2.2 Конституційний суд України

Конституційний Суд України розпочав діяльність 18 жовтня 1996 року. Своє перше Рішення прийняв 13 травня 1997 року. Діяльність Конституційного Суду України грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень.

Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, він є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Конституційний Суд України приймає акти, що регламентують організацію його внутрішньої роботи у відповідності з цим Законом.

Діяльність Конституційного Суду України грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень. Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України.

Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Порядок призначення суддів Конституційного Суду України Верховною Радою України.

Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України вносить Голова Верховної Ради України, а також може вносити не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Призначеними на посади суддів Конституційного Суду України вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався Верховною Радою України, Верховна Рада України призначає іншу особу на цю посаду.

За результатами голосування Головою Верховної Ради України підписуються постанови Верховної Ради України про призначення суддів Конституційного Суду України.

З'їзд суддів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду України для включення в бюлетені для таємного голосування.

Суддя Конституційного Суду України призначається строком на дев'ять років без права бути призначеним повторно.

Невід'ємними атрибутами Залу засідань Конституційного Суду України є Державний Герб України та Державний Прапор України.

Конституційний Суд України знаходиться у місті Києві.

Друкованим органом Конституційного Суду України є “Вісник Конституційного Суду України”¹⁷.

Розділ III Роль судової влади в захисті прав і свобод громадян України

Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб»¹⁸.

Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система. Лише таке судочинство, тобто розгляд і вирішення судової справи, може вважатися правосуддям, коли воно повністю відповідає принципам верховенства права і справедливості. У соціальному відношенні справедливість як властивість суспільних відносин – це «моральна справедливість, що реалізується в уже сформованих суспільних відносинах»¹⁹У загальному розумінні термін «суд» тлумачиться як державний орган, який вирішує конкретну судову справу, а також як приміщення для судових засідань²⁰.

В юридичній науці суд розглядається, по-перше, як орган держави для здійснення правосуддя, і по-друге, - як судовий процес²¹.

Питання захисту прав людини тісно пов'язане з обсягом повноважень суду — єдиного органу в державі, до компетенції якого Конституцією віднесено здійснення правосуддя.

Важливо відрізняти завдання суду від його функцій. У загальному розумінні термін «функція» розглядається як «робота кого-, чого-небудь, обов’язок , коло діяльності кого небудь, повинність, місія»²².

Що ж до контролю, то йому відведено важливе місце у діяльності судів. Зокрема, суди вирішують «..питання щодо можливості і необхідності застосування до особи заходів процесуального примусу й провадження окремих слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, що обмежують конституційні права і свободи людини»²³

Європейська спільнота, заклавши фундаментальні основи прав людини, постійно вдосконалює і розширює теоретичні засади та механізми практичної реалізації, які стають обов'язковими і для України. Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 p., що стала складовою частиною правової системи.

Висновок:

Джерелом державної влади в демократичній країні є народ, а законодавець(парламент), як основний носій суверенної влади народу делегує судовій владі повноваження, що стосуються здійснення конституційного контролю та правосуддя. Таким чином, судова влада набуває самостійності і незалежності, у тому числі і від законодавчої влади. Розмежовуючи чотири основних етапи процесу набуття судовою владою самостійності, який розпочався з часу утвердження державного суверенітету і незалежності України: - набуття цією владою самостійного значення у структурі влади новоствореної держави; - розвиток судової системи до прийняття Конституції України 1996 р.; - подальше реформування судової системи у руслі реалізації положень чинної Конституції; - збалансування судової системи на демократичних засадах. Місце і роль судової влади в суспільстві дуже важливі. Україна, здобувши незалежність, проголосила намір створити демократичне суспільство та побудувати правову державу, у якій мають всебічно забезпечуватися права і свободи людини, і цей намір проголошено в Декларації про державний суверенітет України, в якій зазначено «Державна влада в республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову». Одним із нагальних завдань розвитку державності в Україні було і залишається подальше реформування судової системи, що передбачає становлення в Українській державі незалежної судової влади, діяльність якої має бути спрямована на захист прав людини, забезпечення соціальної стабільності та режиму законності у державі і повинна здійснюватися виключно засобами правового характеру. Отже, для забезпечення судами основних свобод і недоторканності людини та громадянина необхідно:

