- •2. Які основні характеристики і параметри хімічних сенсорів?
- •3. Дайте означення понять "адсорбція", "адсорбат", "адсорбент", “ступінь покриття поверхні”. Яка різниця між фізичною та хімічною адсорбцією? Як їх розрізнити експерименально?
- •4. Моделі адсорбції. Рівняння Гібса та ізотерми адсорбції Ленгмюра. Порівняйте висновки з теорії адсорбції Брунауера-Еммета-Теллера та Ленгмюра.
- •5. Опишіть можливі процеси адсорбції молекул води на поверхню твердого тіла. За яких умов виникає капілярна конденсація?
- •6. Що таке каталізатори і як вони працюють? Поясніть енергетичну діаграму для каталітичних реакцій на прикладі адсорбції н2 в системі Pd–SiO2.
- •7. Мультисенсори. Дайте приклад алгоритму математичної обробки матриці хімічних сенсорів за "методикою розпізнавання образів" та «головних компонент».
- •8. Поясніть зонну модель поверхні SnO2. Як відбувається обмін зарядами між твердим тілом і донорними/акцепторними молекулами на прикладі молекул со, н2, о2?
- •9. Виведіть формулу для розрахунку концентрації адсорбованих молекул кисню на поверхні метал-оксиду.
- •10. Виведіть формулу для розрахунку концентрації ко-адсорбованих на поверхні метал-оксиду молекул кисню та редокс-газу
- •12. Сенсори вологості на метал-оксидах. Наведіть еквівалентну електричну схему для контакту гранула–гранула–електрод для адсорбції води. Сенсорний метод контролю процесів горіння.
- •13. Поясніть принцип дії λ-сенсорів резитивного та потенціометричного типів.
- •14. Принцип дії польового транзистора з інверсним шаром. Основні характеристики приладу.
- •15. Принцип дії сенсору GasFet сенсора на водень. Модель чутливості до водню для Pd затворів. Як розрахувати парціальний тиск водню? Як впливає на чутливість до водню атмосферний кисень?
- •16. Параметри GasFet сенсорів на водень. Сенсори інших газів на основі польового транзистора. Модель чутливості до аміаку мон-структури. Польовий транзистор з підвішеною мембраною.
- •17. РН метр на isfet структурі. Як визначити значення рН розчину?
- •18. Сенсори водню на основі бар’єрів Шоткі. Зміною яких параметрів бар’єру визначається чутливість структури до адсорбції?
- •19.Потенціометричний сенсор зі світловою адресацією ((laPs). Навести принцип роботи та приклад характеристики фотоструму від прикладеної напруги в газовій атмосфері.
- •Принцип роботи сенсору електроліт-ізолятор-напівпровідник (еіs). Як підняти чутливість цього сенсору?
- •Газові сенсори на основі методу вібруючого електроду (метод зонду Кельвіна).
- •22. Назвіть та поясніть методи отримання квантових структур кремнію за високими технологіями, хімічного та електрохімічного травлення.
- •26. Поясніть, які механізми описують транспорт носіїв заряду в макропоруватому та нанопоруватого кремнії. Вплив адсорбції на електричні властивості поруватого Si.
- •28. Сенсор на польовому транзисторі із використанням пористого кремнію. Поясніть принцип дії. Який принцип дії газового сенсора з пористим кремнієм на основі кмон процесу?
- •29. Основні властивості полімерів. Π-спряжені зв’язки. Використання полімерів для сенсорів провідності.
- •31 Калориметричні сенсори на кремнієвих термопарах та транзисторах
- •32. Калориметричний сенсор з плаваючою мембраною: еквівалентна електрична схема та параметри. Термічний сенсор вологості.
- •33. Ефект зникаючого поля в оптичному волокні. Сенсори на оптичному волокні. Оптод.
- •Як використовується ефект поверхнево-підсиленого комбінаційного розсіяння світла для газових сенсорів.
