Система показників статистики грошового обігу

Під обсягом грошового обігу розуміють сукупність грошових операцій, за допомогою яких здійснюється рух грошей. Необхідно відрізняти обсяг грошового обігу від середніх залишків грошей. Перший показник визначають підсумовуванням результатів операцій з надходження (або списання) грошей за певний період, а другий дістають як середню величину із залишків грошей на рахунках на окремі дати.

Грошовий обіг розподіляється на безготівковий та готівковий.

Безготівковий грошовий обіг — це сукупність грошових розрахунків, здійснюваних у формі записів на рахунках у банках і шляхом заліку взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші виконують лише функцію коштів платежу.

Готівковий грошовий обіг — це сукупність грошових розрахунків, які застосовуються у взаємовідносинах держави, підприємств, установ і населення, набуваючи форми готівкових грошей.

За характером платежів розрізняють товарний платіжний оборот і нетоварний платіжний оборот. До складу першого входять платежі за товари, виконані роботи і послуги, а до другого — платежі до бюджету та платежі за іншими фінансовими операціями.

Основним документом, за допомогою якого характеризується рух грошової готівки, є прогноз касових оборотів банків. Він відображає рух грошової маси із сфери обігу до кас банківських установ і видачу готівки підприємствам, установам, організаціям і населенню. Прогноз касових оборотів складається на квартал з розподілом за числами і затверджується для кожної банківської установи. Цей документ стосується двох аспектів — надходжень і видач (витрат) готівки і відповідно поділяється на дві частини. У кожній з них виокремлюються статті згідно з каналами руху готівки: у першій частині показують прогнозне надходження готівки до каси банківської установи, а в другій — прогнозну видачу готівки з кас банківської установи. У процесі балансування касового плану визначається емісійне завдання з випуску готівки в обіг чи вилучення її з обігу.

Показники статистики грошей і грошового обігу включають три взаємозв’язані блоки:

• блок макроекономічних показників;

• блок показників “видів” грошей;

• блок показників грошової маси.

Кожен з цих блоків включає набір показників.

Макроекономічний блок включає показники:

• грошовий обіг;

• номінальна грошова маса;

• швидкість обігу грошей;

• реальна грошова маса;

• індекс купівельної спроможності грошей;

• рівень монетизації економіки.

Гроші в економіці забезпечують обіг товарів і послуг, здійснення різноманітних платежів, рух позикового капіталу. Якщо обмежити ці операції річним інтервалом, то відповідно до розвинутої кількісної теорії – річний грошовий обіг буде рівний величині валового національного продукту. В загальному вигляді залежність між кількістю грошей в економіці і обсягом виробництва продукції може бути виражена так званим рівнянням обміну (яке повинно виконуватись завжди):

V*M = ВВП , (6.1)

де V – швидкість обертання грошей; M – номінальна грошова маса; ВВП – валовий внутрішній продукт; V*M – грошовий обіг.

Враховуючи, що величину ВВП можна представити як добуток рівня цін на реальний обсяг виробництва, то рівняння обміну буде мати такий вигляд:

V* M = P*Q , (6.2)

де P – рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва.

Грошовою масою (запасами) називають сукупний обсяг купівельних і платіжних коштів, що обслуговують господарський обіг і належать приватним особам, підприємствам і державі. У грошовій масі розрізняють активні гроші, що застосовуються у готівковому та безготівковому обігу, і пасивні гроші (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), котрі лише потенційно можуть бути використані в угодах.

Номінальна грошова маса – кількість грошей в обігу або запас активів в ліквідній формі.

При визначенні грошової маси виходять з грошових агрегатів, під якими розуміють специфічну класифікацію платіжних коштів за рівнем їх ліквідності. Грошовим агрегатом називають особливу групу ліквідних активів, що служать альтернативними вимірювачами грошової маси.

