2. Фізико-географічна характеристика району

Площа району - 0.6 тис. кв. км.

Населення - 33 тис. осіб.

Розташований у межах Опілля, за 90 км від обласного центру. Поверхня району - підвищена (з чергуванням горбистих, хвилястих ділянок).

Корисні копалини: вапняки, пісок, гіпс.

Головна ріка - Дністер з притоками Золотою Липою і Коропцем.

Належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони. У ґрунтах переважають чорноземи.

У районі 7 пам’яток природи та Коропецький парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва (місцевого значення).

Письмові згадки про місто відносяться до 1454 року. Первісна назва містечка була Підгороднє, потім - Монастирище, а сучасну назву дали йому поляки.

Пам’яткою старовини є костел XVIII століття, прикрасою якого є вівтар роботи видатного скульптора Пінзеля.

Монастириський район розташований в південно-західній частині Тернопільської області і межує на півночі – з Підгаєцьким, сході- Бучацьким районами нашої області, на заході – Галицьким та на південно-західній стороні – Тисменецьким та Тлумацьким районами Івано-Франківської області.

Адміністративним, господарським та культурним центром є місто Монастириська, розташоване на відстані 87 км шосейним шляхом від обласного центру та 18 км від залізничної станції м.Бучач.

Протяжність району з півночі на південь, сходу на захід складає відповідно 34 і 20 км, або територія його становить 558 кв.км (4% від території області). В своєму складі район нараховує 48 населених пунктів, зокрема: місто Монастирська, селище міського типу Коропець та 46 сіл, які адміністративно підпорядковані міській, селищній та 30 сільським радам.

В межах району станом на 1.08.2010 року проживає 30,8 тис.чоловік, в тому числі: міського – 9,7 та сільського 21,1 тис.чоловік. Середня густота населення 57 чол. на 1 кв.км.

Зовнішні зв’язки здійснюються автомобільним транспортом по шляхах загальнодержавного значення Івано-Франківськ-Кам’янець-Подільський.

Район перетинають високовольтні лінії електропередач напругою 110 та 35 кВ.

Через Монастирищину в районі Коропецької зони між селами Вістря та Вербка проходить магістраль газопроводу високого тиску “Союз”.

Територія району розташована в центральній кліматичній зоні, яку ще називають “холодним” Поділлям. В основному клімат помірно-континентальний, який характеризується амплітудою річних коливань температур як літом, так і зимою.

На території району розмістилися Державний природний ландшафт “Дністровський каньйон”, загальнозоологічні заказники місцевого значення “Криниця” та “Ковалівське”.

Характерною особливістю території району є те, що вона розміщена на Подільській гористій гряді, на найбільш піднятій частині області, де абсолютні висоти горбів перевищують 400 метрів. Окрасою є широко розвинена гідрографічна мережа, зокрема: ліві притоки Дністра – це ріки Золота Липа, Коропець, Горожанка та 52 струмки довжиною понад 100 км, лісові масиви площею понад 10567 га.

За кліматичними умовами землі району придатні для вирощування зернових культур, цукрових буряків, картоплі, розвитку городництва та тваринництва.

