І. О. Кулініч, кандидат філософських наук,

доцент кафедри соціології

Львівського національного університету ім. Івана Франка

ВСТУП

Прагнення людини до пізнання всесвіту, суспільства, самої себе, окремих явищ та процесів світу невичерпне і вічне. Є знання, потрібні фахівцеві для успішної діяльності в конкретній галузі, а є поняття ідей, теорій, факти засвоєння яких важливі для становлення кожної людини як особистості, для формування її духовної культури. Галуззю, яка містить такі знання – є релігієзнавство.

Релігієзнавство як наука вивчає і систематизує гуманітарні й природничі знання про релігію. Термін “релігія” походить від латинського слова – “в’язати”. Релігія – це форма свідомості, яка поділяє світ на природний та надприродний. Релігія поєднує й пов’язує людину з Богом. Вона спонукає її ушановувати Бога, визнавати, що Він є Творцем світу і підтверджувати свою віру ділами. Людина має природну релігійність, бо їй властиве вроджене почуття – змагання до ідеалу. Людина складається з матеріального – тіла і його фізичних прикмет та духовного – душі та її прикмет – розуму й волі. Людина як створена особа має обов’язки супроти Свого Творця і супроти інших людей, які відкриваються в крилатому латинському вислові: ”Ora et labora” – “Молись й працюй”. Релігія закликає людину смиритися перед Богом як Батьком усіх людей і побачити в другій людині свого брата, чи сестру, тобто собі рівного. Релігія заперечує пиху, гордість поодиноких людей і народів та закликає всіх жити в гармонії. Релігія є основою найвищої моралі, якою вона займається протягом усього існування. Із занепадом релігії занепадала також мораль, а водночас і весь суспільний лад: Римська імперія, Радянський Союз. Давньогрецький філософ Діокл (IV ст. до Р.Х.) навчав: ”Розум, який перестає споглядати Бога, стає демоном або бидлом”. Людина, яка визнає Бога, має певні моральні стрими і дотримується основного закону: ”чини добро – остерігайся зла”. Не випадково, Святе Письмо навчає: ”Каже безумний у своєму серці: ”Немає Бога!”(Пс. 14(13),1). Із розвитком культури та цивілізації людства вшанування численних богів (політеїзм) перейшло в монотеїзм, тобто вшанування одного Бога.

Мета курсу релігієзнавства – забезпечити майбутніх спеціалістів потрібними знаннями з історії релігій та характеристиками релігійних вірувань. Отже, основні завдання курсу релігієзнавства такі:

• Дати належні знання з догматичної, моральної і культової особливості кожного релігійного явища.

• Сформувати розуміння основних етапів розвитку релігій.

• Подати майбутнім спеціалістам основи, які давали б можливість проводити екуменічний діалог.

Отже, головні завдання дисципліни – формувати в слухачів вміння і навички: спілкуватися з людьми різних релігійних поглядів; уміти враховувати релігійний чинник у готуванні виступів в аудиторіях з віруючими людьми; вміти дискутувати, ставити питання і давати відповіді в ситуаціях, коли переважає релігійна тематика; вести ефективні ділові переговори з людьми, релігійні погляди яких можуть впливати на характер майбутніх угод; вміти використовувати свої знання з релігійних проблем, щоб поліпшити ділове спілкування.

Також важливо оволодіти знаннями про походження релігійного феномену, його класифікацію, історію, філософсько-теологічний, культовий та моральний зміст.

Завдання предмета:

1. З’ясувати предмет, об’єкт, методи дослідження релігієзнавства як науки.

2. Засвоїти знання про первісні “чуттєво-почуттєві” вірування.

3. Ознайомити із розвитком етнонаціональних релігій на прикладі індуїзму та юдаїзму.

4. Ознайомити із виникненням світових релігій та їх становленням.

5. Ознайомити із сучасними тенденціями в неорелігіях, їхньою класифікацією та деструктивною діяльністю.