3. Сутність, структура та функції моралі

Сутнісний аналіз моральності передбачає розгляд її стосовно людської діяльності, змістовно-загального відношення людини до світу і є необхідним ступенем у вивченні моральної діяльності. Пізнання й перетворення світу — основа, котра визначає творчий характер людської діяльності, її будівничу потужність. Суть полягає в тому, що сам акт насильства, сваволі означає неблагополуччя в людському ставленні до світу, яке несе загрозу зруйнування цілепокладення — специфічно людського набутку.

Суб'єктивно буття моральної свідомості служить єдиним механізмом, через який виявляється моральна активність і моральний саморозвиток особи. Це поле моральних почуттів, що забезпечують імперативно-оцінні процеси свідомості і поведінки, визначення їх морального значення. Зміст моральних почуттів сприймається самим суб'єктом як внутрішнє життя власної духовності, індивідуального морального «Я». Тоді ж автономність моральної самосвідомості відносна, її змістовна заданість соціальна і реалізується лише в структурі людських відносин у формах емоційно-моральної ідентифікації, морального самопереживання, моральної уяви, відчуттів згоди (незгоди) в оцінці того, що відбувається та ін. Моральна свідомість, як суб'єктивне дане, має обмежену сферу дії і здібна спрямовувати поведінку, вчинки лише в межах моральності самого суб'єкта як результату вільного вибору. Тому моральна свідомість внутрішньо суперечлива, її суб'єктивне буття ніколи не збігається з теоретичною формою.

Функції морали

1.Регулятивна функція. Регулює поведінку людей відповідно до вимог моралі. Свої регулятивні можливості вона здійснює за допомогою норм-орієнтирів, норм-вимог, норм-заборон, норм- обмежень, а також норм-зразків (етикет).

2. Ціннісно-орієнтуюча функція. Орієнтує людину в світі оточуючих його культурних цінностей. Виробляє систему переваги одних моральних цінностей іншим, дозволяє виявити найбільш моральні оцінки і лінії поведінки.

3. Пізнавальна функція. Припускає пізнавання не об'єктивних характеристик, а сенсу явищ в результаті практичного освоєння. Завдяки цій функції, етичні знання, принципи, норми, кодекси в конкретних конфліктних ситуаціях допомагають сформувати модель моральної поведінки.

4.Виховна функція. Призводить в певну виховну систему моральні норми, звички, звичаї, звичаї, загальновизнані зразки поведінки.

5.Оціночна функція. Оцінює з позицій добра і зла освоєння людиною дійсності. Предметом оцінки є вчинки, відносини, наміри, мотиви, моральні погляди і особистісні якості.

5.Мотиваційна функція. Дозволяє людині оцінювати і по можливості виправдовувати свою поведінку за допомогою моральної мотивації. Чисті і благородні мотиви - найважливіший елемент моральної поведінки особистості.

7. Комунікативна функція. Виступає як форма спілкування, передачі інформації про цінності життя, моральних контактів людей. Забезпечує взаєморозуміння, спілкування людей на базі вироблення загальних моральних цінностей.