Грошові агрегати — це зобов’язання банківської системи нефінансовим секторам: готівка, депозити до запитання, строкові депозити та заощадження. Розвиток зазначених депозитів відображає стан монетарної політики. Грошові агрегати протиставляються чистим зовнішнім активам (обчисленим у національній валюті) та чистим внутрішнім кредитам.

Грошова база є сумою готівки в обігу, готівки в сейфах та резервів комерційних банків.

Швидкість обігу грошей – інтенсивність руху грошових знаків при їх функціонуванні в якості засобів обігу і засобів платежу. Виходячи з рівняння обміну знаходимо швидкість обігу грошей:

Швидкість обігу грошей визначається за формулою

(6.3)

де GDP — номінальний валовий внутрішній продукт; — загальна маса грошей, що визначається як середні залишки грошей за період.

Цей показник характеризує, скільки у середньому за рік оборотів здійснила грошова маса.

Показник реальної грошової маси відображає кількість грошей, які необхідні для забезпечення реального рівня виробництва, який враховує інфляцію і залежність реального виробництва від величини грошової маси в довгостроковому періоді.

Представимо рівняння обміну (6.2) в такому вигляді:

V* M/ P = Q , (6.4)

M/P - показник реальної грошової маси.

Індекс купівельної спроможності грошової одиниці є оберненим показником до індексу цін і розраховується за формулою:

(6.5)

де І_КСГО - індекс купівельної спроможності грошової одиниці; І_P – індекс споживчих цін.

Рівень монетизації економіки – запас грошової маси на 1 грн. валового внутрішнього продукту, дорівнює:

Р_m= М/ВВП (6.6)

де Р_m - рівень монетизації економіки.

Блок показників «видів» грошей включає:

• готівковий грошовий обіг;

• безготівковий грошовий обіг;

• грошовий мультиплікатор;

• грошова база;

• цінні папери в грошовому обігу;

• світові гроші (міжнародні ліквідні активи).

Готівковий грошовий обіг – це рух готівки в процесі обороту товарів, надання послуг і здійснення різних платежів.

Безготівковий грошовий обіг – це частина грошового обігу, у якому рух грошей відбувається у вигляді перерахування сум з рахунка платника на рахунок одержувача шляхом взаємних вимог, тобто без участі готівки.

Грошовий мультиплікатор – це коефіцієнт, який служить мірою збільшення грошової маси в результаті безготівкової емісії (банківської емісії). Він показує, у скільки разів грошова маса більше величини готівки в банківській системі і визначається за формулою:

, (6.7)

де m – грошовий мультиплікатор; M – грошова маса в обороті; H – грошова база.

Одночасно у відповідності до економічної теорії мультиплікатор є величиною, оберненою до норми резервування:

, (6.8)

де r – норма банківських резервів.

Грошова база – самостійний компонент грошової маси, який характеризує величину грошових коштів, які поступили в систему комерційних банків.

Державні цінні папери – це форма існування державного внутрішнього боргу, чи державного зобов’язання, емітентом якого виступає центральний уряд, місцеві органи влади і державні підприємства з метою акумуляції грошових ресурсів.

Світові гроші – це загальний універсальний засіб платежу в міжнародних розрахунках.

В даний час запаси світових грошей в Україні обчислюються показниками міжнародних резервів. Ці активи виступають як засіб регулювання платіжного балансу.

Блок показників грошової маси включає дві системи показників: одна базується на системі грошових агрегатів, а інша – на системі показників, що розраховуються за методологією МВФ.

Грошовий агрегат – визначене законодавством специфічне групування ліквідних активів. Згідно законодавства України для характеристики величини грошової маси НБУ передбачено 4 грошові агрегати:

• грошовий агрегат М₀ ;

• грошовий агрегат М₁ ;

• грошовий агрегат М₂ ;

• грошовий агрегат М₃ .

Грошовий агрегат М₀ включає готівку в обігу (у касах підприємств і організацій та на рахунках у населення). Чим менша частка М₀ у загальній грошовій масі тим ефективнішою та розвиненішою вважається національна грошова система.

