19. Особливості ринку інформації. Попит і пропонування інформації. Ціна інформації. Доход власника інформаційних ресурсів.

Інформація — це рідкісне благо, оволодіння яким по­требує певних витрат.

Ринок інформації — сукупність економічних відносин із приводу збирання, обробки, систематизації інформації та про­дажу її кінцевому споживачу. Иа ринку інформації товаром ви­ступають унікальні товари: ліцензії, проекти, ноу-хау, програми математичного забезпечення, наукові прогнози, авторські права й патенти тощо.

Особливо важливим елементом ринку інформації сьогодні є ноу-хау (у дослівному перекладі з англ. — «знати як») — це сукупність технічних знань виробничого, комерційного й іншого досвіду, необхідних для виготовлення якогось виробу або відтво­рення виробничого процесу. Інформація на зразок ноу-хау реа­лізується шляхом укладання контракту та передачі споживачу у формі технічної документації (різних креслень, проектів, схем, техніко-економічних обґрунтувань, технологічних карт, методи­ки, різних розрахунків, формул тощо) та усної інформації або демонстрування.

Між виробником і споживачем на ринку інформації стають посередники, основна функція яких зводиться до збору, обробки та продажу різноманітної інформації. За цей вид послуг посеред­ники беруть плату у вигляді комісійних. Цінність інформаційних продуктів ґрунтується на часовій сутності (як правило, інформа­ція є найціннішою в момент її створення) та актуальності. У міру тиражування цінність її значно знижується. Особливою ціною на ринку інформації є плата за рекламу.

23. Підприємство: суть умови функціонування й економічні форми організації.

Підприємство — це самостійний господарський суб'єкт, що має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність із метою одержання прибутку.

Нерідко поняття підприємство ототожнюють із фірмою. Од­нак ці поняття не завжди збігаються. В економічній теорії поняття «фірма» вживається для того, щоб підкреслити її цілісність як гос­подарської одиниці, фірма може складатися з кількох підприємств, виробничих одиниць. Наприклад, до однієї фірми може входити фабрика, кар'єр, шахта та інші підприємства.

У різних галузях національної економіки підприємства ха­рактеризуються певними особливостями.

5Проте можна визначити загальні риси, які властиві всім підприємствам:

- самостійність у системі господарства країни. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, пе­чатку з назвою підприємства, товарний знак;

- вироблена підприєм­ством продукція може в умовах поділу праці набувати фор­ми товару;

- підприємство — це самостійний товаровиробник, тобто воно виробляє основну масу продукції не для власного споживан­ня, а для покупців;

- підприємство має бути не тільки самостійним, але й повинно отримувати прибуток, тобто бути рентабельним;

- усі підрозділи підприємства не є юридичними особами, тоб­то не мають права самостійно виступати суб'єктами рин­кових відносин;

- підприємство має власний трудовий колектив із його специ­фічними інтересами;

- підприємство є складовою частиною народногосподарського комплексу, що визначена на основі поділу праці. Воно повин­но мати власну нішу в народному господарстві, знайти спо­живачів своєї продукції в умовах конкурентної боротьби.

У ринкових умовах підприємство набуває нової якості: воно самостійно обирає діяльність, має високу відповідальність за ре­зультати виробництва, зацікавлене в ефективному господарюванні, бере участь у вільній конкурентній боротьбі, яка є головною ру­шійною силою, що примушує стежити за досягненнями науково-технічного прогресу, передовою технологією, покращувати якість продукції, усебічно задовольняти потреби споживача. Таким чи­ном, ринок передбачає функціонування підприємства нової якості, яке відповідає вимогам більш ефективної економіки.

Основним діючим суб'єктом у підприємництві є підпри­ємець. Поняття «підприємець» часто вживають як синонім таких понять, як «господар», «бізнесмен». Людину, яка організувала власну справу та веде її, характеризують, використовуючи одне з цих понять. Однак вони не є тотожними.

Підприємець — суб'єкт, що поєднує в собі новаторські, ко­мерційні та організаційні здібності для пошуку й розвитку нових видів, методів виробництва, нових сфер застосування капіталу. Підприємець може бути власником ресурсів, а може скористатися запозиченим капіталом. Власник може отримувати дохід від влас­ності та не бути підприємцем (наприклад, здавати в оренду землю або інші засоби виробництва). Менеджер не обов'язково є підпри­ємцем (наприклад менеджер—начальник цеху). А ось уже бізнес­мена розуміють як підприємця, комерсанта, людину, яка робить відповідну справу (бізнес).