1.4.2 Обробіток ґрунту

Обробіток ґрунту під соняшник поділяють на основний і пе­редпосівний. Його потрібно проводити з врахуванням попередників, забур'яненості і наявності вологи в ґрунті. При основному обробіт­ку ґрунту головна роль приділяється зяблевій оранці, яка забезпе­чує найбільш сприятливі умови для накопичення вологи, а також фізичні умови в ґрунті для сприятливого росту і розвитку рослин соняшнику. Основний обробіток ґрунту в найбільшій мірі відпові­дає вимогам, спрямованим на боротьбу з бур'янами, що в агротехніці соняшнику займає чільне місце.

Оранку на зяб необхідно проводити слідом за збиранням по­передника, але обов'язково з попереднім лущенням стерні, коли попередником виступають зернові колосові культури. При розмі­щенні соняшника після просапних культур і, зокрема, після куку­рудзи, яка збирається пізно, зяблевий обробіток ґрунту складається з дворазового дискування з метою подрібнення кореневих залишків, що в подальшому забезпечує повне їх загортання в ґрунт, і оранки слідом за збиранням попередника.

Крім звичайної зяблевої оранки, під соняшник можна вико­ристати також обробіток ґрунту за типом напівпару. Він передба­чає слідом за збиранням рано достигаючої культури або викорис­танням її зеленої маси на корм тваринам подальший поверхневий обробіток в літньо-осінній період для боротьби з бур'янами та підтри­мання ґрунту у пухкому стані. Напівпаровий обробіток ґрунту до­цільний лише у випадку з тривалим періодом після збирання попе­редника.

Основну підготовку ґрунту під соняшник можна також здійсню­вати шляхом покращання зябу. Суть поліпшеного зяблевого обро­бітку ґрунту полягає в систематичному обробітку його впродовж періоду від збирання попередньої культури і до пізньої осені.) На полях, забур'янених осотом та іншими коренепаростковими бур'я­нами, прийоми обробітку в системі поліпшеного зябу рекомендується чергувати так, щоб досягти виснаження бур'янів і їх повного знищення. Перед проведенням зяблевої оранки перше лущення необ­хідно проводити слідом за збиранням врожаю попередника диско­вими або лемішними лущильниками, або використовувати обидва види цих знарядь у загальній системі поліпшеного зяблевого обро­бітку. Перше лущення проводять на глибину 6-8 см, а наступні - на глибину 10-12 см, що також сприяє проникненню вологи в глибокі шари ґрунту та її накопиченню.

Глибоке лущення стерні та наступний глибокий обробіток до зяблевої оранки сприяють кращому проростанню бур'янів, і тому посіви в наступному році забур'янюються в меншій мірі, створюють­ся також кращі умови для ґрунтової мікрофлори, що, у свою чергу, сприяє накопиченню додаткових, поживних речовин. При поліпше­ному зяблевому обробітку ґрунту в орному шарі збільшується кількість нітратів в півтора рази, а водорозчинних фосфатів - в два рази. Забур'яненість посівів при цьому різко зменшується. Слід підкреслити, що в боротьбі з осотом найефективніше поєднувати розпушування ґрунту із застосуванням гербіцидів. Після відростан­ня багаторічних бур'янів, коли вони утворюють достатньо розвинену надземну масу, слід суцільно чи в місцях найбільшої забур'яненості провести обробіток гербіцидом 2,4 Д aмінної солі з розрахунку 2 кг/га. Обприскування слід проводити при температурі не нижче 12-14°С. При такій температурі розчин гербіциду проникає в кореневу систему найінтенсивніше. Оранку після обробки поля гербіцидом слід проводити не раніше як за два тижні. Таке поєднання кількох різноглибин них лущень і застосування гербіциду забезпечує майже повне знищення осоту рожевого і берізки польової.

