Розділ 4. Хорологічні особливості видів комахоїдних рослин нпп «Пирятинський»

Хорологічний критерій – один з основних при визначенні созологічного статусу видів, проте, його, ні в якому випадку не можна сприймати за абсолютний. Ареал виду може бути широким голарктичним, євразійським чи навіть космополітним, але рослина при цьому може проявляти негативний популяційний тренд у певних фрагментах ареалу, чи навіть на всьому його протязі. Дослідження поширення рідкісних видів надзвичайне важливе не лише для філогенетичних та біогеографічних побудов, а й у справі практичної збереження природи, оскільки кожне місцезнаходження будь-якого фіто раритету має підлягати пасивній та активній охороні.

Родина пухирникових – широко розповсюджена від тропіків до бореальних регіонів та включає три роди та близько 300 видів. Рід Utricularia має космополітне поширення, а центром різноманіття роду справедливо вважають тропічну зону Південної Америки [17]. В Європі відомо лише 6 видів, у флорі України – 4. Всі вони представники типової секції роду, що об’єднує розсіченолисті водні форми.

Utricularia minor – бореальний циркумполярний вид, якому притаманний досить великий ареал, що охоплює Арктику, Європу (Середню та Атлантичну, а також Скандинавію), Кавказ, Сибір, Далекий Схід, Середню Азію, Японію, Китай та Північну Америку. Вид трапляється на північ приблизно від 40-ї паралелі у Північній Америці та Європі (хоча окремі ексклави ареалу відомі в Каліфорнії), і на північ від 30-ї паралелі в Азії, до Гімалаїв на півночі Індії, Непалу і Бутану. Відомо кілька вказівок Utricularia minor для південної півкулі, зокрема для великих висот в Нової Гвінеї []. У системі біогеографічних координат Мойзеля ареал пухирника малого можна описати як аркто-температний, відповідно до охоплення видом фітохорій U. minor належить до еврихорного географічного елементу. Динаміка відомих місцезнаходжень засвідчує, що вид проявляє регресуючи активність у межах свого поширення, інтенсивність якої збільшується поблизу південних меж ареалу.

У результаті дослідження гербарних та літературних матеріалів нами закартовано поширення пухирника малого на території України (рис. 2).

Рис. 2. Географічне поширення Utricularia minor L. в Україні

Відповідно до схеми більшість місцезнаходжень U. minor припадає на Полісся, спорадично пухирник малий відмічається в Лісостепу, а також незначні іррадіації виду відмічені в Степовій зоні. Однак, хронологічний аналіз локалітетів засвідчив, що абсолютна більшість вказівок для Лівобережного Лісостепу та Степу припадає на кінець XIX – початок ХХ століття та не підтверджується зборами сучасних дослідників.

На території Полтавської області вид трапляється дуже рідко (рис. 4) в долинах річок Удай, Сула, Псел та Ворскла. Всього відомо 7 місцезнаходжень, 4 з яких не підтверджуються в останній час.

На території НПП «Пирятинський» (рис. 5) виявлені два місцезнаходження: на очеретяних болотах заповідного урочища «Куквин» та на очеретяно-сфагновому болоті неподалік с. Шкурати.

Utricularia vulgaris також володіє широким голарктичним ареалом. Рослина трапляється на Кавказі, Далекому Сході, в Західному та Східному Сибіру, Арктиці, Середній Азії, Середній та Атлантичній Європі, Середземномор’ї, Малій Азі, Китаї, Японії та Північній Америці. Загалом, пухирник звичайний – бореально-меридіальний еврихорний регресивний геоелемент.

Рис. 3. Географічне поширення Utricularia vulgaris L. в Україні

В Україні зростає переважно в лісовій зоні та на півночі Лісостепу (рис. 3). На півдні Лісостепу трапляється зрідка, окремі ексклави ареалу відмічаються в Степовій зоні (у долинах великих річок), а в Криму – лише в горах і дуже рідко.

А

Б

Рис. 4. Поширення Utricularia minor L. (А) та Utricularia vulgaris L. на Полтавщині

На Полтавщині спорадично трапляється в заплавах річок Ворскли, Коломаку, Псла, Сули та Удаю, набагато частіше за попередній вид пухирника (рис. 4). У межах НПП «Пирятинський» відмічається в межах заповідного урочища «Куквин», ландшафтного заказника «Дейманівський», ботанічної пам’ятки природи «Лісопарк «Острів Масальський», у заплаві р. Удай поблизу с. Заріччя, с. Курінька, с. Шкурати та с. Сасинівка (рис. 5).

Рис. 5. Поширення Utricularia minor L. (1) та Utricularia vulgaris L. (2) на території НПП «Пирятинський»

Таким чином, види пухирників флори НПП «Пирятинський» – широкоареальні еврихорні види зі згасаючою хоріонімічною активністю. Utricularia minor – в Україні знаходиться на південній межі ареалу, спорадично трапляючись на Поліссі та на Півночі Лісостепу, південніші локалітети потребують підтвердження. Utricularia vulgaris трапляється значно частіше за попередній вид. Подальше виявлення нових локалітетів пухирників флори НПП «Пирятинський» надзвичайно важливе завдання для розробки стратегії їхнього збереження.