Грошовий агрегат М_{1 =} М₀ плюс депоновані кошти на рахунках і поточних депозитах.

Грошовий агрегат М₂ = М₁ плюс строкові депозити, кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств і фірм та організацій, кошти Держстраху й валютні заощадження. Строкові депозити складаються із залишків на строкових (до трьох років) рахунках за вкладами населення та депозитів підприємств і населення на розрахункових рахунках у комерційних банках.

Грошовий агрегат М₃ = М₂ плюс кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.

Грошові агрегати різняться між собою за рівнем ліквідності. Останню властивість розуміють так: це можливість використання деякого активу як засобу обігу або перетворення активу на кошти обігу та його здатність зберігати свою номінальну вартість незмінною.

Абсолютно ліквідними вважаються гроші параметра М₁. До високоліквідних грошових активів слід віднести також грошовий агрегат М₂. На думку економістів, цей параметр грошової маси тісніше пов’язаний зі швидкістю грошової маси, реальним національним продуктом і цінами.

Поведінка грошових агрегатів у консолідованій банківській системі може бути пов’язана з грошовою базою центрального банку за допомогою грошового мультиплікатора, обчисленого як відношення М₂ (або іншого грошового агрегату) до грошової бази — суми готівки, що утримується поза банківської системою, та загальних резервів комерційних банків, тобто суми мінімальних обов’язкових резервів і надлишкових резервів, включаючи готівку в сейфах.

Обсяг готівки в обігу залежить від монетарної політики, платіжної дисципліни, інфляційних очікувань та швидкості обігу готівки.

Розглядаючи ці показники грошової маси, розрізняють швидкість обігу готівки та швидкість обігу агрегату М₂.

Швидкість обігу обчислюється як відношення місячного (квартального, річного) ВВП до обсягу М₀ і М₁ на середину періоду та множиться на 12 (відповідно 4 для квартальних та 1 для річних даних). При цьому темпи зростання агрегату протягом періоду вважаються сталими.

Обсяг готівки і М₂ на середину періоду розраховується на підставі даних про готівку на кінець звітного періоду та агрегату М₂, включаючи строкові депозити в іноземній валюті, на кінець звітного періоду. Депозити в іноземній валюті перераховуються за обмінним курсом, який є середнім між аукціонним та міжбанківським, з одного боку, та некомерційним – з іншого.

Швидкість грошового обігу можна визначити як кількість оборотів, що їх робить грошовий агрегат (наприклад, М₂), щоб забезпечити певний рівень економічної діяльності, який приблизно дорівнює номінальному ВВП. Зміна швидкості обігу відображає зміну реального грошового попиту. Отже, швидкість обігу зростає, коли економічні агенти очікують зростання альтернативної вартості утримання грошових активів у національної валюті (наприклад, зростання номінальних відсоткових ставок, рівня інфляції або обмінного курсу). Зростання швидкості обігу грошей призводить до росту цін.

Сукупна швидкість обсягу грошової маси формується під впливом обіговості грошових агрегатів, рівень яких для окремих агрегатів неоднаковий і може бути різний у динаміці. За допомогою індексного методу можна кількісно вимірювати приріст середньої швидкості обігу грошей, зумовлений зміною швидкості окремих агрегатів грошей, структурними зрушеннями в масі грошей і неоднаковими темпами зростання параметрів грошової маси.

Відповідно до методології, прийнятої міжнародною фінансовою статистикою, для характеристики грошової пропозиції використовуються такі агрегати:

- агрегат «гроші» – містить у собі гроші поза банками і депозити до запитання. За своїм складом він аналогічний грошовому агрегату М₁;

- агрегат «квазігроші» містить у собі термінові і ощадні депозити і депозити в іноземній валюті, що враховуються в балансі НБУ і комерційних банків.

- агрегат «широкі гроші» – це сукупність агрегатів “гроші” і “квазігроші”.