40. Маркетинговий етап.

Завданням редактора на цьому етапі є написання такого рекламного тексту, який би відразу «заробив» на створення високого іміджу майбутнього видання. Нерідко буває, що слабкий зміст книги компенсується успішної рекламою та іншими маркетинговими акціями. І, навпаки, прекрасне за змістом видання може осісти на складі, так як і каталожна картка, і анотація, і рекламні тексти для друку зроблені бездушно і не професійно.

Маркетинг у видавничій справі – етап редакційно-видавничого процесу, який у переважній більшості середніх і великих видавництв настає після одержання редактором первинних документів від автора. Адже чим раніше буде продуманий і організований комплекс заходів, спрямованих на промоцію (просування на книжковому ринку) конкретного видавничого продукту, тим успішніше можна його реалізувати.

Завданням редактора на цьому етапі є написання такого рекламного тексту, який би відразу "запрацював" на створення високого іміджу майбутнього видання. Нерідко буває, що слабкий зміст книги компенсується успішною рекламою та іншими маркетинговими акціями. І, навпаки, прекрасне за змістом видання раптом "залягає" на складі, бо і каталожна картка, і анотація, і рекламні тексти для преси зроблені бездушно, непрофесійно, без живої іскорки.

Маркетингові витрати – це відносно нова стаття витрат, на збільшення якої керівники видавництв свідомо погоджуються з об'єктивних причин. В умовах жорсткої конкуренції серед видавців, яка дедалі загострюватиметься, виникає потреба в пожвавленні й урізноманітненні маркетингової діяльності. Йдеться передусім про рекламну продукцію видавництва (буклети, каталоги випущених видань, прайс-листи), оплату рекламної площі на сторінках фахових ви-дань (наприклад, "Друкарство", "Книжковий клуб-плюс", "Книжковий огляд", "Книжник-ревю" та ін.), оплату за замовлені фахівцям рецензії на но-винки, що публікуються в масових періодичних виданнях. Це також витрати на презентації цікавих видавничих проектів чи окремих суспільно важливих видань.

41. Договірні зобов’язання автора і видавництва. Гонорар.

У видавничій угоді найчастіше фіксують:

— назву повідомлення;

—дані про авторство повідомлення: кількість авторів та їх прізвища; вид авторства (безпосередній автор, перекладач, укладач, упорядник тощо);

— мову повідомлення;

— термін подання авторського оригіналу в ЗМІ;

— вид літератури, жанр, реципієнтське призначення;

— відповідність твору заявці, плану-проспекту, або навчальній програмі;

— обсяг твору (в авторських аркушах: тексту й ілюстрацій);

— спосіб оформлення твору (наприклад, згідно зі стандартом у двох примірниках);

— форму подання авторського оригіналу (на папері, на комп'ютерному диску, формат подання тексту й ілюстрацій)

— терміни виконання окремих юридичних та виробничих дій (приймання,

— рецензування, редагування, підписання в набір, друкування, випуск у світ тощо) та їх тривалість;

— наклад і кількість примірників, які автор може отримати на безоплатній основі;

— розмір авторської винагороди (гонорару) та її розподіл у випадку, якщо авторів

— кілька;

— обсяг та умови внесення авторських виправлень у верстку видання;

— умови та особливості перевидання твору;

— дозвіл на перевидання твору за кордоном;

— термін чинності угоди та умови її припинення або розірвання;

— —санкції за невиконання умов угоди та методи розгляду конфліктних ситуацій

— (наприклад, у судовому порядку);

— інші специфічні умови;

— юридичні адреси сторін.

— Видавничу угоду в двох примірниках підписує керівник ЗМІ та автор (автори). Один

• примірник угоди зберігається у ЗМІ, а другий — в автора (авторів).

Гонорар.

Будь-який твір, який готується до виходу в світ, має свого власника. Передусім, це автор твору або його правонаступник. У випадках, коли термін дії авторського права вже минув, є категорія людей, які цей твір готують до друку (упорядники, автори передмов, коментарів, приміток). Крім того, до такого видання належить ще виготовити й художнє оформлення (обкладинка, внутрішні елементи), чим займається художник. На все це видавцеві потрібно передбачити необхідні кошти. Отож, ця стаття витрат складається передусім з трьох частин:

• гонорар авторові (упорядникові);

• гонорар художникові;

• гонорар перекладачеві.

