- •1.1.Числові розв’язки системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Правило Крамера.
- •2.1..Мінор матриці. Алгебраїчне доповнення до елеметна . Вираз для визначення матриці через його доповнення.
- •2.2. Диференціальне рівняння для коливних процесів в акустині, електродинаміці та для встановлених процесів (на прикладі поля електричного поля).
- •5.1.Складання математичної таблиці для значень функції . Реалізація методу складання математичної таблиці для значень функції в середовищі Mathcad, Matlab, Maple, Exel.
- •6.1.Метод січних (хорд) розв’язку (знаходження коренів) нелінійних рівнянь. Метод простих ітерацій. Приклад.
- •6.2..Метод сіток для рівнянь диференціального рівняння в частинних похідних параболічного типу (на прикладі рівняння теплопровідності).
- •8.1.Формула ейлера та її розв’язок з розкладами в ряди функцій sinx та cjsx.
- •8.2.Використання в задачах диференціювання інтерполяційних многочленів.
- •2.Поняття про числові методи математичної статистики.
- •9.1.Метод половинного ділення в задачі уточнення кореня нелінійного рівняння. Абсолютна похибка методу.
- •9.2.Початкові та граничні умови для рівнянь в частинних похідних (на прикладі рівняння теплопровідності).
- •1.Визначник (детермінант) матриці, алгоритм його обчислення.
- •11.2.Побудова диференціального рівняння для математичного маятника та для маятника поперечних коливань.
- •12.1.Предмет «Чисельні методи», його роль в сучасній науці.
- •13.2.Сплайн-інтерполяції. Поліноміальний сплайн.
- •14.1.РядМаклорена для функцій sinx та cosx.
- •15.1.Основні задачі числових методів алгебри.
- •16.1.Постановка задачі та етапи числових методів розв’язку нелінійних рівнянь (знаходження коренів нелінійних рівнянь).
- •16.2.Різницевий метод розв’язку крайової задачі для лінійного звичайного диференціального рівняння другого порядку.
- •17.1.Метод Гауса розв’язків системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Реалізація методів знаходження розв’язків системи лінійних алгебраїчних рівнянь в середовищі Mathcad, Matlab, Maple, Exel.
- •18.1.РядМаклорена для функції однієї змінної. Приклад розкладу в ряд для функції .
- •19.1.Знаходження коренів функції багатьох змінних: градієнтний метод.
- •19.2.Метод сіток для рівнянь диференціального рівняння в частинних похідних еліптичного типу (на прикладі рівняння двох змінних).
- •20.1.Способи відділення коренів нелінійних рівнянь.
- •21.1.Реалізація методів лінійної алгебри в середовищі Mathcad, Matlab, Maple, Exel.
- •23.1.Реалізація методів знаходження коренів функцій однієї і багатьох змінних в середовищі Mathcad, Matlab, Maple, Exel.
- •22.1.Метод Ньютона розв’язку (знаходження коренів) нелінійних рівнянь. Спрощений метод Ньютона.
- •22.2.Наближені методи розв’язку крайових задач: метод коллокацій, метод найменших квадратів.
- •26.1.Чисельний метод знаходження числа пі.
- •26.2.Поліномний кубічний сплайн. Похибка наближення поліноміальними сплайнами.
- •24.1.Ряд Тейлора для функції однієї змінної на основі її ряду Тейлора. Приклад.
- •24.2.Постановка задачі чисельного інтегрування функцій. Квадратурні формули прямокутників, трапецій, Симсона. Похибки чисельного інтегрування.
- •1 1.Числові розв’язки системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Правило Крамера.
- •2.Класифікація диференціальних рівнянь в частинних похідних.
- •2 1.Мінор матриці. Алгебраїчне доповнення до елеметна . Вираз для визначення матриці через його доповнення.
11.2.Побудова диференціального рівняння для математичного маятника та для маятника поперечних коливань.