- •35 Дайте означення біосенсору. Сенсори на основі біоспорідненості та метаболізму. Перші біосенсори на глюкозу та сечовину.
- •Cхема біосенсора
- •38.Еванесцентні хвилі. Хвилі, що локалізовані на межі розподілу «зовнішнє середовище-метал», «зовнішнє середовище-напівпровідник».
- •40.Закон дисперсії поверхневого плазмон-поляритону.
- •4 1.Параметри, що впливають на збудження та розповсюдження ппп.
- •42. Ефект поверхневого плазмон поляритонного резонансу пппр.
- •43. Схема вимірювання поверхневого плазмон поляритонного резонансу пппр.
- •44. Принципи побудови датчиків на основі поверхневого плазмон поляритонного резонансу пппр.
- •45. Методи, що використовуються для покращення умов збудження та розповсюдження ппп.
- •46. Методи, що використовуються для підвищення чутливості пппр датчика біомолекул.
- •47. Методи, що використовуються для підвищення селективності пппр датчика біомолекул.
- •48. Коефіцієнт відбиття від багатошарової системи. Методи обробки даних пппр вимірювань.
Принцип роботи сенсору електроліт-ізолятор-напівпровідник (еіs). Як підняти чутливість цього сенсору?
Електроліт-діелектрик-напівпровідник (EIS) – це МДН-структура де металевий затворний електрод замінено на шар сенсору, який знаходиться у безпосередньому контакті аналізом та електрод порівняння.
Рисунок 1 - Принципи детектування в EIS.
Рисунок 2 - Типова поведінка C-V кривих для різних концентрацій H+ іонів. При збільшенні концентрації (pH) розчину криві зміщені по напрузі до більших значень.
Вимірюють ВФХ структури. Якщо в цій системі атоми газу можуть проходити крізь напівпрозору для них мембрану до інтерфейсу
електроліт/робочий електрод, то потенціал електрода і, відповідно, товщина області збіднення змінюються. Це веде до зсуву ВАХ уздовж осі напруг (рис. 3.17). Величина зсуву залежить від типу та концентрації газу, як і для звичайної GasFET-структури (див. формулу (3.8)).
К
онцентрацію
аналізу або склад можна визначити
проводячи виміри у режимах ємність/напруга
або постійна ємність. Розподіл носіїв
заряду на границі діелектрик-напівпровідник
контролюється зовнішнім джерелом
постійної напруги на відміну від
електрода, джерело змінної напруги
використовується для вимірювання
ємності шару об’ємного заряду.
Схема напівпровідник-ізорятор конденсатовів
А- планарний, b – структурований , с – пористий
Виміри для EIS в режимі постійної ємності.
Для приладів по виміру pH завдяки кращому pH-відгуку, гістерезисних та дрейфових характеристик в порівнянні з SiO2 використовують Al2O3, Si3N4 та Ta2O5. Si3N4 – стійкий до багатьох хімікатів. Для Al2O3 та Ta2O5 чутливість досягає 55-57 мВ / рН і 56-58mV/pH, відповідно, час відгуку <1 хв і вимірюваної діапазон рН 2-12 для обох матеріалів; дрейф <1 мВ / день і <2 мВ / день, відповідно, стабільності більше, трьох і одного року, відповідно
Газові сенсори на основі методу вібруючого електроду (метод зонду Кельвіна).
р
обота
газових сенсорів на польовому ефекті
базується на зміні роботи виходу
металу. Широко застосовуваним методом
визначення роботи виходу є так званий
метод зонду Кельвіна,
На кварцовому п'єзокристалі чи осерді електромагніта знаходиться пластина зразка, роботу виходу носіїв заряду якого треба вимірювати. Коливання пластини викликає відповідне коливання ємності в повітряному зазорі між пластиною та електродом порівняння (d = 10–100 мкм) таким чином, що виникає змінний струм і в колі. Величина цього струму залежить від різниці потенціалів V D у зазорі
Д
аний
метод можна використовувати в сенсорапх,
з Барєром Шоткі. Детальнішу інформацію
можна прочитати в книжці на ст. 83 або в
презентаціях 5_6 на ст 44.