Цю складову витрат раніше недооцінювали в державних видавництвах. Нині вона є надто важливою, адже в умовах конкуренції на видавничому ринку автор потенційно прибуткового твору має право відмовитися від підписання договору з видавцем, якщо той запропонує недостатню суму гонорару. Так само не варто економити й при оплаті праці художнику: економія на внутрішньому і зовнішньому художньому оформленні негативно позначиться згодом на етапі реалізації видання. Як засвідчує практика, частка гонорару в загальній сумі витрат сучасних українських видавництв становить від 1,5 до 3 %, тоді як у західних видавництвах — 12-15 %.

42. Розподіл обов’язків між учасниками редакційно-видавничого процесу.

43. Поняття про видавничий і авторський оригінали.

44. Вимоги до авторського оригіналу.

45. Різновиди видавничих оригіналів.

46. Видавничий портфель.

Редакційний портфель – це твори, прийняті до друку, затверджені, але ще не взяті у роботу,

оскільки перебувають на етапі редакційної підготовки.

Інколи редакційний портфель видавництва настільки переповнений авторськими оригіналами, що доводиться, зрештою, або спрощувати редакційно-видавничу підготовку видання — ігнорувати деякі етапи, або після тривалогоутримування авторського оригіналу у видавництві відмовлятися від нього (розірвання договору).

Необхідно зауважити, що поняття "редакційний портфель" функціонально тотожне "видавничому портфелю", оскільки до нього належать авторські оригінали, що надходять у видавництво за авторським договором і затверджені його керівництвом, а також оригінали, які готуються редакцією для здавання до друку після відповідного оформлення

ЕТАПИ:

Передусім, перед редактором постає завдання щодо визначення відповідності тематики, спрямування авторського оригіналу видавничому репертуару, спеціалізації видавництва, його політиці; нарешті, визначитися з тим, з якою ймовірністю видання буде комерційно вигідним. Такі відомості редактор отримує після першого спілкування з автором і перегляду його оригіналу.

Після цього редактору обов'язково потрібно передати авторський оригінал на незалежне рецензування фахівцеві з відповідної галузі знань. Варто зазначити, що в практичній видавничій діяльності доволі часто авторський оригінал не проходить фахового рецензування, приміром, інформація, подана автором, є застарілою, не відповідає сучасним реаліям, недостатньо досліджена, наявні тематичні прогалини чи навіть плагіат тощо. З огляду на результат, отриманий від рецензента, редактор, відповідно, вирішує про доцільність

чи недоцільність прийняття оригіналу до друку.

Далі — наскрізне редагування авторського оригіналу.Думається, його потрібно робити саме після незалежного рецензування і перед укладенням договору з автором та економічним прорахунком, тобто калькуляцією. Під час такого редагування можна помітити те, що пройшло мимо уваги рецензента, наприклад, виклад матеріалу досить однобокий, у тексті бракує великої кількості розділів, авторський оригінал містить багато граматичних, стилістич- них та інших помилок тощо.

Отже після такого розгляду авторського оригіналу редактор пише редакторський висновок із дозволом (чи забороною) до передачі твору на наступні етапи редакційно-видавничої підготовки.

Вирішивши, що матеріал відповідає спрямуванню видавництва і може зумовити читацький попит, видавець має провести прогностичний економічний розрахунок його підготовки і виробництва як абстрактного продукту.

47. Структура витрат на конкретне видання: гонорарні, загальновидавничі, редакційні, поліграфічні, маркетингові).

48. Способи зниження собівартості видавничої продукції.

49. Оплата праці у структурі витрат на конкретне видання.

50. Авторський, обліково-видавничий, паперовий аркуші, фізичний та умовний друковані аркуші.

51. Підрахунки обсягів видань і кількості основних матеріалів для виготовлення тиражу.

52. Переведення фізичних аркушів в умовні.

53. Формати паперу і видань.

54. Видавнича специфікація.

55. Сучасні способи поліграфічного відтворення видання.

56. Якість поліграфічного відтворення.

57. Права і обов’язки розповсюджувачів видавничої продукції.

58. Структура попиту на різні типи видань.

59. Сучасна мережа розповсюдження видавничої продукції.