- •9. Розвиток української політичної думки
- •31. Дати характеристику різновидам партійних систем.
- •32. Розкрити особливості сучасної партійної системи України.
- •33. Визначити місце людини у політиці.
- •35.Охаркеризувати типи політичного статусу особи
- •36. Розкрити форми політичної участі
- •37. Розкрити поняття політичного:відчуження: поняття, прояви
- •38. Охарактеризувати теорії еліти (в.Парето, г.Моска, р.Міхельс, в.Липинський).
- •40. Визначити системи формування і зміни політичних еліт.
- •39. Дати якісні характеристики еліти та їх типології.
- •42. Розкрити природу та сутність політичного лідерства.
- •43. Типологізувати політичне лідерство. Класифікація м.Вебера.
- •46. Співвідношення культури та політики
- •49.Формування та розвиток політичної культури
- •53. Формування та розвиток політичної культури сучасної України.
- •55. Охарактеризувати консерватизм та лібералізм як основні політичні доктрини сучасності.
- •56. Розкрити концепції сучасної соціал-демократії.
- •57.Розкрити поняття “фашизм та неофашизм”.
- •58. Розкрити політичну доктрину анархізму.
- •59. Визначити суть і зміст національної політики держави та її основні напрямки.
- •60. Дати визначення націоналізму та національному патріотизму як явища суспільно-політичного життя.
- •61. Розкрити особливості українського націоналізму
- •62. Охарактеризувати національні меншини як суб’єкти політики.
- •63. Розкрити проблему співвідношення політики та моралі.
- •65. Визначити особливості взаємодії політики та релігії.
- •66. Дати характеристику соціально-політичних доктрин основних світових релігій.
- •67. Дати визначення ролі та функцій засобів масової інформації в політичному процесі.
- •68.Охарактеризувати політичні особливості телебачення.
- •69. Політична етика мас-медіа.
- •70. Розкрити особливості та розвитку політичних комунікативних систем в сучасному українському суспільстві.
- •71. Основні підходи в теорії політичного конфлікту
- •72. Розкрити сутність політичного конфлікту.
- •73. Типологізувати політичні конфлікти.
- •74. Охарактеризувати стилі поведінки у конфліктній ситуації.
- •75. Дати характеристику шляхам і способам розв’язання політичних конфліктів.
- •76.Визначити основні шляхи, засоби досягнення національної та соціальної згоди в сучасному українському суспільстві.
- •77. Здійснити порівняльний аналіз основних виборчих систем.
- •78. Охарактеризувати виборчу систему України.
- •79. Розкрити поняття міжнародних відносин.
- •80. Міжнародна політика: суть, цілі, функції.
- •81. Визначити місце та роль України на міжнародній арені.
- •82. Розкрити поняття “тероризм”.
- •83.Розкрити поняття “геополітика”.
- •84.Дати характеристику воєнній політиці. Воєнна політика України.
- •85.Охарактеризувати основні способи ведення зовнішньої політики країни.
- •86.Політична глобалістика: предмет, структура, категорії.
- •87.Дати повну характеристику глобальних проблем сучасності (політичні аспекти).
- •88.Розкрити проблему підтримки миру.
- •89.Розкрити демографічну проблему.
- •90.Розкрити проблему подолання відсталості.
85.Охарактеризувати основні способи ведення зовнішньої політики країни.
Реалізація внутрішніх функцій держави набуває різні форма в залежності від складних обставин на міжнародній арені. Можна виділити деякі види зовнішньої політики, характерні для тих або інших держав в сучасних умовах.
Одним з таких видів є пасивна зовнішня політика, яка притаманна економічно слабких держав, вимушеним пристосовуватися до міжнародної кон'юнктури. Агресивна зовнішня політика полягає у формуванні власної внутрішньої політики та у прагненні пристосувати (за допомогою зовнішньої політики) або примусити до змін у внутрішній і зовнішній політиці інші держави. Активна зовнішня політика полягає в інтенсивних пошуках рівноваги між внутрішньою і зовнішньою політикою. Консервативна зовнішня політика полягає в активній або навіть агресивною охорони досягнутого раніше рівноваги між внутрішньою і зовнішньою політикою. Така політика характерна для деяких колишніх супердержав. В якості прикладу можна навести дії Великобританії у відповідь на аргентинське вторгнення в 1984 р. на Фолькленди-Мальвіни.
Зовнішня політика покликана регулювати взаємовідносини між державами і народами, курс тієї чи іншої держави, його представників на міжнародній арені, спрямований на досягнення національно-державних інтересів. Для визначення суті зовнішньополітичного курсу будь-якої країни вкрай необхідний облік панівних внутрішніх соціальних відносин. Будучи "перенесеними" на міжнародну арену в особі держави, вони стають державної зовнішньою політикою, спрямованою на збереження і зміцнення даної структури суспільних відносин і форм власності. Будь-яка держава прагне до того, щоб перетворити свою міжнародну політику на важливий інструмент зміцнення своїх позицій і досягнення своїх класових цілей. В основі зовнішньої політики будь-якої цивілізованої держави лежать національні інтереси. Зовнішня політика тим самим виражає національні інтереси на міжнародній арені, обирає адекватні засоби і методи їх реалізації.
Основними суб'єктами зовнішньої політики є:
· Держава, його інститути, а також політичні лідери і глави держав. Державі належить визначальна роль у формуванні зовнішньополітичного курсу.
· Неурядові організації, так звана "народна дипломатія", яка включає діяльність як політичних партій і рухів, так і неполітичних об'єднань та спілок.
Успіх зовнішньої політики залежить від об'єктивності та реальності відображення нагальних суспільних інтересів, а також від адекватно вироблених засобів і методів реалізації цих інтересів і досягнення поставлених цілей.
86.Політична глобалістика: предмет, структура, категорії.
Глобалістика - це система міждисциплінарних наукових знань про життєво важливі загальнолюдські проблеми. Політична глобалістика є одним із напрямків глобалістики. Вона виникла на початку 90-х рр. ХХст. для вивчення політичних аспектів глобальної проблематики, політичних причин виникнення і загострення загальнолюдських проблем, а також для пошуку шляхів їх розв'язання, які пов'язані з політичною сферою життєдіяльності суспільства.
У політичній глобалістиці виділяють чотири основні підходи до пізнання феномена глобальних проблем людства під політологічним кутом зору:
1) дослідження політичних аспектів загальнолюдських проблем в цілому;
2) політологічний аналіз глобальних проблем;
3) вивчення проявів глобальних проблем у конкретних регіонах світового співтовариства та їх впливу на розвиток там політичної ситуації;
4) формування теоретико-методологічних основ політико-глобалітичних досліджень.
Розвиток політичної глобалістики розширює й збагачує спектр політичних наук, а також дає новий імпульс до розширення й поглиблення глобалістики як системи міждисциплінарного знання. Політична глобалістика здатна нетрадиційно й інноваційно висвітлювати чимало важливих проблем міжнародних відносин і світового розвитку.
