Екзаменаційний білет № 10

1. Ревізія – це форма контролю, що являє собою систему контрольних дій, які здійснюються за дорученням керівника вищестоящої організації або органу управління ревізійною групою, або ревізором стосовно господарсько – фінансової діяльності підвідомчих підприємств та організацій, і під час яких установлюються законність, достовірність, економічна обґрунтованість і доцільність проведених господарських операцій, а також правомірність дій посадових осіб, які брали участь у їх здійсненні. Основна мета ревізії – виявити господарські і фінансові порушення, зловживання, факти безгосподарності, розкрадання, марнотратства, установити причини та умови, які їм сприяли, і винних у цьому осіб, ужити заходів до відшкодування завданого збитку, шкоди, розробити заходи по усуненню недоліків і порушень, а також притягнути до відповідальності осіб, які допустили правопорушення. Залежно від відомчої підпорядкованості вирізняють відомчі (проводяться працівниками відомства на підпорядкованих підприємствах одного власника) і позавідомчі (здійснюються органами державного, аудиторського контролю). За організаційними ознаками розрізняють планові та позапланові ревізії. 2. Спочатку ревізор знайомиться з організацією та видами розрах., що здійснюються через підзвітних осіб і зумовлені специфічною д-тю під-ва. Джерелами інформації служать Журнал 3, відомість 3.2 та первинні док-ти до них. Для повноти перевірки руху готівки через підзвітних осіб ревізор використовує дані Журналу 1, відомість 1.1, касової книги та ін. касових док-тів. Контроль використання грошей, виданих підзвіт передбачає перевірку наступних питань: 1)       чи існувала дійсна потреба використовувати готівку на оплату робіт, послуг чи придбання запасів; 2)       чи оприбутковано і відображено в обліку придбані підзвітною особою цінності; 3)       чи не завищені ціни придбаних товарів, чи дотримано встановлені обмеження закупки для 1 продавця протягом 1 дня за 1 авансовим звітом; 4)       чи своєчасно здано невикористані кошти до каси (не пізніше 1 робочого дня). Послідовність і основні напрями контролю: 1. Контроль дотримання  правил  видачі  авансів  підзвітним особам здійснюється за методом нормативної перевірки за дата¬ми видачі з каси, обсягами сум, цільовим призначенням. 2. Перевірка доцільності, правомірності та правильності офор¬млення відряджень окремих працівників. При цьому доцільно за¬стосовувати методи аналізу та логічного взаємозв'язку виробничої д-ті підприємства, виконуваної роботи і компетенції підзвітної особи, цільового завдання і строків відрядження, фактичного виконання. 3. Контроль авансових звітів на повноту та достовірність документів з витрат, які підлягають відшкодуванню підзвітним особам, оформлення документів та авансових звітів. Здійснюється візуальна перевірка наявності основних реквізитів документів відповідно до чинного законодавства про документацію подібних операцій. 4. Перевірка правильності визначення розмірів відшкодуванням витрат на відрядження по авансових звітах. Особлива увага звертається на дотримання встановлених законодавством норм добо¬вих при відрядженнях у межах країни і за кордон при включенні в документи на оплату житла вартості харчування в готелях. 5. Контроль обґрунтованості бухгалтерських записів у журналі-ордері № 3 і відомості 3.2 при відображенні операцій з видачі авансів, повер¬нення надлишкових невикористаних сум, списання за рахунок відповідних джерел коштів. 6. Закінчуючи перевірку операцій по розрахунках з підзвітними особами, ревізор за допомогою арифметичної перевірки здійснюється контроль залишків та оборотів в розрізі окремих підзвітних осіб та в цілому по субрахунку 372. 7. Перевірка стану контролю бухгалтерії за своєчасністю роз¬рахунків (контроль термінів здачі авансових звітів та невикорис¬таних залишків авансів). Відповідно до чинного законодавства підзвітні особи повинні в триденний термін після закінчення строку відрядження здати до бухгалтерії авансовий звіт. У разі порушення цього терміну вся сума виданого підзвітній особі авансу зараховується як перевищення ліміту грошей у касі, що підлягає сплаті в дохід бюджету. 3. Відповідь: ревізори несуть відповідальність за: *несвоєчасність, неповноту та неналежну якість проведеної перевірки чи ревізії; необ'єктивність   висвітлення результатів контролю; *повне або часткове приховування виявлених порушень і зловживань чи їхнє заниження; *неправильність і необґрунтованість висновків за результатами контролю та неповне визначення максимальних збитків; *використання службового становища в корисливих цілях; *дострокове розголошення матеріалів ревізії, які потім не підтвердилися чи їхнє розголошення призвело до знищення доказів, а також несвоєчасне і неякісне вивчення господарських операцій. Екзаменаційний білет № 11

