- •2. Зміст понять проектування й конструювання
- •3. Основні етапи створення технічних об'єктів
- •4. Види виробів та їхні характеристики.
- •5.Розрахунки під час проектування та конструювання.
- •6. Загальні вимоги до машин, їхніх деталей та вузлів.
- •7. Критерії роботоздатності машин та їхніх елементів.
- •8. Види навантаг.
- •9. Розподіл навантаг у часі та типові режими навантаження елементів машин.
- •13. Основні машинобудівні матеріали та їхнє застосування.
- •14. Методи зміцнення конструкційних сталей.
- •11. Зміна напруг у часі.
- •15. Основні механічні характеристики матеріалів.
- •16. Структура машин та їхній привід (призначення, класифікація).
- •17. Структурні схеми приводів машин.
- •18. Послідовність кінематичного та силового розрахунку привода.
- •19. Призначення та класифікація механічних передач.
- •20. Характеристики передач. Основні співвідношення для кінематичних параметрів і параметрів навантаження механічних передач.
- •21. Загальні відомості про зубчасті передачі (конструкпії, класифікаuія та застосування).
- •22. Короткі відомості про геометрію та кінематику зубчастих передач (основні параметри (;;в6львентного зачеплення)
- •2З. Коригування зубців циліндричних зубчастих передач
- •24. Матеріали й термообробка зу6частих коліс.
- •25. Види руйнування зубців та критерії розрахунку зубчастих передач на міцність.
- •31. Розрахунок циліндричних зубчастих коліс на міцність.
- •32. Класифікація та загальна характеристика конічних зубчастих передач:
- •33. Основні геометричні параметри конічної прямозубої зубчастої передачі
- •34. Кінематика конічної прямозубої зубчастої передачі
- •35. Сили в зачепленні конічної прямозубої зубчастої передачі
- •36. Розрахунок зубців конічних зубчастих коліс на втому та міцність
- •37. Конструкція, характеристика та застосування планетарних передач
- •38. Кінематика планетарної передачі
- •44. Загальні відомості про хвильові передачі
- •45 Принцип дії хвильової передачі
- •49. К. К. Д. І критерії працездатності передачі
- •51. Різновиди хвильових передач, їх оцінка та застосування.
- •56. Класифікація, характеристика та області застосування черв'ячних передач.
- •57. Основні геометричні параметри черв'ячної циліндричної передачі.
- •58. Кінематичні параметри черв'ячної передачі.
- •59. Ккд черв'ячної передачі. Сили в зачепленні.
- •6L. Матеріали та допустимі напруги черв'ячних передач.
7. Критерії роботоздатності машин та їхніх елементів.
-Роботоздатність - стан об'єкта (споруди, машини, деталі і т.ін.), при якому він здатний нормально виконувати задані функції з параметрами, установленими нормативно-технічною документацією (стандартами, технічними умовами і т. ін.. Основними критеріями роботоздатності деталей машин є міцність, жорсткість, стійкість проти спрацювання, вібростійкість, теплостійкість та ін.
-Міцність – здатність деталі чинити опір руйнуванню - оцінюється за номінальними допустимими напругами, за коефіцієнтами запасу міцності та ймовірністю безвідмовної роботи (статичними запасами міцності). Міцність є головним критерієм роботоздатності переважної більшості деталей.
-Жорсткість – здатність деталей чинити опір зміні форми та розмірів під навантаженням.
Розрахунки на стійкість проти спрацьовування передбачають забезпечення рідинного тертя, а це можливе лише при наявності товщини шару мастила, який більший суми мікронерівностей і відхилень форми контактних поверхонь.
-Вібростійкість – здатність конструкцій працювати в потрібному діапазоні режимів без недопустимих коливань. Оскільки існує тенденція зростання швидкостей машин, то явища коливань стають все небезпечнішими, відтак розрахунки на вібростійкість все актуальнішими.
-Теплостійкість – важливий критерій роботоздатності багатьох елементів машин, що полягає у здатності їх не втрачати своїх експлуатаційних показників при змінах температури, оскільки робота багатьох машин супроводжується виділенням теплоти, що пов'язане з робочим процесом в машині та тертям у рухомих спряженнях їхніх деталей. Надмірне тепловиділення знижує роботоздатність деталей машини і погіршує якість їх роботи.
8. Види навантаг.
Навантаження, які діють на окремі елементи машини, поділяють на корисні та власні (шкідливі).
-Корисні навантаження сприяють реалізації машиною виробничого процесу. Власні навантаження неминуче супроводжують роботу машини і в основному складаються із власної ваги окремих ланок, динамічних сил, сил тертя в з'єднаннях і місцевих сил, спричинених концентрацією навантаження на поверхні контакту деталей. Природно, що не всі сили власної ваги і динамічні сили шкідливі. В машинах ударної (молотах) і вібраційної дії динамічні навантаження використовують для здійснення корисного робочого процесу. Власна вага може також виконувати позитивну роль (наприклад, противага в підйомно–транспортних машинах) або здійснювати робочі функції (у гиревих приладах часу).
За характером зміни в часі навантаження в машинах поділяють на постійні і змінні.
-Постійні навантаження – це в більшості випадків сили тиску рідини або газу, навантаження від початкового попереднього напруження деталей при їх з'єднанні в процес складання, а також власна вага. До цих же навантажень належать і постійні протягом значного періоду або циклу роботи навантаження, характерні для робочого режиму експлуатації машини. Власна вага має основне значення в транспортних і підйомно–транспортних машинах, в установках для буріння глибоких свердловин та інших машинах. Такі навантаження суттєві для опор важких зрівноважених роторів.
-Змінні навантаження можуть бути спричинені нерівномірністю робочого процесу в машинах–двигунах (наприклад, у двигунах внутрішнього згоряння); внутрішньою динамікою роботи (запуск у роботу, гальмування, реверсування, незрівноваженість, неточність виготовлення); зміною робочого процесу машини через збільшення чи зменшення сил корисного опору та ін. Змінні навантаження можуть бути стаціонарними або нестаціонарними. Нестаціонарні – це навантаження із змінними параметрами (амплітудою і частотою). Значна кількість машин працює в умовах нестаціонарного навантаження їхніх елементів.