Тема 9. Міжнародні валютно-кредитні відносини. План.

1. Поняття та структура валютної системи.

2. Еволюція світової валютної системи.

3. Валютний курс і фактори, що на нього впливають.

4. Сутність та структура валютного ринку.

5. Державне регулювання валютних відносин.

6. Платіжний баланс і його структура.

7. Поняття та форми міжнародних розрахунків.

8. Міжнародні кредитні операції.

9. Міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації.

1. Поняття та структура валютної системи.

Валютні відносини пов'язані з функціонуванням валюти при здійсненні зовнішньої торгівлі, наданні економічної і технічної допомоги, наданні і отримання за кордоном різного роду кредитів і позик, укладення угод з купівлі валюти тощо. Учасниками валютних відносин є: держави, міжнародні організації, юридичні і фізичні особи. Правовою основою для виникнення, зміни чи припинення валютних відносин служать міжнародні угоди та внутрішньодержавні акти.

Розрізняють національну та світову (міжнародну) валютні системи.

Національна валютна система – це сукупність економічних відносин, які пов’язані з використанням іноземної валюти і за допомогою яких відбувається валютний оборот у даній країні.

Елементами національної валютної системи є:

1. національна валюта;

2. умови конвертування національної валюти;

3. режим курсу національної валюти;

4. валютні обмеження;

5. регламентація міжнародних розрахунків;

6. умови функціонування національних ринків валют і золота;

7. національні органи, що регулюють валютні відносини в країні.

Міжнародна (світова) валютна система – це організація валютно-економічних відносин між країнами, закріплена комплексом міждержавних угод.

Основними елементами міжнародної валютної системи є:

1. міжнародні платіжні засоби (долар, SDR, євро);

2. режим взаємної конвертованості валют;

3. регламентація режимів валютних курсів;

4. міждержавне регулювання валютних обмежень;

5. уніфікація форм міжнародних розрахунків та правил використання міжнародних платіжних засобів;

6. режим світових ринків валют і золота;

7. інститути, що здійснюють міждержавне валютне регулювання (МВФ і Світовий банк).

Якщо національна валютна система базується на національній валюті – грошовій одиниці країни, то світова валютна система – на одній чи декількох резервних валютах.

Резервна (ключова) валюта – це особлива категорія конвертованої національної валюти провідної розвиненої країни, яка виконує функції міжнародного платіжного і резервного засобу, служить базою визначення валютного паритету та валютного курсу для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсів валют країн-учасниць світової валютної системи. Зараз до резервних валют можна віднести: долар США, євро, єну Японії, фунт стерлінгів Англії та деякі ін.

Поряд із резервною валютою формуються так звані міжнародні резервні активи – валютні активи держав (банків, ТНК), що становлять резерви міжнародних платіжних засобів. Міжнародні резервні активи включають: а) золото; різні міжнародні вимоги в іноземних валютах; б) депозити, скарбничі векселі, чеки, державні та муніципальні облігації, ринкові цінні папери.