Нехтування подібними рекомендаціями веде до того, що по­сіви соняшнику засмічуються осотом і боротьбу з ним доводиться проводити шляхом міжрядної культивації. Але це не завжди за­безпечує досягнення поставленої мети, тому що підземні кореневи­ща продовжують пригнічувати рослини соняшнику. При проведенні рихлення міжрядь соняшнику підрізані пагони осоту можуть роз­носитися по всьому полю робочими органами ґрунтообробних зна­рядь і це може призвести до засмічення всього поля.

Вплив поліпшеного зябу на очищення поля від бур'янів в повній мірі може проявитися лише при систематичному застосуванні його в сівозміні. Багаторазове рихлення ґрунту перед проведенням оран­ки забезпечує знищення бур'янів до утворення насіння і разом із тим буде провокувати проростання насіння, що міститься в ґрунті і вже пройшло стан біологічного спокою.

Можливий інший варіант основного обробітку ґрунту шляхом дворазової пошарової оранки. Цей спосіб полягає в тому, що по­слідовно виконуються такі операції:

• проведення лущення стерні;

• мілка оранка на глибину 14-18 см при необхідності з борону­ванням або коткуванням;

• проведення двох-трьох поверхневих обробок;

-глибока оранка на 27-30 см наприкінці вересня — початку жовтня,

Перераховані способи основного обробітку ґрунту під соняш­ник в залежності від конкретних умов здійснюються різними зна­ряддями, на різну глибину і в різні строки. Крім цих способів, існу­ють також інші, які передбачають поглиблення орного шару, щілю­вання з метою покращання водно-фізичних властивостей ґрунту, запобігання водній та вітровій ерозії.

Недоцільно ставити строк оранки в залежність від лущення стерні. Лущення стерні необхідно проводити на тих полях, які не­можливо зорати безпосередньо після збирання попередньої куль­тури, щоб не допустити висушування ґрунту після зернових коло­сових, а також зернобобових, гречки, льону олійного. В цьому ви­падку одночасно або слідом за збиральним агрегатом пускають лущильники і проводять лущення на глибину 6-8 см, а в посушли­вих умовах -- на 8-10 см. При більш мілкому лущенні одна третина, а то й половина площі залишається не обробленою робочими орга­нами лущильних агрегатів, і тому таке лущення не запобігає втраті вологи ґрунтом. Глибоке лущення одночасно з збиранням або слідом за ним забезпечує збереження й накопичення вологи за рахунок опадів, а також знищення шкідників. Крім того, лущення сприяє проростанню бур'янів в післязбиральний період, сходи яких в по­дальшому знищуються оранкою.

В системі основного обробітку ґрунту під соняшник дуже важ­ливо здійснювати зяблеву оранку якомога раніше. Ранній зяб, чис­тий від бур'янів і з достатнім запасом вологи, - це один з елементів процесу формування високого врожаю соняшнику. А тому з враху­ванням грунтово-кліматичних умов і тривалості літньо-осіннього періоду необхідно якомога ширше застосовувати, не проводячи лу­щення стерні, ранню глибоку оранку. При цьому значно скорочу­ються строки проведення оранки, а це має істотне значення в ті роки, коли стоїть прохолодна погода і після збирання врожаю рано настає дощовий період. На півдні Лісостепу зоране поле необхідно заборонувати, бо вважається, що грудкувата поверхня зяблевої оранки погано накопичує і зберігає осінньо-зимову вологу.

Вирівняна оранка забезпечує кращі умови для проведення бо­ротьби з бур'янами, накопичення вологи, покращання мікробіоло­гічних процесів в орному шарі і підвищення в ньому поживних речовин.

Слід зауважити, що є багато експериментальних даних, які свідчать про те, що при недостатній кількості опадів в осінньо-зи­мовий період глибока оранка в порівнянні зі звичайною не має пе­реваги в плані накопичення вологи.

Вважається, що недоцільно висівати соняшник при поверхне­вому обробітку ґрунту або по веснооранці. Нехтування цією реко­мендацією веде до втрати врожайності соняшнику на 2-2,5 ц/га. При поверхневому обробітку ґрунту під соняшник післядія оранки на 27-30 см, яка проводилась під попередню культуру, не прояв­ляється.