Декоративна трансформація плоскості

Трансформувати — означає перетворювати, перетворювати шляхом швидкої зміни форми, об'єму.

Шляхом трансформації поверхні досягаються не лише хороші декоративні і естетичні якості матеріалу, але і покращуються конструктивно-механічні властивості.

На рослинному і тваринному світі часто можна спостерігати плоскість, що трансформується, що забезпечує ним стійкість і міцність.

Природа, що оточує нас, підказує найраціональніші форми. Просторово зігнуті і тонкостінні природні конструкції завдяки безперервності і плавності форми сприяють рівномірному розподілу навантаження по всьому перетину.

Листя дерев, пелюстки кольорів, шкаралупа горіхів, панцирі морських їжаків, крабів, устричні раковини мають складні просторові форми і витримують значні навантаження, хоча їх матеріал не відрізняється великою міцністю.

Аркуш звичайного паперу прогинається під дією власної ваги, але якщо його зігнути зведенням, складкою або трубочкою, він зможе утримати на собі навіть додатковий відносно великої вантаж. Властивості паперу залишилися колишніми, але змінилася форма аркуша і вона додала йому нові механічні якості.

На думку архітектора Юргена Едіке природа працює перш за все з кривими поверхнями, стійкість яких ґрунтується на просторовій кривизні. У цьому полягає одна із закономірностей природи — опірність конструкції формою. Опірність виявляється не лише в складчастості листя, але і в тому, що листя або пелюстки рослин згортаються трубочкою, закручуються в спіраль, тобто набувають іншої просторової форми. Принцип опірності конструкції формою, що існує в природі, знайшов широке вживання в сучасній техніці, будівництві, архітектурі.

Використовуючи принцип «опірності формою» в США побудували складчасті куполи прольотом 100—200 м-кодів, у Франції виробили перекриття павільйону прольотом 218 м. Широке вживання отримали тонкостінні просторові складчасті конструкції і в СРСР. Це стало можливо завдяки глибоким дослідженням радянських учених і інженерів, присвяченим теорії складок, методам зведення широкопролітних споруд.

Природа, будучи невичерпним джерелом творчості художника-конструктора, архітектора, інженера, вимагає, проте, не сліпого копіювання і механічного перенесення окремих елементів і образів, а активного творчого переосмислення, певної переробки їх з позицій сучасного світовідчування, з врахуванням матеріалів і технології виробництва.

Оптичні корективи

Створюючи композицію, необхідно враховувати оптичні ілюзії і можливі зорові спотворення форми, вносячи у зв'язку з цим відповідні поправки до роботи.

Відомо, що білий квадрат здається більше однакового з ним по розмірах чорного. Якщо один квадрат знаходитиметься в оточенні квадратів більшої величини, а другої (такий самий) в оточенні квадратів меншої величини, то останній здаватиметься більше першого. Фігура або форма зростає на тлі аналогічних дрібних форм і, навпаки, зменшується на тлі аналогічних крупних фігур. Наявність проміжних, нюансних форм в убуваючому або зростаючому ритмічному ряду пом'якшує контраст між елементами крайнього ряду. Різниця у величині крайніх форм стає не такою помітною.

Вертикальна лінія, поставлена як перпендикуляр на рівну їй горизонтальну, здається менше горизонтальною. Зустрічні кути подовжують відрізок прямої лінії, а ті, що розходяться укорочують. Світлий предмет на темному фоні здається ще світлішим, але, будучи поміщеним на світлому фоні, він може здатися темнішим, ніж він є насправді, відповідно до закону контрасту відчуттів.

Враховуючи характер оптичних ілюзій, художники-шрифтовики вносять різні поправки до зображень букв. Так, при виконанні рубаного шрифту горизонтальні сполучні штрихи робляться ледве тоншими вертикальних, інакше вони здадуться товщими.

У шрифті антіква при визначенні середини букв по вертикалі намічається, як правило, оптична середина (як її бачить людське око) ледве вища за геометричну середину. При розміщенні букв в рядку крайні букви рекомендується поставити декілька щільніше, щоб вони не відскакували від рядка, а додавали їй закінченість.

Знайомство з оптичними ілюзіями допомагає правильно використовувати їх в своїх композиційних побудовах. Якщо, наприклад, необхідно виділити, зрітельно укрупнити якийсь важливий елемент композиції, потрібно розчленувати що знаходиться поруч крупну форму або ж замість крупної форми розмістити по сусідству дрібніші елементи.

Враховуючи специфічні особливості форми об'єкту, необхідно передбачити перспективні спотворення і внести необхідні корективи.