А) реформувати органи судової влади шляхом реалізації конституційно-правових реформ в Україні;

Б) продовжити прийняття нормативно-правових актів (на рівні законів та підзаконних актів, в тому числі і процесуальних), що закріплюють порядок утворення і функціонування судових органів та їхніх структурних підрозділів;

В) для повсякденного ознайомлення суддів з організацією роботи різних ланок судів – узагальнювати судову практику судів загальної юрисдикції і впроваджувати її в судівську діяльність;

Г) підвищити рівень правосвідомості та правової культурі суддів шляхом їхнього ефективного правового навчання та виховання з метою усунення іх судової практики байдужості, тяганини, низького професіоналізму тощо;

Д) максимально забезпечити суддів фінансовими та матеріально-технічними ресурсами.

Суди в Україні утворюють судову систему, для якої, як і для кожної системи характерні певні зв’язки і відносини між окремими її елементами (судами). Судова система України, уособлюючи організаційні аспекти судової влади – однієї з гілок державної влади, - віддзеркалює особливості організації цієї влади в нашій державі, відповідно рівню соціально-економічного розвитку, пануючим у суспільстві поглядам на місце суду в системі механізмів державної влади, накопиченому досвіду і певним традиціям.

Відмінна риса судової системи України полягає в тому, що вона є системою унітарної держави, котра, на відміну від федеративних держав, де існує система як федеративних судів, так і судів окремих суб’єктів федерації( штатів, земель, областей і країв), має єдину судову систему, яка не передбачає поділ предмета юрисдикції між судами за ознакою приналежності до різних внутрішньодержавних утворень.

Другою відмінністю судової системи є існування двох гілок судової системи: Конституційного суду і судів загальної юрисдикції.

З двох моделей функціонування інституту судової охорони Конституції – американської, коли вказану функцію здійснюють суди загальної юрисдикції, та європейської, коли для вирішення вказаного завдання утворюється спеціалізований орган, - Україна обрала європейську модель, конституційно закріпивши утворення Конституційного Суду України – єдиного органу конституційної юрисдикції.

Третьою відмінною рисою судової системи України є моноцентризм системи судів загальної юрисдикції. На відміну від біцентризму, що існував понад десять років, коли підсистему загальних судів очолював Верховний Суд Украни, а підсистему господарських (тоді арбітражних) – рівний йому за статусом Вищий господарський(тоді арбітражний) суд України, то тепер і підсистему загальних і підсистему спеціалізованих судів очолює Верховний Суд України.

Отже, судову систему України утворюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Останні в свою чергу складаються з загальних та спеціалізованих судів. До загальних належать районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севостополя, апеляційний суд Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, а також Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Спеціалізованими судами є господарські суди областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, апеляційні господарські суди округів та Вищий господарський суд України, а також окружні адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди округів та Вищий адміністративний суд України.

Очолює систему судів загальної юрисдикції Верховний Суд України.

Використана література:

1. Закон України «Про Конституційний Суд України»

2. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ Глава 2. Місцеві суди

3. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ Глава 3. Апеляцыйні суди.

4. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ Глава 4. Вищі спеціалізовані суди.

5. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ Глава 5. Верховний суд України.

6. Кобилецький М. Суд у місті Львові за магдебурзьким правом // Право України. – 2001. - № 10. – С. 109-111.

7. Конституція України // ВВР,1996р. Розділ VIII « Правосуддя»

8. Конституція України // ВВР,1996р. ст. 55.

9. Костомаров М. Галерея портретів (біографічні нариси). – К.: Веселка,1993. – С.52.

10. Кульчицький С. Історія України. Київ 2010р. С.272-279.

11. Максименко Н. А. «Русская правда и Литосвко-русское право. – К., 1904. – С.13.

