32. Поняття «агоністики» та «атлетики» у Стародавній Греції.

Відмінною рисою життя еллінів класичного періоду було прагнення перевершити один одного у всіляких сферах діяльності. На інтенсивний розвиток спортивних змагань в Стародавній Греції істотно вплинула агоністика (грец. agonistikos – здатний до боротьби)– принцип змагальності, реалізований у різних сферах життя (праці, мистецтві, спорті) з метою досягнення найкращого результату, визнання, прославлення сфери діяльності, примноження особистого престижу і слави міст-держав. Агони – різноманітні змагання, що були однією з форм шанування богів, залучали велику кількість учасників, які прагнули вирізнитися своїми досягненнями в тій чи іншій сфері життя. Глибоко укорінений змагальний дух греків часто проявлявся у формі різних конкурсів, які були дієвими чинниками прогресу Стародавньої Греції, забезпечуючи появу унікальних творів. Музиканти та поети, художники і скульптори, філософи й оратори боролися за першість, яка дозволяла їм піднятися на вищій щабель і відчути радість перемоги.

У мові древніх греків ніколи не зустрічалися слова «спортсмен» і «спорт», а вживалися слова «атлет» та «атлетика». Атлет – від грец. борець, так називали елліни тих, хто змагався у силі і спритності на іграх і конкурсах. Атлетика має більше версій мовного походження. Але найбільше припущень, що воно походить від давньогрецького – «борець, атлет» та – «праця, боротьба, змагання». Змагання атлетів були неодмінною частиною будь-якого свята. Вони регулярно проводилися в кожному грецькому полісі та завжди у присутності глядачів. Деякі з них переросли місцеве значення і заслужили загальногрецький, панеллінський статус. Древні греки були язичниками і присвячували агони своїм улюбленим богам і героям.

33. Зародження, становлення та занепад Стародавніх Олімпійських ігор

Перші документальні згадування про Олімпійські ігри стародавності відносяться до 776 р. до н.е. Змагальна частина свята складалася з бігу на 1 стадій. Переможцем став кухар з Еліди Кореб. На 14-х іграх у 724 р. до н.е. у програму включається діаулос – біг на 2 стадія, на 15-х іграх (720 р. до н.е.) – доліходром – біг на витривалість (від 7 до 24 стадій). Історія залишила пам'ять про те, що нібито під час змагань у бігу один з бігунів загубив свою натільну пов'язку, але здобув перемогу. З 720 р. до н.е. атлети стали виступати на змаганнях оголеними. Змагання бігунів проводилися в кілька етапів, до тих пір поки не залишалися 4 найшвидших, котрі і розігрували перше місце. На 18-х іграх у 708 р. до н.е. у програмі з'являються боротьба і пентатлон, через 5 олімпіад (у 688 р. до н.е.) – кулачний бій, а ще через 8 років (у 680 р. до н.е.) – перегони на колісницях. У 648 р. до н.е. у програму включається панкратіон. На іграх у 520 р. до н.е. уперше проводився біг атлетів у повному озброєнні. З 37-х ігор (632 р. до н.е.) в олімпійському святі починають брати участь і юнаки молодше 20 років. У різний час у програму їхніх змагань входили: біг на 1 стадій (довжина стадія була скорочена приблизно до 160 м), боротьба, пентатлон, кулачний бій, біг на 2 стадія зі зброєю (вага зброї досягала 33 кг). Таким чином, атлетичний зміст ігор здобуває усе більшу значимість. Змагання помітно звільняються від релігійного впливу. Тривалість ігор збільшується до 4–5 днів.

У суспільному житті рабовласницької Греції VI – IV ст. до н.е. Олімпійські ігри виконували велику прогресивну роль. Під час ігор Олімпія перетворювалася в центр економічного, політичного і культурного життя Греції і найближчих регіонів. Ігри сприяли об'єднанню розрізнених полісів, служили, таким чином, справі установлення світу. Агони перетворювалися в барвисту демонстрацію фізичних і духовних можливостей людини, краси її тіла. На олімпійських святах поети читали вірші і гімни, складені на честь ігор, оратори прославляли їх у своїх промовах. З 84-х ігор частиною програми олімпійських змагань став конкурс мистецтв. На іграх виступали Геродот, Сократ, Демосфен, Лукіан, Піфагор.

До кінця V в. до н.е. намітилася криза класичних форм давньогрецької фізичної культури. Поява найманої армії не сповільнило позначилася на стані фізичного виховання. Починаючи з IV в. до н.е. занепав інститут ефебії.. Тягар ведення війни лежав в основному на плечах професіоналів-найманців. Заможні шари населення стали уникати тренувань, зв'язаних з великими фізичними навантаженнями. Популярність серед молоді почали завойовувати полегшені форми занять фізичною культурою, більш популярними, навпаки, стали музика, танці, пісні й ін. Агони стали помітно втрачати свою основну функцію – демонстрації рабовласниками військово-фізичних умінь. Серед учасників агон стали з'являтися іноземці, вільновідпущені, що розорилися, рабовласники, для яких виступи на змаганнях стають професією. Такі атлети готувалися до виступу в якому-небудь одному виді, розраховуючи зайняти перше місце з метою одержання винагороди. Унаслідок цього з програми ігор зникло п’ятиборство. Ігри почали перетворюватися у видовищний захід замість почесного вінка переможцю стали вручати великі грошові суми.

Поява християнської релігії, що виступала супротивником і язичеською вірою, утрата грецькою державою самостійності в 146 р. до н.е. остаточно привели до припинення проведення давньогрецьких Олімпійських ігор. У 394 р. н.е. римський імператор Феодосій I видав едикт про заборону проведення Олімпійських ігор.