1.Зв’язок дидактики з іншими науками

Як і всі інші науки, дидактика належить до системи гуманітарних загальнолюдських знань, через це має взаємозв´язки практично з усіма науками. Найтісніше вона пов´язана з філософією та соціологією, політологією, педагогічною психологією, логікою, фізіологією людини, кібернетикою та їх конкретними методиками.

Філософія та соціологія дають змогу дидактиці враховувати соціальні особливості життя та діяльності людей, їх вплив на процес навчання. Політологія розкриває для дидактики проблеми, пов´язані із впливом політичних явищ та процесів на навчання людей. Педагогічна психологія дає змогу враховувати психологічні закономірності та особливості процесу засвоєння знань, умінь, навичок. Фізіологія людини збагачує відомості про особливості розвитку людського організму, вищої нервової діяльності людини. Кібернетика розкриває закономірності процесів управління, передачі аналізу інформації. Використання її досліджень і наукових даних дає змогу сконструювати і застосовувати у педагогічному процесі навчальні та контрольні машини, здійснювати не тільки прямий, а й зворотний зв´язок учителя з учнями, що дає вичерпну інформацію про якість їхніх знань. Конкретні методики, зорієнтовані на викладання окремих дисциплін, збагачують дидактику даними про перебіг навчального процесу при застосуванні різноманітних форм і засобів навчання. Чим активніше впливає теоретична дидактика на методики і форми організації навчання, тим специфічнішою є методика викладання певного предмета. Дидактика співвідноситься з конкретними методиками, як теорія з практикою, а також як теорія з теорією, як дві взаємодіючі системи теоретичних знань у галузі педагогіки. Дидактичні закономірності і принципи є загальними; типи і структура методів і засобів навчання, які ґрунтуються на спільних принципах, мають певну схожість з іншими предметами; конкретні прийоми, засоби і методи у викладанні різних предметів є специфічними.

2.Історичний розвиток форм організації навчання

Форми організації – це зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється в певному порядку та режимі. Спочатку існувала індивідуальна форма навчання , а потім перейшла в індивідуально – групову. Першими цю форму навчання використовували Братські школи.

1. «Класно - урочна система» – Ян Коменський. Ознаки:

• Вчитель працює з групою учнів однакового віку;

• Вчитель працює в рамках чітко визначеного часу(урок);

• Керівна роль належить вчителю;

2. Система Дальтон – план(індивідуальний план);

3. Система бригадно – лабораторний метод(давалося завдання на групи і виконувала всі разом);

4. Белл – Ланкарська система взаємного навчання(ділилися на групи(десятки) з ними працювали старші учні(монітори));

5. Мангейнська система – диференційоване навчання, ґрунтувалася на біологічному факторі.

Ділили дітей за розумовими здібностями:

1. Середня(основні класи навчання, тривало 8 років).

2. Класи для малоздібних дітей(4 роки).

3. Класи для розумово відсталих дітей(4 роки).

4. Класи для обдарованих(6 років).

6. Система План Трампа – поділ навчального часу (40%- в великих групах 100-150 осіб; 20% - у малих групах по 10-15 осіб; 40% - самостійне навчання).

Білет №4