Профілактика рецидиву паління

Під час кожної наступної зустрічі з курцем необхідно рекомендувати йому подальше утримання від паління. Якщо пацієнт повідомляє про збереження сильного бажання запалити, необхідно розглянути питання про збільшення терміну застосування фармакотерапії або призначити комбінацію препаратів для зменшення проявів синдрому відміни.

Якщо пацієнт скаржиться на збільшення маси тіла, необхідно:

• рекомендувати збільшення фізичних навантажень;

• підкреслити важливість здорового харчування;

• рекомендувати нікотинову жувальну гумку (особи, які приймають цей препарат, мають мінімальне збільшення маси тіла).

При зменшенні мотивації на відмову від паління необхідно:

• запевнити пацієнта, що цей стан – тимчасовий і більшість справляється з ним;

• підкреслити, що відновлення паління зробить відмову від нього в подальшому значно труднішою;

• рекомендувати звернутися до центру психологічної підтримки відмови від паління.

Заключення

Тютюнозалежність – хронічне захворювання, що потребує лікування. Досвід багатьох країн, які досягли значних успіхів у зниженні захворюваності і смертності від хронічних неінфекційних захворювань, довів, що саме зменшення поширеності паління вірогідно позитивно впливає на показники здоров’я. Працівники первинних структур охорони здоров’я – терапевти, сімейні лікарі, фельдшери, медичні сестри – найчастіше контактують з пацієнтами, тому без їх активної участі у профілактиці і лікуванні паління неможливо досягти поставленого ВООЗ для всіх країн завдання: збільшити кількість осіб, що не палять, до 80% і зменшити споживання тютюну на 50%.

Висновки

1. Тютюнозалежність – хронічний стан, який здебільшого потребує повторного лікування. В наш час існують ефективні засоби, що дозволяють подолати цю залежність і досягти певної відмови від паління.

2. В установах первинних структур охорони здоров’я необхідно послідовно виявляти, реєструвати і лікувати кожного курця.

3. Існує виражена залежність між інтенсивністю консультативно-методичної допомоги та її ефективністю.

4. Медичні працівники повинні будувати тактику своєї роботи з пацієнтом, що палить, в залежності від його готовності відмовитись від паління.

5. Існують засоби фармакотерапії, які істотно підвищують ефективність відмови від паління. При відсутності протипоказань вони можуть призначатись усім пацієнтам, які намагаються прекратити палити.

6. Призначення медикаментозних засобів потребує врахування ступеня нікотинової залежності пацієнта.

9