практичних завдань; - поглиблення знань студентів із суміжних наук; - удосконалення умінь та навичок студентів самостійно вести наукові дослідження, користуватися сучасною методикою їх проведення; -розвиток умінь студентів застосовувати одержані знання при вирішенні конкретних наукових завдань;- удосконалення навичок самостійної роботи студентів із науковою літературою;