9. Основні закономірності регіонального розвитку

До законів та закономірностей окремих сфер суспільного відтворення на рівні регіонів належать окремі закони сфери безпосереднього виробництва (закон концентрації виробництва на регіональному рівні, закон відповідності особистих та речових факторів виробництва на цьому ж рівні та ін.), сфери обміну (закономірностей ціноутворення на специфічні товари, які виробляють в окремих регіонах а також особливості дії закону вартості щодо таких видів товарів і послуг та ін.), сфери розподілу (закономірності формування вартості товару, робоча сила у різних регіонах залежно від особливостей праці тощо, а отже, встановлення заробітної плати, відтворення робочої сили, закономірності формування вартості та ціни на сільськогосподарську продукцію в різних кліматичних зонах і розподілу ренти та ін.).

Крім законів та закономірностей окремих сфер відтворення й системних законів, до законів і закономірностей суспільного відтворення, які є предметом вивчення регіональної економіки, відносять закони окремих підсистем цілісної економічної системи, що діють на регіональному рівні особливості дії законів та закономірностей розвитку продуктивних сил (основної продуктивної сили, засобів виробництва, науки, використовуваних сил природи та ін.), техніко-економічних відносин (відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва тощо), а в єдності та взаємодії цих двох сторін – законів та закономірностей технологічного способу виробництва. В межах цього способу йдеться, зокрема, про закономірності інтеграційних процесів між регіонами або горизонтальних зв'язків за рахунок поглиблення спеціалізації й кооперування регіонів, з одного боку, та впорядкування, систематизації й поглиблення вертикальних зв'язків (зв'язків держави з регіонами на основі вдосконалення інвестиційної, податкової, зовнішньоекономічної та інших форм економічної політики) – з іншого.

До особливостей дії підсистемних законів та закономірностей на регіональному рівні відносять також дію відповідних законів та закономірностей виробничих відносин, або відносин економічної власності (зокрема, особливості роздержавлення і приватизації) залежно від місцезнаходження на території регіонів об'єктів загальнодержавної, регіональної та комунальної власності, а отже, особливості управління ними, про оптимальний розподіл податків між центром та регіонами (місцеві податки, в т.ч. податки на нерухомість, на землю, закріплюються за бюджетами регіонів, подохідний податок у певній пропорції розподіляється між регіонами і центром тощо.

Таким чином відбувається формування якісно нової економічної, передусім фінансової, основи місцевого самоврядування), господарського механізму (на найсприятливіших для створення вільних економічних зон територіях зростає роль ринкових важелів саморегулювання й відповідно послаблюється державне регулювання та ін.).

10.Закономірність ефективного розміщення виробництва

За цією закономірністю відношення між економікою та територією такі, що найбільший можливий ефект забезпечується найменшими можливими витратами на розміщення об'єкта. Формула ефективності виробництва має такий вигляд:

,де Е – ефективність;

Еф – ефект;

В – витрати

Ефект може виражатись або через валовий обсяг товарів і послуг, або через прибуток Він може також виражатися через величину національного доходу, якщо йдеться про економіку країни або великого регіону. Отже, ефективність розміщення може розраховуватись як для окремого підприємства, галузі, так і для цілого регіону. Звичайно, ефективність виробництва залежить не лише від вдалого розміщення, але й від інших факторів (технічної оснащеності, кваліфікації працівників тощо), проте "територіальний складник" у загальному розмірі ефективності достатньо великий, і його можна обчислити. Розміщення продуктивних сил з оптимальною спеціалізацією для даного регіону знижує витрати виробництва й підвищує ефективність народного господарства. Налагодження тривких економічних зв'язків між регіонами об'єктивно веде до економічної інтеграції. Ефективна територіально-галузева структура господарства регіону означає не лише оптимальну спеціалізацію, але також взаємозв'язок спеціалізованих галузей між собою та з допоміжними обслуговуючими

галузями, внаслідок чого формується територіальний комплекс і забезпечується регіональна інтеграція господарства.