Теоретична частина

1. Праксеологічна діяльність людини.

2. Теоретичні й емпіричні соціологічні дослідження.

Затверджено на засіданні кафедри соціальних комунікацій

Протокол № 1 від 29 серпня 2012 року.

Київський міжнародний університет

Модульна контрольна робота
Галузь знань 0303 Напрям підготовки 6.030301	Журналістика та інформація Журналістика
Дисципліна: ПРИКЛАДНІ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПОЛІТИЦІ

ВАРІАНТ 8

1. Коли реєстрація виборців здійснюється автоматично під контролем уряду, рівень участі вищий, ніж у випадку, коли кожен громадянин має:

1. самостійно зареєструватися,

2. не самостійно зареєструватися,

3. самостійно не зареєструватися.

2. Рівень участі у виборах значною мірою пов'язаний також із соціально-економічним статусом та:

1. освітою людей,

2. статю людей,

3. соціальною роллю.

3. Політична система, політичний процес у кінцевому підсумку визначають тип політичного:

1. усвідомлення ролі народу,

2. режиму,

3. мислення,

4. Характер політичної влади впливає на механізм її функціонування через визначення функцій різних:

1. гілок,

2. палок,

3. дрючків.

5. Стосовно державної організації є загальновизнана думка про те, що структура державних органів мусить будуватися на концепції розподілу:

1. житла,

2. влади,

3. бюджету.

6. Законодавча діяльність покладається на:

1. парламент країни,

2. уряд,

3. президента.

7. Виконавча влада може діяти виключно на основі:

1. незаконних повноважень,

2. законних рівноважень,

3. законних повноважень.

8. В європейських парламентських республіках (ФРН, Італія та ін.) типовим є обрання президента:

1. парламентом,

2. народом,

3. урядом.

9. Сучасна структура влади, як і раніше, характеризується, швидше, принципом єдності:

1. народу,

2. влади,

3. суду.

10. Якщо співпрацю парламенту і уряду порушено, можливість компромісів:

1. вичерпано,

2. з’являється,

3. веде до процвітання влади.

Теоретична частина

1. Варіанти побудови багаторівневої моделі.

2. Особливості сучасних політичних виборів як технологій.

Затверджено на засіданні кафедри соціальних комунікацій

Протокол № 1 від 29 серпня 2012 р

Київський міжнародний університет

Модульна контрольна робота
Галузь знань 0303 Напрям підготовки 6.030301	Журналістика та інформація Журналістика
Дисципліна: ПРИКЛАДНІ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПОЛІТИЦІ

ВАРІАНТ 9

1. Якщо соціальні технлогії будуються на недосить вивіреній базі даних соціальних наук і соціальної статистики та на прогнозах, які важко перевірити, то в таких випадках правомірно говорити про:

1. квазітехнології;

2. тазікотехнології;

3. квантотехнології.

2. Праксеологічні дослідження соціального простору розкривають принципи єдності і взаємозв'язку теорії і:

1. ідеології;

2. практики;

3. політики.

3. Модель технологізації соціального простору конкретного рівня включає в себе такі елементи: соціальне середовище – соціальна діяльність:

1. контроль за особистістю;

2. соціальна взаємодія;

3. самореалізація особистості.

4. Глобальна модель виживання людства, розроблена американськими вченими на замовлення Римського клубу, була обчислена за критерієм скінченності та:

1. виснажуваності ресурсів;

2. перенаселення Землі;

3. парникового ефекту.

5. Поняття «технологія», як відомо, виникло і почало «працювати» в системі:

1. гуманітарного знання;

2. технічного знання;

3. юридичного знання.

6. При створенні умов, у яких можливий процес технологізації, потрібно враховувати: у соціальних процесах – збіг (або близькість) інтересів і потреб особистості і всіх, хто працює на підприємстві, у досягненні кінцевого результату; рівень потенційних можливостей:

1. машин (верстатів, приладдя, швидкість пересування в просторі);

2. особистості (освіта, професійні знання, психологічні дані, моральні якості);

3. програмних продуктів (електронних ресурсів, швидкість трафіку, дизайн оболонки).

7. Демократичні вибори дозволяють громадянам вибирати і зміщувати державних діячів, впливати на склад і поведінку:

1. царів і їхніх міністрів;

2. правлячих кіл країни;

3. закордонних митців.

8. Політична система, політичний процес у кінцевому підсумку визначають тип:

1. політичного режиму;

2. демократичного устрою;

3. капіталістичного змагання.

9. Комунікаційні технології XX століття стали індустріальними способами організації комунікаційних процесів у:

1. партії;

2. суспільстві;

3. цеху.

10. Ідеологія не знає національних:

1. кордонів;

2. забобонів;

3. меншин.