Якщо їхати по території району з півдня на північ або із заходу на схід, то можна помітити значні зміни краєвидів. Значно розчленована глибокими каньйоноподібними долинами рік місцевість Придністров'я переходить у центральній частині області у слабохвилясту, майже ідеальну рівнину, яка на півночі змінюється горбогір'ям. Мальовничі ландшафти західної частини області, порізаної густою мережею ярів, балок і річкових долин, мають значні відмінності від ландшафтів східної частини. Ці відмінності основною мірою викликані особливостями геологічної будови території.  Район розташований в межах Волино-Подільської плити, яка є частиною давньої Східноєвропейської платформи. На глибині приблизно 1500-3000 метрів залягає докембрійський кристалічний фундамент. Поверхня його вкрита осадовими породами верхнього протерозою, палеозою, мезозою та кайнозою. Найдавніші породи, із яких складений фундамент плити,— граніти і гранодіорити. Вони на поверхню в області ніде не виходять.    Найдавнішими відкладами, які виходять на поверхню області, є породи силурійської системи. У них виявлено рештки водоростей і колоніальних коралів. Це свідчить про те, що в кінці силуру на території області був тропічний клімат. У верхньому силурі море наступило на сушу і захопило майже всю Волино-Подільську плиту. Вона в той же час перетворилася на дно неглибокого моря. Силурійські породи є на всій території області, але їхні відслонення можна побачити лише в глибоких долинах Дністра (від села Дністрове Борщівського району до гирла ріки Збруч) та Збруча. На решті території вони вкриті молодшими відкладами.     Девонські відклади залягають на силурійських, східна межа їхнього поширення — вододіл рік Нічлави та Збруча. їх можна спостерігати в долинах рік Дністра та його приток (Золотої Липи, Стрипи, Серету, Коропця, Нічлави Це вапняки, доломіти, конгломерати. У крейдовому періоді відбулися коливальні рухи земної кори, і знову море наступило на Волино-Подільську плиту. На місці його існування поширені вапняки, пісковики, крейда і крейдоподібні мергелі. Ці породи доволі потужні на північному заході області (до 150 м). Відслонення вапняків цього періоду виявлено в нижній течії Серету, а білої писальної крейди — поблизу Кременця.        Уздовж східного узбережжя моря, яке в неогені заливало Волино-Подільську плиту, відбувалося формування бар'єрного рифу. Його склали скелети древніх молюсків, коралів, червів, моховаток, різноманітних водоростей. Унаслідок горотворення в Карпатах територія Поділля почала підніматися, і море відступило. У результаті діяльності поверхневих вод утворилися річкові долини, яри і балки. У північній частині області, де похил території незначний і поширені не дуже тверді відклади, сформувалися широкі долини річок із пологими схилами, широкі заплави. А в південній частині області, де значний перепад висот і тверді породи, річкові долини каньйоноподібні, заплави рік вузькі. Яри і балки найчастіше утворюються на схилах річкових долин і горбів, які не закріплені рослинністю. Найгустіше вони поширені на півночі і заході області, де переважає горбогірний рельєф.     Значний вплив на формування поверхні області в сучасний період має діяльність людини. Ця діяльність може бути як позитивною (закріплення схилів, запобігання ерозійним процесам і зсувів), так і негативною (неправильна оранка схилів горбів і долин, що призводить до зростання ярів, розробка кар'єрів тощо). Дія різних чинників на формування рельєфу проявляється неоднаково в окремих частинах області, що позначається на вигляді її поверхні.     Рельєф Монастириського району рівнинний. Вона займає західну частину Подільської височини, має нахил із півночі на південь. Це підтверджують напрями русел рік.

Лісова рослинність. У минулому значна частина області була вкрита лісами, які по-хижацьки вирубали в часи панування у краї Австро-Угорщини, Польщі, у період німецької окупації, а також в радянський період. Площі лісів значно скоротилися. Зараз ліси займають 13,9% території області. Вирубування цінних порід дерев (бук, дуб) призвело також до зміни видового складу лісів. У них збільшилась частка малоцінних порід (граб, осика, береза тощо). Більшу частину ділянок, які вкриті лісом, займають в області широколистяні ліси. Тільки в північній частині області ростуть мішані ліси. Серед широколистяних лісів найбільше поширення мають грабові, дубово-грабові, букові ліси. Крім граба, який є панівним у деревостої, у цих лісах ростуть дуб, ясен, береза, осика, бук, а в підліску — ліщина, горобина та ін.  Бук утворює суцільні масиви лише в південно-західній частині області, а в інших місцях він росте у вигляді острівців. Ліси області мають важливе грунтово-захисне, водоохоронне, рекреаційне значення. Понад 35 тис. га лісів розміщені на водноерозійних площах і виконують захисні функції. Навколо найбільших міст створено зелені санітарні зони на площі понад 32,2 тис. га, які виконують функції «легенів» міст. Уздовж залізниць, автомобільних доріг насаджені лісосмуги, які мають важливе значення для очищення повітря від шкідливих викидів транспортних засобів.  Степова рослинність. Майже всі степові ділянки розорані, а ті, що залишилися, зазнали значного впливу людини. Нерозорані степові ділянки можна зустріти на схилах горбів, балок, у заплавах рік тощо. На підвищених ділянках ростуть костриця, пирій, бородач, чебрець, тонконіг та ін. А в заплавах рік на луках проростають мітлиця, осока, пирій, тимофіївка, тонконіг, стоколос. Рослинний світ налічує чимало ендемічних та реліктових видів. До реліктових належить осока низька, осока біла, брусниця карликова, хвощ великий, чина ряба, молочай багатобарвний, меч-трава болотна, кузьмичева трава (ефедра двоколоса), відкасник татарниколистий. Чимало рослин— на межі зникнення і тому занесені до «Червоної книга України». Серед них — ковила волосиста, сон великий, зозулинець салеповий, цибуля гірська, горицвіт весняний, астранція велика, білоцвіт весняний, конвалія іравнева, клокичка периста, ясенець білий, лілія лісова, барвінок малий, черевички зозулині, відкасник татарниколистий, анакамптис пірамідальний, любка дволиста.

