- •1. Спортивна фізіологія – навчальна і наукова дисципліна.
- •2. Методи дослідження працездатності спортсменів
- •1.Роль та функції спортивного фізіолога в системі підготовки спортсменів.
- •2. Нормативні рівні фізіологічних функцій серцево-судинної системи в тренованому та нетренованому організмі.
- •3. Які методи і показники потрібно використовувати при визначені фізичного розвитку спортсменів?
- •1.Адаптація як загально-біологічна властивість організму людини
- •2.Нормативні рівні фізіологічних функцій системи дихання в тренованому та нетренованому організмі.
- •3.Обґрунтуйте необхідність визначення біологічного віку у юних спортсменів та напрямки використання цього критерію у практиці спорту
- •3 . Визначте основні фізіологічні зміни в діяльності системи дихання:
- •3.Визначте особливості адаптації серця до фізичних навантажень.
- •1. Фізіологічна характеристика впливу занять фізичними вправами на здоров’я
- •2. Адаптація кардіо-респіраторної системи при розвитку витривалості
- •3.З чим пов'язаний розвиток спортивної брадикардії та гіпотонії при розвитку витривалості?
- •1.Фізіологічна характеристика фізичних вправ, як основного засобу тренування організму спортсменів.
- •2 .Фізіологічні механізми прояву м’язової сили.
- •3 . Дайте характеристику адаптаційних змін крові при спортивному тренуванні
- •2. Етапи формування рухових навичок.
- •3. Порівняльна характеристика адаптаційних змін нервово-м’язового апарату
- •1. Проблема гіпокінезії в сучасному суспільстві.
- •2. Механізми адаптації кістяка та кістякових м'язів до фізичних навантажень.
- •3. Охарактеризуйте механізми адаптації серцево-судинної системи до фізичних навантажень що потребують прояву витривалості.
- •1. Епохальна та індивідуальна акселерація. Значущість врахування біологічного віку в системі спортивного тренування.
- •2. Гіпертрофія м'язів. Види гіпертрофії м'язів та умови їх формування. Поняття про м’язову композицію.
- •1.Фізіологічні основи формування рухових навичок – основа технічної підготовки
- •2.Зміни композиційного складу м'язів в умовах фізичного тренування
- •1. Физиологичные компоненты и свойства двигательных навыков
- •1)Фізіологічне обгрунтування рухових якостей організму спортсменів
- •2.Роль серцево-судинної системи для прояву функціональних можливостей…
- •1.Физиологическая характеристика мышечной силы
- •2.Механизмы адаптации сердечно-сосудистой системы к физ.Нагрузкам
- •1.Фізіологічні особливості прояву швидкості спортсменів
- •1.Фізіологічні основи витривалості.
- •2..Максимальное потребление кислорода
- •3. Визначте особливості адаптації :
- •1.Аеробні можливості як основа прояву витривалості спортсменів
- •2. Фізіологічні механізми прояву швидкісних можливостей та методи їх визначення
- •В якості основних видів швидкісних здібностей розрізняють: - Швидкість простої та складної реакції; - Швидкість виконання окремих рухових актів; - Швидкість, проявляємо в темпі (частоті) рухів.
- •3. Дайте загальну х-ку ациклічним вибуховим вправам.
- •1. Гнучкість та фактори що її визначають.
- •2.Композиційний склад кістякових мязів…
- •2. Морфо-функціональні особливості організму дітей грудного віку:
- •3. Ппорівняльна характеристика стандартно-змінних та нестандартно-змінних ациклічних вправ.
- •1.Праездатніть спортсменів, та фактори, що її лімітують.
- •2. Методи визначення максимального споживання кисню у спортсменів.
- •3.Охарактеризуйте сенситивні періоди розвитку швидкості та гнучкості. Які особливості індивідуального розвитку людини є визначальним для тренування цих рухових якостей.
- •1.Аеробні можливості спортсменів та фактори, що їх визначають.
- •2.Контроль і нормування фізичних навантажень за даними пульсометрії при спортивному і оздоровчому тренуванні.
- •1.Анаеробні можливості спортсменів:
- •2.Морфо-функціональні особливості організму дітей періоду першого і другого дитинства та їх урахування в процесі занять фізичними вправами.
- •3.Охарактеризуйте основні фізіологічні закономірності онтогенезу людини:
- •1.Фізіологічні фактори, що лімітують працездатність спортсменів.
- •3.Дайте визначення поняттю «структурно-функціональний слід».
- •1. Провідні фактори, що лімітують спеціальну працездатність
- •1.Провідні фактори, що лімітують спеціальну працездатність в умовах максимального гліколітичного навантаження.
- •2. Використання біохімічних показників
- •3.Визначте нормативні рівні частоти серцевих скорочень (чсс), хвилинного обсягу крові (хок)
- •1.Старіння як фізіологічний процес. Теорії старіння.
- •2)Анаэробные упражнения.
- •3.Визначте нормативні рівні гемоглобіну крові у нетренованих осіб
1.Роль та функції спортивного фізіолога в системі підготовки спортсменів.