1. Інвентаризація – це спосіб контролю фактичної наявності товарно–матеріальних цінностей, грошових коштів, стану розрахунків та його відповідності даним бухгалтерського обліку на одну й ту саму дату. У процесі ревізії виконують, як правило, часткові інвентаризації, передбачені в програмі ревізії, але при наявності фактів зловживань, значних нестач матеріальних цінностей проводяться ще й позапланові повні інвентаризації. Проведення інвентаризації регламентується Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, товарно – матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Особливість проведення інвентаризації під час ревізії полягає в тому, що головою інвентаризаційної комісії є ревізор, який визначає перелік номенклатури об’єктів контролю при часткових інвентаризаціях.  2. Контроль авансових звітів на повноту та достовірність документів з витрат, які підлягають відшкодуванню підзвітним особам, оформлення документів та авансових звітів. Здійснюється візуальна перевірка наявності основних реквізитів документів відповідно до чинного законодавства про документацію подібних операцій. Особлива увага звергається на те, чи немає в них виправлень, чи не належать вони до фіктивних або таких, що не можуть бути підставою для відшкодування витрат по відрядженнях. 3. Відповідь: під час проведення ревізії ревізор має право: 1) ревізувати і перевіряти в міністерствах, державних коміте тах та інших органах державної виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах, в установах і організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріаль них цінностей, проводити перевірки фактичної наявності ціннос тей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); 2) безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення для їхнього обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією або перевіркою. Зупиняти видаткові операції за рахунками в банках та інших фінансових установах у випадках, коли керівництво об'єкта, на якому необхідно провести ревізію або пере вірку, перешкоджає працівнику ДКРС виконувати свої обов'язки; 3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відомчих міністерств, державних комітетів, інших органів держав ної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, Монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини та матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за раху нок спеціально передбачених для цього коштів; 4) вимагати від керівників об'єктів, що ревізуються або перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у необхідних випадках опечатувати каси такасові приміщення, склади, архіви. а при виявленні підробок, інших зловживань вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізії або перевірки, и в справах акт про вилучення та копії або реєстри документів; 5) одержувати від Національного банку України та його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомос ті, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються або перевіряються, а від інших підприємств і організацій, у тому числі недержавних форм власності, — довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються або перевіряються. Одержання від банків інформа ції, що становить банківську таємницю, здійснюється в порядку та обсязі, установлених Законом України «Про банки і банків ську діяльність»; 6) одержувати від службових і матеріально-відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються або перевіряються, письмові пояс нення з питань, які виникають під час ревізій і перевірок; 7) вимагати від керівників та інших службових осіб об'єктів, що ревізуються або перевіряються, усунення виявлених пору шень законодавства з питань збереження і використання дер жавної власності та фінансів, вилучати до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані й занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного за конодавства; 8) стягувати в дохід держави кошти, одержані міністерствами, відомствами, державними комітетами, державними фондами, під приємствами установами й організаціями за незаконними угода ми, без установлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; 9) накладати у випадках, передбачених законодавчими акта ми, на керівників та інших службових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення; 10) застосовувати до підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбаче ні пунктом 7 статті 11 Закону «Про державну податкову службу в Україні». Екзаменаційний білет № 12

1. Зустрічна перевірка – один з ефективних прийомів документального контролю достовірності відображення в документах господарських операцій. Суть такої перевірки полягає в дослідженні достовірності документів шляхом зіставлення їх і записів у облікових реєстрах, що належать до одних і тих самих або різних, але взаємопов’язаних господарських операцій ревізованого підприємства та організацій, з якими воно має виробничі (господарські) відносини. Порівняння даних різних примірників одного й того ж документа дає можливість установити факти порушень, які завуальовані виправленнями в документах ревізованого підприємства окремих реквізитів чи складанням підставних документів, заміни ними дійсних документів. 2. Об’єктом контролю є розрахунки, які відображені в БО на субрахунках 371, 373. Основні напрями і послідовність перевірки. 1. Контроль наявності і правильності оформлення документів, які визначають права, обов'язки сторін з постачання матеріальних ресурсів, виконання різних видів послуг. 2.       Контроль реальності і правильності відображення заборгованості в балансі, Книзі головних рахунків 3.       Контроль правомірності виникнення боргу, реальності при¬чин і строків виникнення заборгованості. 4.       Оцінка стану контролю з боку бухгалтерії за розрахунками з  постачальниками. 5. Контроль доцільності придбання матеріальних цінностей, реальності розрахунків. 6. Контроль правильності визначення сум до сплати в рахунках-фактурах за матеріальні цінності. 7. Контроль рахунків-фактур за надані послуги 8. Контроль обґрунтованості бухгалтерських записів у поточному бухгалтерському обліку. Контроль розрахунків за авансами одержаними: 1)       перевірка обґрунтованості і законності отримання авансу відповідно до укладених угод та передбачених умов розрахунків 2)       перевірка правильності відображення авансів, одержаних в аналітичному обліку в розрізі окремих під-в, установ чи фіз. осіб 3)       перевірка своєчасності і правильності закриття рах. і зарахування авансів одержаних при виконанні угод Контроль розрахунків за авансами виданими: 1)       перевірка обґрунтованості і законності видачі авансу відповідно до укладених угод та передбачених умов розрахунків 2)       перевірка своєчасності і правильності проведення розрах. з отримувачами авансу 3)       встановлення наявності фактів можливих зловживань з видачею авансів 4)       перевірка правильності відображення розрахунків за виданими авансами у синтетичному і аналітичному обліку. 3. Відповідь: до основних напрямів контролю дотримання касової дисципліни належать:    1) перевірка дотримання ліміту грошей у касі; 2) своєчасність і повнота здачі виручки чи невикористаної за цільовим призначенням    готівки до банку на поточний рахунок;  3)дотримання правил розрахунків з готівкою 4) дотримання правил ведення касових операцій