22. Назвіть та поясніть методи отримання квантових структур кремнію за високими технологіями, хімічного та електрохімічного травлення.
Квантові ефекти в кремнії проявляються при співрозмірності характерних довжин із довжиною де Бройля електрона в кремнії ~ 3нм. Розрізняють мікропористий (<2нм), мезопористий (2-50нм) і макропористий (>50нм) кремній які розрізняються за своїми властивостями.
Виробництво нанопористого кремнію різного діаметру пор може відбуватись за різними технологіями. В більшості випадків беруть сілан або нестехіометричний кремній відпалюючи їх. Все треба робити на підкладинці, бо нанокристали кремнію з’єднуються між собою досить слабкими зв’язками й якщо не вбудовувати в щось, то структура буде деградувати з часом.
1). Зпікання кремнієвих кульок на підкладинці з суцільного кремнію за температури >900 Цельсія.
2) При температурі 600 Цельсія пропускаємо сілан (SiH4) та оксид нітрогену (N2О) над субстратом кремнію. На ньому осаджується шар SiO2, а над ним SiOx-2.
3) Хімічне випаровування (CVD Chemical vapor deposition). При температурі 1100 Цельсія пропускаємо водень, кисень, нітроген над підкладинкою з кремнію. На її поверхні утворюється шар діоксиду кремнію та нанопориста структура над ним. Цей метод дає повільніше зростання пористого шару, ніж попередній. Каталізаторами тут усюди, де є сілан, може слугувати золото. Нанокластери золота приєднують до себе кремній та його оксид й вся структура росте як нанодріт із золотим кластером на одному з кінців.
4) Пульверизаційна методика. В аргоновій атмосфері два електроди, на аноді (+) підкладинка, катод слугує мішенню. Іонізуємо аргон, той бомбардує мішень й атоми з неї осаджуються на підкладинці. Також атоми з мішені можна випаровувати потужним лазерним імпульсом або з мішені, що обертається, або з атмосфери сілану. В останньому випадку молекули, що осаджуються, проходять через переривач пучка, що обертається.
5
)
Про травлення можна почитати у питанні
Поясніть
вольт-амперні характеристики, які
описують процес електрополіровки та
отримання нанопористого кремнію. Чому
формуються пори при електрохімічному
травлені кремнію? Які морфологічні та
структурні властивості пористого
кремнію?
Електрохімічне
травлення найбільш зручне для масового
виробництва. Кремній занурюємо у
плавікову кислоту зі спиртом (для
змочування). При прикладанні напруги
починається травлення (насправді, тут
легко перейти від утворення пор до
хімічного полірування поверхні). Схема
травлення наступна. При зануренні,
поверхня кремнію покривається молекулами
водню. При прикладанні + на поверхні
будуть утворюватись дірки. Фтор чіпляє
водень на поврехні й заміщає його. При
заміщенні другого атома водню з поверхні
йде у розчин молекула Н2, а в поверхню
електрон. Атом кремнію, що зв’язаний з
двома атомами втору дуже легко
відривається: SiF4+2HFH2SiF6SiF62-+2H+.
Поверхня зануреного кремнію була
шорохувата. В заглибленнях знаходяться
центри початкового травлення. Буде
полірування чи травлення циліндричних
порожнин залежить від того, яка відстань
між заглибленнями була на початку й як
він співвідноситься з глибиною проникнення
поля. Коли стінки між порами товсті, то
поле доходить до поверхні пластини,
доносить туди дірки й травлення йде на
поверхні. Якщо ж стінки тонкі, то навпаки,
поле суттєве лише на кінці заглибини й
травлення йде на її кінці.
