2.1 Кам'яниця Бандінеллі

Палац Бандінеллі (пол. kamienica Bandinellich we Lwowie) — архітектурна пам'ятка пізнього ренесансу у Львові на пл. Ринок, 2.

Будинок було побудовано в кінці XVI століття (1593 р.). На початку XVII століття купець з Флоренції (Італія) Роберто Бандінеллі, одержавши львівське громадянство, купив цей будинок і започаткував тут класичну пошту європейського зразка. Саме за ім'ям купця будинок називають і тепер.

1629 року польський король Сигізмунд ІІІ Ваза надав Бандінеллі привілей на утримання регулярної королівської пошти і титул королівського постмагістра. Львів'яни могли щосуботи відправляти й одержувати листи з усієї Європи, але ці послуги коштували досить дорого. Відправка лише шести грамів кореспонденції, наприклад до Гданська, дорівнювала денній платні кваліфікованого ремісника. Папір був у ті часи важким і невдовзі львівська Рада відмовилась від таких дорогих послуг. Бандінеллі вклав у цю справу немалі гроші і, фактично, дії Ради розорили його.

У 1737—1739 роках будинок ґрунтовно перебудували, звівши для укріплення контрфорси. Про перебудову свідчить напис на фасаді з боку вулиці Ставропігійської. На дверних та віконних оздобах залишилися елементи різьби по білому камені. Оригінальними залишилися портал та вікна, що справа й зліва від нього, обрамлені дельфінами. Дельфіни зображені невипадково — вони були покликані сприяти власникові будівлі у торгівельних справах і оберігати від небезпек.

У XIX столітті тут містилася книгарня Вільда, своєрідний клуб львівської інтелігенції. У будинку тоді ж мешкав відомий польський поет Корнель Уєйський.

Наприкінці сімдесятих років XX ст. виявився аварійний стан будинку. Ремонт будівлі радянськими методами більше нашкодив, аніж приніс користі. Тому, під тиском громадськості, будинок передали професійним реставраторам. Майже після двадцяти шести років ремонту і реставрації урочисте відкриття Палацу Бандінеллі відбулося 28 грудня 2005 року. Завдяки малюнкам, які збереглися з тих часів, відтворено стиль приміщення і навіть дизайн меблів. Зараз тут розміщують найрізноманітніші експозиції під егідою Львівського історичного музею, котрому й належить будинок.

2.2 Чорна кам'яниця

Чорна кам'яниця – житловий будинок №4 на площі Ринок у Львові, архітектурна пам'ятка. Збудована 1577 П. Красовським у стилі ренесансу. 1875 — 1877 відновлено аттик і портали, 1884 надбудовано 4 поверх. Фасад і наріжні пілястри вкриті тесаним каменем. Фасад оздоблено орнаментами і сюжетною різьбою. У Чорній кам'яниці тепер міститься історичний музей.

Першим власником цієї кам’яниці, а точніше тієї, яка стояла на місці теперішньої, був Андрій з Києва і тому її називали Київською. У кінці XVI століття представник львівського патриціанського роду Ян Лоренцович відкрив у цьому будинку одну з перших у Львові аптек. Тоді цей будинок називався Лоренцовичівським. Онучка Яна Лоренцовича вийшла заміж за лікаря Мартина Анчевського і вже у XVII столітті кам’яниця називалася «докторівською». Доктор Анчевський тоді ж прикрасив фасад будинку скульптурою свого патрона, Святого Мартина, який відрізає мечем полу свого плаща і віддає її жебракові. Тут ми бачимо також фігуру львівського святого Станіслава Костку, покровителя і захисника міста від пожеж. При вході до будинку із середньовічних часів збереглася кам’яна лавочка, на якій сидів охоронець.

Свою назву Чорна кам’яниця одержала у ХІХ столітті через цілком прозаїчну причину: протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для поліхромії (багатоколірності), окислювалися під дією повітря і світла і таким чином утворився її таємничий чорний колір, який потім підтримувався поточними ремонтами, хоча у 60-ї роки ХХ століття в народі ходила легенда, що чорний колір кам’яниці надало втирання протягом багатьох років у фасад чорного соку від шкірок зелених грецьких горіхів. Таємничість цієї кам’яниці полягає і в тому, що одна з теорій чорного кольору фасаду, яку, проте, не визнають провідні архітектори Львова, це закопчення золою білого каменю пісковику внаслідок багаторічного опалення кам’яниці.