6. Функціонально-технологічний (нормативний) підхід в інженерній геоморфології

За Сімоновим Ф-т. підхід полягає в тому, що при виборі критеріїв інженерно-геоморфологічних оцінок території необхідно керуватись функціонально-технологічними нормами будівництва і експлуатації інженерних споруд

Є декілька стратегій у ставленні людини до рельєфу і природи в цілому.

1. Технократична (Ле Корбюзьє) – її ціль підкорити природу ( в тому числі і рельєф) технологіям, створити штучне середовище.

2. Історико-соціальна, яка існує на протязі багатьох тисячоліть. Суть полягає у досягненні гармонії і споруди щоб вписати інженерну споруду в рельєф.

При створенні комплексу інженерних споруд потрібно будувати так щоб мінімально порушити структуру природного ландшафту. А змінюючи його необхідно боротися з причинами які викликають небажані для технології наслідки, а не з самими наслідками Будь яке втручання людини веде за собою наслідки. Будь-яке втручання людини веде за собою наслідки. Об’єм додатніх форм при вирівнюванні повинен дорівнювати об’єму від’ємних форм.

Існують нормативи які виникають при розгляді взаємозв’язків всередині системи:

Рельєф – Мікроклімат – Санітарні умови до життя людей

Оцінка рельєфу (що йде від технологій до рельєфу) повинна спиратись на ряд положень:

1. Необхідно оцінити кожен елемент технічних споруд та їх комплекс з точки зору їх відношення до рельєфу в стадії проектування, будівництва та експлуатації

2. Розглянути основні функції і тип функціонування споруди, та встановити вплив різних властивостей елементів рельєфу на хід процесів.

Оцінка рельєфу для кожного типу споруд буде неоднакова і може формуватись під впливом різного виду норм, що включають витрати на вертикальне планування, на забезпечення стійкого функціонування системи, забезпечення санітарних норм.

7.Поняття інженерної геоморфодинаміки.

Інженерна геоморфологія вивчає процеси: природні, природно-антропогенні, антропогенні.

Аналіз природних інженерних процесів можна провести шляхом морфології рельєфу, літологічних характеристик гірських порід, гідрогеологічних умов, співвідношень теплового і водного балансів на схилаї різних експозицій.

Оцінка ендогенних процесів може здійснюватися шляхом врахування знаку та інтенсивності неотектонічних рухів морфоструктурного розчленування території та інших.

Для оцінки екзогенних процесів важливе значення має зональність і періодичність процесів.

Інтенсивність процесів у різних кліматичних зонах є різною. Дуже важливим у розрахунку стійкості інженерних споруд є поділ процесів на рівномірно і періодично (раптово) діючих

Рівномірнодіючі: донна ерозія, карст, абразія.

Періодичнодіючі: селі, лавини, осипи, обвали, зсуви.

Антропогенні процеси створені суто людською діяльністю.

10. Стійкість рельєфу-здатність його зберігати свій профіль на протязі довгого часу. Порушення-природнім зв’язком або людською діяльністю. Стійкість залежить від:

- сучасних тектонічних рухів

- складу і властивості гірських порід

- екзогенних процесів

- морфології рельєфу

- розміщення в певній природній зоні

Порушення стійкості веде до переміщення порід-2 способи:

- По поверхні денудації шляхом, під силою тяжіння, дією площинного змиву, кріолітогенезу(повільно).

- По лінії напряму виражену переміщенням під дією води, вітру, льоду.

11. Стійкість вершинних поверхонь-визначається відсутністю різних коливань рівня грунтових вод, невеликими схилами, розчленуванням території, автономності геоморфологічних процесів, серед яких переважають: алювіальні, делювіальні і елювіальні процеси.

Для визначення стійкості вершинних поверхонь крім темпів денудації та акумуляції необхідно визначити їх геоморфологічний тип і генезис.