5) Розрахуємо загальну величину витрат на 2010 рік:

∑ Витрат = Матеріальні витрати + Витрати на оплату праці + Відрахування на соціальні потреби + Амортизація

Загальна величина витрат = 210995,52 + 1123272 + 421227 + 73623,6 = 1829118,1 грн.

6) Визначимо структуру витрат за економічними елементами:

Таблиця 7

Структура витрат за економічними елементами

Витрати підприємства за видами	Значення, тис. грн.	Частка,%
Матеріальні витрати	210995,52	11,54
Оплата праці	1123272	61,41
Відрахування на соціальні потреби	421227	23,03
Амортизація	73623,6	4,02
ВСЬОГО	1829118,1	100,00

Питома вага мат. витр. = = 11,54%

Питома вага опл. праці = = 61,41%

Питома вага відрах.на соц.потреби = = 23,03%

Питома вага амортиз.= = 4,02%

Висновок: На основі розрахункових показників можна зробити висновок, що у 2010 році необхідна чисельність виробничих робітників складає 44 чол. Загальна величина витрат дорівнює 1829118,1 грн., найбільшу питому вагу складають витрати на оплату праці 61,41%, найменшу витрати на амортизацію: 4,02%.

3. Визначимо собівартість відведення 1м³ стічної рідини, тариф для різних категорій споживачів, середній тариф надання послуг (2010р.). У тарифі для населення враховується рентабельність 5%, по підприємству в цілому – не більше 10%.

• Собівартість відведення 1м³ стічної рідини =

Собівартість відведення 1м³ стічної рідин = 1829118,1/ 713570 = 2,56 грн./м³

• Тариф для населення = Собівартість 1 м³ * (1 + Рентабельність)

Тариф для населення = 2,56 * (1 + 0,05) = 2,69 грн./м³

• Тариф для підприємств = Собівартість 1 м³ * (1 + Рентабельність)

Тариф для підприємств = 2,56 * (1 + 0,1) = 2,82 грн./м³

• Середній тариф =

Тариф середній = (2,69 + 2,82)/ 2 = 2,76 грн./м³

Висновок: На основі розрахункових показників можна зробити висновок, що у 2010 році на відведення 1 м³ стічної рідини необхідно було 2,56 грн. Виходячи з даної собівартості, тариф надання послуг для населення склав 2,69 грн./м³, а для підприємств - 2,82 грн./м³. Таким чином, середній тариф надання послуг налічував 2,76 грн./м³.

4. Запропонуємо та обґрунтуємо напрямки зниження собівартості послуг водовідведення.

В галузі водопостачання є низка проблем, зумовлених неефективним державним регулюванням й монопольним становищем підприємств водопостачання та водовідведення, і які потребують науково обґрунтованих підходів до їхнього розв'язання. Такі проблеми проявляються на практиці у формі як неґативних соціальних ефектів (зменшення доступності послуг для споживачів, погіршення здоров'я населення, несправедливе користування пільгами з оплати за послуги та ін.), так і економічних - формування економічно необґрунтованих тарифів, недофінансування підприємств галузі та їх збитковість.

Для розв'язання проблем ціноутворення на послуги водопостачання та водовідведення вважаємо за необхідне здійснити наступні зміни:

1. запровадити метод визначення граничного рівня ціни в практиці формування тарифів;

2. вивести необґрунтовані витрати зі складу тих, що вводять у собівартість послуг водопостачання та водовідведення;

3. підвищити рівень прозорості процесу надання послуг, залучаючи споживачів до розв'язання проблем галузі та висвітлюючи результати діяльності водогосподарських підприємств через мережу Інтернет або місцеву пресу;

4. створити спеціалізовані навчальні заклади для підготовки висококваліфікованих кадрів та здійснення наукових розробок із метою пошуку нових методів розв'язання проблем галузі водопостачання, а також вдосконалення методичного забезпечення для розрахунку тарифів;

5. вдосконалювати державне регулювання водогосподарських підприємств шляхом передачі контрольних функцій галузевим органам і законодавчого розмежування їхніх повноважень;

6. скасувати частину пільг для деяких категорій споживачів, посилення контролю за процедурою добору кандидатів-пільговиків.

Наведений перелік проблем тарифоутворення галузі водопостачання та шляхів їхнього розв'язання може бути звужений чи розширений із врахуванням конкретної мети і завдань дослідження. Крім цього, для досягнення намічених цілей тарифної політики підприємств водопостачання та водовідведення необхідно дотримуватися певних принципів. У міжнародній практиці обґрунтовано такі принципи регулювання тарифів:

1. Економічна ефективність - використовувати ресурси необхідно з мінімальними витратами для суспільства. Потрібно стимулювати підприємства й споживачів до раціонального використання природних ресурсів.

2. Окупність витрат - тарифи мають забезпечувати достатній рівень дохідності для того, щоб відшкодувати економічно обґрунтовані витрати, в тому числі інвестиційного характеру.

3. Фінансова стабільність - тарифи мають зводити до мінімуму вплив несподіваних фінансових ризиків.

4. Справедливість - тарифи мають встановлюватися з урахуванням принципу соціальної справедливості. Система пільг для незахищених категорій споживачів передбачає використання субсидій та перехресного субсидування, яке використовують лише як надзвичайний захід.

5. Універсальність послуг - доступ до послуг має бути гарантований для всіх споживачів незалежно від рівня їхнього доходу.

6. Простота та зрозумілість - тарифи мають бути простими й зрозумілими як для споживачів, так і для виробників послуг.

Вважаємо, що такі принципи тарифного регулювання підприємств житлово-комунального господарства є прийнятними для застосування в Україні. Однак, враховуючи проблемні аспекти доступності послуг водопостачання та водовідведення у нашій державі, цей перелік доцільно доповнити принципами прозорості, підзвітності та відповідальності.

Сутність принципу прозорості полягає в тому, що фінансова діяльність підприємств водопостачання та, зокрема, процедура формування, затвердження і перегляду тарифів має бути спрямована на врахування потреб споживачів. Тому їх потрібно залучати до розв'язання проблем та формування стратегії і тактики розвитку галузі. До того ж, дотримання принципу підзвітності та відповідальності підприємств водопостачання перед місцевими жителями (що полягає у висвітленні результатів діяльності надавачів послуг за допомогою засобів масової інформації) поліпшить соціальний клімат у суспільстві. Запровадження такої практики сприятиме підвищенню довіри громадян до виробників послуг, зацікавленості їх у розвитку галузі та збереженні обмежених природних ресурсів. А підприємства отримають підтримку ідеї підвищення тарифів із боку населення, адже громадяни знатимуть, на які цілі та в яких обсягах будуть спрямовані кошти, отримані від підвищення вартості послуг.

Розв'язати зазначені проблеми ціноутворення послуг водопостачання та водовідведення можливо лише виробленням дієвої тарифної політики, що потребує дотримання певних принципів та їхнього законодавчого реґламентування, а також впровадження в практику ефективних методів формування тарифів.