2. Індивідуальне завдання

ЗМІСТ ТА ФОРМА ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ

Завдання №1.

Виконання основного технічного шрифту. Компоновка на форматі. Визначення пропорційність букв відповідно ДЕСТ

А-4. Акварель. Туш.

Завдання №2.

Виконання оформлення титульного листа. Компоновка шрифтів, визначення пропорцій букв

Формат А-3. Акварель. Туш.Відмивка

Завдання №3

Викреслення контурів із лекальними кривими та спряженнями.

Формат А-3. Акварель. Туш

Завдання №4

Комплексне креслення побудови перетину 2-х геометричних тіл

Формат А-3. Акварель. Туш

Завдання №5

Побудова 3-ї проекції деталі за двома даними

Формат А-3. Акварель. Туш.

Завдання №6.

Виконання креслення кімнати з предметами меблів в прямокутній ізометрії

А-3. Акварель. Туш.

Завдання №7.

Фронтальна перспектива інтер’єру по заданим плану і розрізу кімнати з розташуванням обладнання.

Формат А-3. Акварель. Туш Формат А-3. Акварель. Туш.

Завдання №8

Кутова перспектива інтер’єру по заданим плану і розрізу кімнати з розташуванням обладнання( по завданню № 2

3. Основні терміни та поняття.

Аксонометрія (грец. axon — вісь і metreo — вимірюю) — спосіб зображення предметів на площині, що полягає в паралельному про­екціюванні на яку-небудь площину предмета разом з обраною систе­мою координат.

Геометрія нарисна — наука, що пояснює і обґрунтовує способи побудови зображень просторових форм на площині і розв'язування на ній просторових задач.

Ізометрія — аксонометрична проекція з коефіцієнтами спотво­рення, однаковими по всіх трьох осях.

Креслення — технічний документ, що містить графічні зобра­ження та символи і призначений для точного відображення суттє­вих просторових ознак об'єкта (зовнішнього вигляду, будови, розмірів тощо).

Лінія проекційного зв'язку — лінія, що сполучає проекції точки на видах креслення.

Масштаб — відношення розмірів на кресленні до дійсних роз­мірів зображеного на ньому предмета.

Площина проекцій — площина, на якій одержують проекцію.

Проекція — зображення просторової форми, яке дістали прое­ціюванням її на будь-яку поверхню.

Проекція аксонометрична — наочне зображення, утворене на основі паралельного проекціювання предмета разом з обраною систе­мою координат на яку-небудь площину.

Проекція прямокутна — проекція об'ємного предмета на площині, утворена прямокутним проекціюванням.

Прокеціювання — процес утворення зображення просторової форми на будь-якій поверхні за допомогою світлових чи уявних зорових (проеціюючих) променів.

Проекціювання центральне — спосіб проекціювання, при якому всі проеціюючі промені виходять з однієї точки — центра проекціювання.

Проекціювання паралельне — спосіб проекціювання, при якому всі проекціюючі промені паралельні між собою і одночасно паралельні певному напряму проекціювання.

Проекціювання прямокутне — вид паралельного проекціювання, при якому напрям проекціювання перпендикулярний до площини проекцій.

Перспектива – зображення предметів на проекційних поверхнях, побудоване за методом центрального проекціювання з урахуванням закономірностей та особливостей зорового сприйняття людиною навколишнього простору.

Предметна площина (Н) – площина на якій розташований зображувальний предмет.

Картинна площина (К) – вертикальна площина основних проекцій, що міститься між глядачем, та об’єктом зображення перпендикулярно до предметної площини.

Площина горизонту (G) – площина, проведена через точку зору, паралельно предметній площині.

Точка зору (S) – точка, що визначає положення очей глядача відносно картини і предметної площини.

Головна точка картини (P) – прямокутна проекція точки зору на картинну площину.

Лінія горизонту (h-h) – лінія перетину площини горизонту з картиною, що проходить через головну точку картини паралельно основі картини.

Кут зору - кут між горизонтальними проекціями крайніх проецируючи прямих. При нормальному горизонті не повинен перевищувати 30°.

Власна тінь – тінь, яка з’являється на поверхні геометричного тіла від інших частин того ж тіла.

Падаюча тінь – тінь, яка утворюється на поверхні геометричного тіла від інших геометричних тіл.

Напрямок промінів світла приймають паралельно діагоналям кубу, грані якого паралельні площинам проекцій; завдяки цьому проекції промінів світла утворюють з віссю проекцій кути 45°.

Такий «стандартний» напрямок промінів створює деякі переваги при побудові тіней і виконанні архітектурного креслення :

• досягнення постійності і простоти побудови проекції промінів і тіней на кресленнях фасаду і плану об’єкта;

• полегшення читання креслення і розуміння форм, пропорцій і розмірів елементів об’єкта, що зображується, так як розмір тіні, від окремої частини будівлі, визначає в масштабі креслення величину виступів і відступи від площини фасаду будівлі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Основні:

Брилінг Н.С. Черчение. – М. Стройиздат, 1989.

Брилінг Н.С. Черчение. – М. Стройиздат, 1982.

Брилінг Н.С., Евсеев Ю.П. Задания по черчению – М. Стройиздат, 1984.

Русскевич Н.Л., Ткач Д.И., Ткач М.Н. Справочник по інженерно-строительному черчению – Киев, Строитель, 1989.

Інженерна графіка: Довідник / В.М.Богданов, А.П.Верхола, Б.Д.Коваленко та ін..; За ред. А.П.Верхоли.- І-62.: Техніка, 2001 – 268 с.:іл…- Бібліогр.: с. 263.

Короев Ю.И. Черчение для строителей. М: Высшая школа, 1987.

Анисимов Н.Н., Кузнецов Н.С., Кириллюв А.Ф. Черчение и рисование. М: Стройиздат. 1983.

Кудряшов К.В. Архитектурная графіка М.: Стройиздат, 1990.

Додаткові:

Кирилов А.Ф. Черчение и рисование – М.: Высшая школа, 1987.

Михайлівський В.М. Картки програмованого контролю знань з креслення. – Київ. Радянська школа, 1982.

Кирилов А.Ф. Чертежи строительные. М. Стройиздат, 1984.