Класифікація інновацій
Таблиця
1
Нововведення та їх класифікація
№
пор.
|
Класифікаційна
ознака
|
Вид інновації
|
1.
|
За
сферою
діяльності
підприємства
|
1.1.інновації
є на
вході
в підприємство, як систему — цільові,
якісні або кількісні зміни у виборі
чи використанні матеріалів, сировини,
обладнання, інформації, працівників
чи інших видів ресурсів;
1.2.інновації
є на
виході
з підприємства" — зміни в результатах
виробничої діяльності, якими можуть
бути вироби, послуги, технології;
1.3.
інновації структури
підприємство — цільові зміни у
виробничих, обслуговуючих і допоміжних
процесах
|
2
|
За змістом
діяльності
|
2.4.
технологічні
інновації — спрямовані на створення
і освоєння виробництва нової
продукції, технологій і матеріалів,
модернізацію обладнання, реконструкцію
споруд, реалізацію заходів з охорони
навколишнього середовища
2.5.
виробничі
інновації — орієнтовані на розширення
виробничих потужностей, диверсифікацію
виробничої діяльності, зміну структури
виробництва тощо;
2.6.
економічні
інновації — спрямовані на зміну
методів і способів планування всіх
видів виробничо-господарської
діяльності, зниження виробничих
витрат, зростання матеріального
стимулювання, посилення заінтересованості
працівників, раціоналізацію системи
обліку;
2.7.торговельні
—
використання нових методів цінової
політики, нових форм взаємовідносин
з постачальниками й замовниками;
надання чи отримання фінансових
ресурсів у формі кредитів,
Інтернет-магазини тощо;
2.
8. соціальні
—
пов'язані з поліпшенням умов і
характеру праці, соціального
забезпечення, психологічного клімату
в колективі і т. п.;
2.9.
управлінські—
спрямовані на вдосконалення
організаційної структури, стилю й
методів прийняття рішень, використання
нових засобів обробки інформації й
документації, раціоналізацію
канцелярських робіт
|
3
|
За інтенсивністю
інноваційних змін
|
3.10.
інновації нульового
порядку
(регенерування
вихідних
властивостей) — цільова зміна, що
зберігає і оновлює наявні функції
виробничої системи чи її частини
(нова фарба для автомобіля);
3.11.
інновації першого
порядку (зміна
кількості) — просте
цільове пристосування до кількісних
вимог зі збереженням функцій
виробничої системи чи її частини
(розміри ринків збуту);
3.12.
інновації другого
порядку
(перегрупування
чи
організаційні зміни) — прості
організаційні зміни;
3.13.
інновації третього
порядку
(адаптаційні
зміни)
— зміни, викликані взаємним
пристосуванням елементів виробничої
системи (адаптація допоміжних
процесів у зв'язку
з
удосконаленням випуску продукції);
3.14.
інновації четвертого
порядку
(новий
варіант)
— найпростіша якісна зміна, що
перевищує межі простих адаптивних
змін (оснащення певної моделі
автомобіля потужнішим двигуном);
3.15.
інновації п'ятого порядку ("нове
покоління")
— змінюються всі або більшість
функціональних властивостей
виробничої системи, але базова
структурна концепція зберігається
(впровадження програмного управління
верстатом);
3.16.інновації
шостого
порядку
(новий
"вид")
— якісна зміна функціональних
властивостей виробничої системи чи
її частини, змінюється вихідна
концепція, але функціональний принцип
залишається (стільниковий зв'язок);
3.17.
інновації сьомого
порядку
(новий
"рід")
— докорінна зміна функціональних
властивостей виробничої системи
або її частини, що змінює її основний
функціональний принцип (поява
транзисторів, інтегральних схем,
впровадження гнучких виробничих
ліній тощо)
3.18.інновації
восьмого
порядку
(революційний
крок)
- революціна зміна функціональних
властивостей виробничої системи
або її частини, що змінює її основний
функціональний принцип (поява та
залучення у виробничі системи
інформаційних мереж, Інтернет,
Грід-технологій)
|
|
Наведена
класифікація дає змогу:
пов'язати
з певним типом інновацій відповідну
стратегію
фірми;
вибрати
спосіб
залучення нововведення
в організацію;
вибрати
способи
співпраці
з іншими організаціями чи науково-дослідними
установами;
сконструювати
економічні механізми та організаційні
форми управління інновацією в процесі
її впровадження;
розробити
в організації систему стимулювання
інноваційної діяльності тощо. На
жаль,
більшість із вітчизняних фірм, оцінюючи
перспективні напрями своєї діяльності,
надають перевагу репродуктивному
підходові, коли дублюється й поширюється
вид діяльності, який себе вже зарекомендував
як економічно вигідний.
При
цьому впроваджуються, як правило,
інновації першого-четвертого порядку,
характерною особливістю яких за сучасних
умов є короткий життєвий цикл, оскільки
ринок швидко насичується однотипними
товарами чи послугами, на ньому посилюється
конкурентна боротьба й даний вид
діяльності стає малоприбутковим
унаслідок прагнення кожного із суб'єктів,
які працюють на відповідному сегменті
ринку, втримати свою частку, що можливо
в основному за умови зниження ціни.
Отже,
така інноваційна діяльність поліпшує
позиції фірми лише на короткий час і
наступним кроком підприємця є пошук
нового виду діяльності, який би
забезпечував більшу вигідність.
Якщо
й цей крок здійснюватиметься за
інкременталістською схемою (інновації
навздогін, вслід за "піонерами"),
то це знекровлюватиме фірму та
консервуватиме її відсталість.
Тому
управління інноваційними процесами
насамперед передбачає вибір
певної інноваційної стратегії, яка
за чинних умов господарювання може
принести найбільшу вигоду. Розглянемо,
які інноваційні стратегії можуть
використовувати підприємства України.
Управління
інноваційною діяльністю сьогодні
набуває особливу актуальність і значення
на мікро-, мезо- та макрорівнях.
Комплексний
характер, різноманіття точок зору,
широта і масштабність інновацій,
дублювання і віднесення однієї і тієї
ж інновації до декількох видів вимагає
розробки узагальнюючої комплексної
класифікації інновацій. На основі
вивчення й узагальнення теорії,
методології і систематизації інновацій
узагальнену класифікацію інновацій по
різних класифікаційних ознаках .