3. Методи наукових досліджень у педагогіці. Наведіть варіанти їх застосування у вивченні мотивів учнів.

Метод наук.-пед. дослід. — спосіб дослід. псих.-педаг. процесів форм. особистост.

Види методів:

• Метод педагогічного спостереження — організоване дослідження педагогічного процесу в природних умовах. Він є найпоширенішим методом дослідження проблем виховання і навчання. Пряме спостереження — безпосередньо бере участь, опосередковане спостереження не передбачає безпосередньої , самоспостереження.

• Бесіда — метод безпосереднього спілкування, який дає змогу одержати від співрозмовників інформацію, що цікавить учителя, за допомогою заздалегідь підготовлених запитань.

• Інтерв'ю — метод отримання інформації за допомогою усного опитування.

• Психолого-педагогічний експеримент — метод, що забезпечує спостереження за змінами психологічних характеристик дитини в процесі педагогічного впливу на неї.

• Вивчення продуктів діяльності — метод дослідження, за якого використовують систему процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз і тлумачення продуктів діяльності людини.

• Соціологічні методи дослідження – анкетування (— суцільне/ вибіркове; усне/ письмове; індивідуальне/ групове; очне / заочне.

• Метод рейтингу

• Тестування4

4. Етапи науково-педагогічного дослідження.

1. Визначення проблеми дослідження, з'ясуйте його об'єкт, предмет та мету.

2. вивчення наукових фактів, положень, висновків.

3. Вивчення шкільної практики.

4. Формулювання гіпотези дослідження.

5. Виконання експериментальної роботи. Передбачає: взаємодію з предметом дослідження, з'ясування його ознак, вибір методики, процедури дослідження.

6. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою.

7. Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків,

8. Оформлення результатів дослідження, втілення їх у життя. Подання результатів та висновків дослідження найбільш інформативним способом.

5. Поняття особистість, індивідуальність, розвиток, формування особистості дитини

Особистість – це людина як соц.. індивід, носій загально-людського соц. значущого.

Особистість — соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Ознаки: розумність, відповідальність, свобода, особиста гідність, індивідуальність.

Індивідуальність — сукупність зовнішніх та внутрішніх особливостей людини, що визн. своєрідність і відмінність від інших людей.

Розвиток – це процес становлення особистості під впливом природних і соціальних, внутр.. і зовн. Факторів найважл. є навч. та виховання.

Формування особистості – процес соц.. розвитку людини, становлення її як суб’єкта діяльності, члена сусп.., громадянина.

На розвиток та формування особ. впливають такі фактори – спадковість, середовище, виховання

6. Фактори впливу на розвиток і формування особистості. Взаємозв’язок між ними.

На розвиток та формування особ. впливають такі фактори – спадковість, середовище, виховання

Спадковість — здатність організму відтворювати потомство, передавати свої ознаки наступним поколінням, відновлення у нащадків біологічної подібності.

Крім спадковості на формування особистості впливає і середовище, — все, що оточує дитину протягом усього життя: природні чинники; сім'я, близьке оточення; соціальні умови існування.

Виховання і навчання цілеспрямовано впливають на розвиток особистості (на відміну від стихійного впливу середовища), вони постають як свідома, підпорядкована певній меті діяльність, результати якої мають передбачуваний характер.

Виховання й навчання сприяють:

1. Розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних здібностей

2. Розвитку умінь переборення внутрішніх суперечностей відповідно до особливостей суспільного розвитку.

3. Психічному розвитку людини.

4. Інтелектуальному, творчому розвитку особистості.

5. Розвитку здатності до спілкування з оточуючими, завдяки чому дитина вчиться, набуває навиків розуміння інших людей, а завдяки цьому і себе.

6. Розвитку потреб людини.

7. Розвитку особистості, яка постійно вдосконалюється, будучи не лише об'єктом, а й суб'єктом виховного процесу.

Педагоги та батьки мають керувати розвитком юної особистості. Цього можна досягти через організацію різноманітних взаємовідносин дітей з навколишнім середовищем та систематичне, послідовне підвищення вимог до них.