12. Маляренко В. Т. Суд/ В.Т. Маляренко// Юридична енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія,2003. – Т. 5 – С. 686

13. МироненкоО. М. Світоч Української державності. Політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради. – Київ, 1995 – С. 69-80.

14. Новий словник Української мови Київ. Видавництво «Аконіт» 3 том. 2006р.

15. Новий тлумачний словник української мови. – К.: Аконіт, 2003. – Т. З. – С. 472.

16. Організація судової влади в Україні: навч. Посіб. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібальова, В. П. Тихий [та ін.]; за заг. ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової. – Х.: Одіссей, 2007. – С. 27.

17. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1749\ Відп. ред. Ю.С. Шемшученко; упорядник та автор нарису К. А. Вислобовка. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького,1997

18. Рабінович П. М. Верховенство права/ П. М. Рабінович – К.: Українська енциклопедія – Т. 1 – 1999. – С. 352

19. Субтельний О. Україна. Історія. – К.: Либідь, 1994. – С. 90.

20. Субтельний О. Україна: Історія. – К.: Либідь, 1994. – С. 228

21. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України.(Відповідальний редактор Маляренко В. Т.), 2004р.

22. Судебные и правоохранительные органы Украины( Под редакцией Васильева А. С., Стрельцова Е. Л.), 2008

23. Турченко Ф. Г. Історія України 2011 р. С. 301-303.

24. Фойницький И. Я. Курс уголовного судопроизвотства. – Т. 1. Изд. 4-е, доп. и перераб. – С.-Петербург: Сенатская типография, 1912. – С.385-386.

25. Чичерин Б.Н. Философія права. – СПб.: Наука, 1998. – С.491-494.

1 – Див.: Костомаров М. Галерея портретів (біографічні нариси). – К.: Веселка,1993. – С.52.

2 Див.: Субтельний О. Україна. Історія. – К.: Либідь, 1994. – С. 90.

3 Максименко Н. А. «Русская правда и Литосвко-русское право. – К., 1904. – С.13.

4 Кобилецький М. Суд у місті Львові за магдебурзьким правом // Право України. – 2001. - № 10. – С. 109-111.

5 Субтельний О. Україна: Історія. – К.: Либідь, 1994. – С. 228

6 Права, за якими судиться малоросійський народ. 1749\ Відп. ред. Ю.С. Шемшученко; упорядник та автор нарису К. А. Вислобовка. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького,1997

7 Чичерин Б.Н. Философія права. – СПб.: Наука, 1998. – С.491-494.

8 Фойницький И. Я. Курс уголовного судопроизвотства. – Т. 1. Изд. 4-е, доп. и перераб. – С.-Петербург: Сенатская типография, 1912. – С.385-386.

9 МироненкоО. М. Світоч Української державності. Політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради. – Київ, 1995 – С. 69-80.

10 Кульчицький С. Історія України. Київ 2010р. С.272-279.

11 Турченко Ф. Г. Історія України 2011 р. С. 301-303.

12 Конституція України // ВВР,1996р. Розділ VIII « Правосуддя»

13 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ Глава 2. Місцеві суди

14 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ Глава 3. Апеляцыйні суди.

15 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ Глава 4. Вищі спеціалізовані суди.

16 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ Глава 5. Верховний суд України.

17 Закон України «Про Конституційний Суд України»

18 Конституція України // ВВР,1996р. ст. 55.

19 Рабінович П. М. Верховенство права/ П. М. Рабінович – К.: Українська енциклопедія – Т. 1 – 1999. – С. 352

20 Новий тлумачний словник української мови. – К.: Аконіт, 2003. – Т. З. – С. 472.

21 Маляренко В. Т. Суд/ В.Т. Маляренко// Юридична енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія,2003. – Т. 5 – С. 686

22 Новий словник Української мови Київ. Видавництво «Аконіт» 3 том. 2006р.

23 Організація судової влади в Україні: навч. Посіб. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібальова, В. П. Тихий [та ін.]; за заг. ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової. – Х.: Одіссей, 2007. – С. 27.

37