Тваринний світ представлений лісовими і степовими видами Тут водяться 305 видів хребет­них, зокрема 36 видів риб, 11 — земноводних, 187 — птахів, 61 — ссавців, 10 — рептилій Трапляються види тварин, які водяться у Поліссі, Карпатах, степу.

Поліські види поширені в північній частині – це куниця лісова і кам'яна, заєць, білка, дикий кабан, рись, вовк, рябчик, тетерев, куріпка та ін.. У південній частині  живуть  представники  тваринного світу Карпат — горностай, ласка, дикий кіт, дикий кабан, рябчик, орел-сапсан, снігур, кедрівка, козуля, олень. Поширені також тварини степу — заєць, сіра і степова по­лівки, тхір, жайворонок, перепелиця, стрепет. У річках водяться коропи, карасі, лини, окуні, соми, щуки, у багатьох річках і ставах — цінні хутрові звірі (видра, ондатра), дикі водоплавні птахи.

Унаслідок нераціонального господарювання на території області вини­щено великі стада лосів, козуль, оленів дрохв, інших тварин. Багато тварин знищено при постійному полюванні. До ендемічних видів належать подільський кріт, плямистий ховрах, ма­ла кутора, чагарникова полівка. Деякі види тварин перебувають під загрозою цілковитого зни­щення і тому вимагають охорони Серед них — рідкісні, які занесені до «Чер­воної книги України»,— лелека чорний, тхір степовий, широковух звичай­ний, пугач, орлан-білохвіст, кіт лісовий, беркут, кутора мала, скопа, полоз лісовий На території району заборонено відстрілювати дикого кабана, оленя, козулю, видру, ондатру, білку, фазана, сіру куріпку, яструба-перепелятника, сіру ворону.

Міській, селищній та 30 сільським радам підпорядковано 48 населених пунктів.

Сітка річок доволі густа, які течуть, в основному, в північно-західному напрямку і відносяться до басейну річки Дністер. Загальна площа земель водного фонду становить 804 га. Під озерами та ставками знаходиться 650 га. Крім того, територія регіону розміщена в середній частині Волино-Подільського артезіанського басейну. В районі налічується 80 артезіанських свердловин та 518 криниць з питною водою.

Ресурси прісних підземних вод складають – 98 тис.м3/добу.

Серед основних корисних копалин - поклади глини, піску, вапняків, торфу.

Геоморфологічна будова Монастириського району характеризується розчленованими лесовими височинами, та низовинами плоскими і трасовиними алювіальними та алювіально-дельтованими низовинами та долинами річок.

Середня кількість опадів в Монастириському районі складає 650-700 мм

Максимальна температура липня у даному районі сягає 38°С а мінімальна січня – -34°С.

Переважаючий напрям вітру у липні південно-східний, у січні – північно-західний.

Атмосферний тиск повітря 670 (гектопаскалів)