2. Оцінка та показники використання основних засобів

Облік основних засобів підприємства ведеться у натуральних та вартісних показниках.

Облік основних засобів у натуральних показниках ведеться для:

• розрахунку виробничої потужності;

• складання балансів обладнання;

• визначення технічного складу та стану основних засобів.

Облік основних засобів у вартісних показниках ведеться для:

• обліку динаміки основних засобів;

• планування розширеного відтворення;

• встановлення зносу;

• нарахування амортизації;

• розрахунку собівартості;

• розрахунку рентабельності підприємства.

Облік основних засобів у вартісному (грошовому) вираженні називається оцінкою.

Розрізняють наступні види вартісної (грошової) оцінки основних засобів:

• початкова (балансова);

• відновна;

• залишкова.

Початкова (або балансова) вартість основних засобів це їх вартість в рік придбання (або завершення будівництва):

В_б = Ц + В_т + В_м ,

де В_б – початкова (або балансова) вартість основних засобів;

Ц – ціна придбання (або кошторисна вартість) об’єкту основних засобів;

В_т, В_м – витрати відповідно на транспортування та монтаж.

Відновна вартість – вартість відтворення такого ж об’єкту основних засобів в сучасних умовах.

В загальному випадку визначається корегуванням початкової вартості раніш придбаного об’єкту на величину процента її зменшення (збільшення) до рівня вартості в сучасних умовах ( індексація основних засобів).

В_в = В_б х (1 ± ΔВ_в  100),

де В_в – відновна вартість основних засобів;

ΔВ_в – величина корегування початкової вартості об’єкту до рівня вартості в сучасних умовах (%).

Залишкова вартість (В_з) – характеризує реальну вартість на даний рік. Визначається частиною вартості об’єкту (початкової або відновної), яка ще не перенесена на продукт:

В_з.б. = В_б (1 – Т_сл^ф х Н_а.п.в.  100),

В_з.в. = В_в (1 – Т_сл^ф х Н_а.п.в.  100),

де В_з.б. і В_з.в. – початкова та відновна залишкові вартості об’єкту відповідно;

Т_сл^ф – фактичний термін служби даного об’єкту, років;

Н_а.п.в. – норма амортизаційних відрахувань на реновацію (повне відновлення) даного об’єкту, %).

Показники використання основних засобів переважно поділяють на дві групи: натуральні і вартісні.

До натуральних належить показник – продуктивності на одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Таку продуктивність називають технологічною і вимірюють в натуральних одиницях. Її значення заноситься в технічний паспорт об'кту основних засобів.

До вартісних умовно можна віднести дві групи показників:

Показники, що характеризують рух основних засобів на підприємстві:

• коефіцієнт вибуття(К^в._о.з.). Він характеризує інтенсивність вибуття основних засобів упродовж розрахункового періоду (року) і розраховується за формулою:

К^в. _оз.= В^в. / В_п.р.п.,

де В^в – вартість основних засобів, що вибули, грн;

В_п.р.п. – вартість основних засобів на початок розрахункового періоду (року), грн..

• коефіцієнт оновлення( К^о._о.з). Характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів упродовж розрахункового періоду і розраховується за формулою:

К^о_.о.з = В^о. / В_к.р.п.,

де В^о – вартість уведенних основних засобів, грн.;

В_к.р.п – вартість основних засобів на кінець розрахункового періоду(року), грн..

Оскільки введення в дію та вибуття основних засобів відбувається нерівномірно протягом року, то виникає необхідність у розрахунку(окрім початкової або балансової; початкової за мінусом зносу (залишкової) та відновної) середньорічної вартості основних засобів.

В_с.р = (В_п.р.п + В_к.р.п. ) / 2

Балансова вартість групи основних засобів підприємства на початок розрахункового періоду (року) (БВ_о.ф.) обчислюється за формулою:

БВ_о.ф. = БВ_о. + В_н.о.ф. + В_к.р. + В_рек. – В_в. – АВ_о.,

де БВ_о. – балансова вартість групи основних засобів на початок року, що передував звітньому;

В_н.о.ф – витрати на придбання нових основних засобів;

В_к.р – вартість здійснення капітального ремонту основних засобів;

В_рек. – витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

В_в – вартість виведених з експлуатації основних засобів протягом року, що передував звітньому;

АВ_о – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітньому.

Показник, що характеризує озброєність праці основними фондами. За своїм змістом показник озброєності праці відображає обсяг основних засобів у розрахунку на одного середньоспискового (середньооблікового) робітника або на одного працюючого. Розраховується він не на дату, а як середньорічний. Для його вирахування необхідно володіти даними про:

• середньорічну вартість основних засобів(В_с.р.);

• середньоспискову(середньооблікову) чисельність робітників або працюючих за рік (Ч_с.р.).

При цьому використовується формула:

К_оз. = В_с.р.  Ч_с.р ,

Показники, що характеризують ефективність використання основних засобів:

• капіталовіддача (КВ). Характеризує обсяг продукції, у вартістному вираженні, що припадає на на одну грошову одиницю основних засобів витрачених на її випуск (інакше, величину випуску продукції на 1 грош. од. основних засобів). Визначається за формулою:

КВ = ВП / В_с.р. ,

де ВП – вартість виробленої протягом року продукції, грош. од.;

В_с.р – середньорічна вартість основних засобів підприємства.

• капіталомісткість (КМ). Обернений до капіталовіддачі показник, що характеризує величину основних засобів у вартістному виразі, що припадає на одну грошову одиницю випущеної, за їх допомогою, продукції( інакше, на яку суму потрібно було основних засобів для випуску продукції вартісю 1 грош. од.). Визначається за формулою:

КМ = В_с.р / ВП ,

• рентабельність основних засобів(R_о.з.). Характеризує отримання балансового прибутку на 1 грош. од. основних засобів. Визначається за формулою:

R_о.ф.= Пр / В_с.р ,

де Пр – прибуток (загальний або чистий) підприємства, що отриманий протягом розрахункового року, грн..

• взаємозалежність між капіталоозброєністю, продуктивністю праці та капіталовіддачею характеризується співвідношенням:

В = К_оз. х КВ,

І_п.п = І_КВ х І_Коз ,

де І_п.п , І_КВ , І_Коз – індекси зміни показників відповідно продуктивності праці, капіталовіддачі та капіталоозброєності праці;

В – продуктивність праці, що визначається за виробіткою продукції на одного працюючого.