Маятник рухається під силою:
Ft = Psinf(t)
Закон долонбера:
Сума всіх сил які діють на тіло рівна нулю
Fi = ma
S(t)=l*f(t)
a(t) = S’’(t) = lf’’(t)
Ft+Fi = 0
P*sinf(t) + mlf’’(t)=0
mgsinf(t) + mlf’’(t) = 0
f’’ + g/l*sinf = 0
f’’ = - g/l*sinf
f’’ = -w^2*sinf – це диф. модель математичного маятника
Це р-ня є нелінійним, його важко розв’язати, тому на практиці це р-ня спрощують:
Sinx = x – x^3/3! + x^5/5! .....
Коли х – мале, то sinx = x, враховуючи це маємо: f’’ = -w^2f
Рівняня для маятника поперечних коливань:
Fi + Fn = 0
Fi = ma= mx’’
Fn = kx
mx’’ + kx = 0
x’’ = -k/m*x
k/m = w^2
x’’ = -w^2*x
12
12.1.Предмет «Чисельні методи», його роль в сучасній науці.
методи наближеного або точного розвязку задач чистої або прикладної математики , які грунтуються на побудові послідовності дій над скінченною множиною чисел.
12.2.Загальна постановка задачі інтерполяції. Сітка, рівномірна сітка, вузли інтерполяції. Інтерполяційний поліном.
Задача інтерполяції: Побудувати(знайти) таку функцію що у вузлах решітки x0.x1.x2 набуває значень g . g1. g2.
Точки Х0,Х1,Х2…Хn – називаються вузлами сітки, а сукупність всіх точок їх сіткою.
Рівномірна сітка – це сітка в якої всі дельта t та дельта х рівні!
Постановка задачі. Нехай відомі значення функції y = f(x) у декількох точках xi, i = 0, 1, …, n; a < xi < b. Задача полягає у відновленні виду функції f(x) та/або її значень у інших точках з деякою точністю.
Термінологія. Точки xi, i = 0, 1, …, n - вузли інтерполяції, yi - вузлові значення.
Інтерполяція - апроксимація. У такому порівнянні інтерполюванням називається задача відшукання функції f(x) такої, що точно вдовольняє вузловим значенням: f(xi ) = yi , i = 0, …, n.
Апроксимацією називається функція f(x), близька до y лише у тому сенсі. що сумарна помилка S = || f - y || є мінімальною.
Інтерполяція - екстраполяція. У такому протиставленні інтерполяцією називають обчислення значень функції всередині інтервалу [a; b]; екстраполяцією - поза цим інтервалом.
Інтерполяційні поліноми. Поліном Pn(x) степеня n, що точно вдовольняє вузловим значенням, існує та є єдиним. Для його відшукання треба розв’язати систему
{ Pn(x0) = an x0n + an-1x0n-1 + … + a1 x0 + a0 = y0;
Pn(xn) = an xnn + an-1xnn-1 + … + a1 xn + a0 = yn;
відносно коефіцієнтів an, …, a0. Для спрощення задачі існують певні форми запису цього поліному.
13
13.1.Значущі
цифри числа, вірні значущі цифри,
точність числа до
.
Заокруглення числа.
Значущі цифри числа. Значущими цифрами числа називають усі його цифри, крім нулів, що стоять лівіше від першої, відмінної від нуля цифри, та нулів, що стоять в кінці числа, якщо їх взято замість невідомих або відкинутих цифр.
Значуща цифра називається вірною, якщо абсолютна похибка числа неперевищує 1/2 одиниці розряду, що відповідає цій цифрі.
1.Якщо перша відкинута цифра більша від чотирьох то остання збережена цифра збільшується на одиницю. Наприклад, при округлення до сотих: .
2. Якщо перша відкинута цифра є менша від чотирьох або дорівнює чотирьом, то остання збережена цифра не змінюється. Наприклад, округлення до сотих: .
3. Якщо відкинута частина числа складається з однієї цифри 5, то число округлюють так, щоб остання збережена цифра була парною.