Роль и функции спортивного физиолога в системе спортивной подготовки очень большая. Благодоря участию физиологу в спортивной подготовке мы можем точнее определять все функциональные показатели организма спортсмена, можем следить за уровнем развития двигательных качеств спортсмена и корректировать физические нагрузки для их нагрузки в соответствии с функциональными возможностями спортсмена
2. Нормативні рівні фізіологічних функцій серцево-судинної системи в тренованому та нетренованому організмі.
Физично треновани особи не лише здатни без яких негативних наслідків різко підвищити функції органів і систем, але й витратити на це менше енергії, як у стані і спокою, так і при фізичному навантаженні. Наприклад, частота серцевих скорочень за 1 хв. в період спокою у тренованих людей —50-60, у лижників та марафонців —40-50, а у нетренованих —70-80. Таким чином, при меншій частоті скорочень серце довший час відпочиває, а тканини організму одержують із кров’ю достатньо поживних речовин при менших витратах енергії.
3. Які методи і показники потрібно використовувати при визначені фізичного розвитку спортсменів?
Для характеристики фізичного розвитку досліджуваного використовують різні показники, які відображають рівень фізичного та нервово-психічного розвитку. Але не можна розглядати кожний показник ізольовано один від одного. Загальна оцінка розвитку буде найбільш достовірною, коли показники аналізуються разом один з одним і у зв'язку з іншими ознаками. Оцінку проводять шляхом порівняння показників фізичного розвитку досліджуваного з середніми показниками тієї віково-статевої групи, до якої він належить. Для цього використовується метод Мартіна (метод стандартів) або метод оцінки за шкалою регресії (метод кореляції). Метод стандартів більш простий, але менш точний, так як при цьому кожен показник фізичного розвитку досліджуваного оцінюється самостійно, без урахування взаємозв'язку між окремими показниками. При оцінці фізичного розвитку спортсмена необхідно враховувати й морфологічні ознаки, характерні для даного виду спорту.
3.
1.Адаптація як загально-біологічна властивість організму людини.
2.Нормативні рівні фізіологічних функцій системи дихання в тренованому та нетренованому організмі.
3.Обґрунтуйте необхідність визначення біологічного віку у юних спортсменів та напрямки використання цього критерію у практиці спорту.
1.Адаптація як загально-біологічна властивість організму людини
Адаптация в спорте в настоящее время в самом общем виде понимается как совокупность врожденных иприобретенных приспособительных реакций организма (на клеточном, органном, системном уровнях и на уровне управления функциями и поведением). Такие реакции направлены на совершенствование механизмов поддержания гомеостазиса и в целом ориентированы на целенаправленное повышение специальной работоспособности, на возможно более полную реализацию резервов организма. В некоторых случаях сущность адаптации описывается как внутреннее «самоналаживание и взаимное прилаживание» организма к действию внешних факторов или к повышенному уровню деятельности. С токи зрения сущности спортивной подготовки очень важно, что в понятие адаптации вводятся и некоторые поведенческие характеристики. Это определяется тем, что адаптации в спорте по своей сущности является социально-биологическим процессом взаимодействия организма и среды (включая социальную среду). Этот процесс основан на единстве мотивации и целенаправленного поведения человека при достижении планируемых (прогнозируемых) конечных и промежуточных результатов адаптации.
Этот процесс при спортивной тренировке направлен на достижение не только конечного, но и промежуточных результатов. Такой подход хорошо увязывается с эмпирически сложившимся в спортивной тренировке «квантованием» процесса тренировки на циклы (микро-, мезо-, макроциклы) для целей повышения эффективности управления этим процессом. Способность мышц и органов адаптироваться к физическим нагрузкам основывается на четырех принципах, которые сформулированы ниже:
Суперкомпенсация содержания веществ, используемых при мышечной деятельности и субклеточных структур, нарушаемых при этом. Все расходуемое при мышечной деятельности имеет тенденцию к восстановлению (в периодах отдыха) сверх исходного уровня (с избытком). Повторение упражнений в этой фазе повышает функциональные возможности.2. Систематическое увеличение нагрузок в тренировочном процессе. Так как каждое последующее упражнение в фазе суперкомпенсации выполняется легче, с меньшими тратами, то каждая последующая нагрузка должна быть больше предыдущей для достижения того же эффекта.3. Разновременность восстановления (и суперкомпенсации) различных биохимических ингредиентов и физиологических реактивных свойств. Так, к примеру, в мышце суперкомпенсация креатинфосфата достигается наиболее быстро, затем имеет место суперкомпенсация гликогена и, наконец, - белков. Учет этого создает дополнительные возможности для целенаправленного развития силы, быстроты или выносливости, а также других сторон физических и функциональных возможностей.4.Специфичность адаптации мышц и органов. Она частично вытекает из гетерохронности. Так как биохимические процессы в организме при разного рода физических нагрузок имеют особенности мощности, энергетического обеспечения, координационной сложности и др., то приспособление мышц и органов к повышенной активности будет специфичным соответственно характеру упражнений.