23. Поясніть вольт-амперні характеристики, які описують процес електрополіровки та отримання нанопористого кремнію. Чому формуються пори при електрохімічному травлені кремнію? Які морфологічні та структурні властивості пористого кремнію?
|
Рис. І 1. Комірка для анодного процесу травлення кремнію |
Пори в кремнію утворюються при невеликих потенціалах і струмах, коли
0 < V < Vep (рис. І.2), тобто пори ростуть за умови, коли процес розчинення кремнію обмежено швидкістю доставки дірок у зону реакції. Хімічні реакції на поверхні кремнію можна подати в такому вигляді:
(І.1)
(І.2)
Реакції (І.1), (І.2) переважають також для значних концентрацій HF в електроліті. Коли струми великі або концентрація іонів фтору в електроліті низька, процес розчинення обмежується швидкістю доставки іонів; тоді переважають реакції, які ведуть до електрополірування поверхні Si (рис. І.2, V > Vep) оскільки поверхня покривається оксидним шаром:
(І.3)
|
Рис. І.2. Типові вольт-амперні характеристики процесу анодного травлення р-Si |
|
Рис. I.3. Модель розчинення р-Si у водному розчині HF |
(І.4)
де струм насичення
,
νР,
р0 -
відповідно, теплова швидкість і власна
концентрація дірок у кремнієвій
підкладці, Рр
- прозорість проміжного шару для дірок,
еφ0
– висота потенціального бар'єра. Тоді
зміна струму при зміні концентрації
іонів можна пояснити зміною прозорості
Pp(V)
проміжного шару або зміною розподілу
прикладених напруг між ОПЗ і проміжним
шаром. Цей перерозподіл може бути
записано як:
(І.5)
де ε1,
ε2
– відповідно діелектричні константи
проміжного шару та кремнію, d, L – товщина
проміжного шару та ОПЗ у Si. Утворення
шару поруватого Si може бути результатом
конкуренції процесів утворення оксидів
кремнію та прямого розчинення їх в HF. Є
припущення, що дно пор та їх стінки
покриваються віртуальними пасивуючими
плівками (типу поруватого глинозему).
Експериментальні дані показують, що
стінки пор покриті оксидними молекулами,
які проникають у порувату матрицю, або
водневими групами SiHx,
що залежать від режимів анодування та
старіння зразків.
|
Рис. I.4. Етапи росту пор: а) пора, яка заповнена електролітом, V = 0; б) V > 0, перший акт формування оксидів кремнію та Si-H груп на поверхні пори; в) стравлення ділянок, які були покриті оксидними групами; г) другий акт формування оксидів кремнію та Si-H груп на поверхні пори; д) стравлення ділянок, які були покриті оксидними групами (1 – електроліт; 2 – SiO2; 3 – H-SiO3 та SiO3; 4 – Si-H) |
Вперше поруватий Si (porous silicon, PS) створили в 1956 р. шляхом анодного (електрохімічного) травлення пластин кристалічного кремнію у водно-спиртовому розчині плавикової кислоти( що вже вище вже було описано). Як виявилося, під час цього процесу об'ємний кристалічний кремній може перетворюватися на кремнієві стовпчики, дротики чи нанокристаліти, які з'єднані водневими зв'язками та дуже легко оксидуються у звичайній атмосфері. Діаметр пор і кремнієвого скелету, що залишається, залежить від рівня легування кремнієвої підкладки, режимів травлення та, для n-Si, від умов освітлення зразка протягом травлення. Розрізняють мікропоруватий (діаметр пор менше 4 нм), мезопоруватий (4–50 нм) і макропоруватий Si (більше 50 нм).
|
Рис. 4.1. Залежність оптичної ширини забороненої зони поруватого Si від розміру кремнієвих нанокристалітів: теоретичний розрахунок, за даними оптичного поглинання та за даними фотолюмінесценції |
|
Рис. 4.2. Зонна структура об'ємного кремнію (а) і розрахунок за методом псевдопотенціалів квантових дротів Si діаметром L = 2,3 нм без врахування спін-орбітальної взаємодії (б). Показано тільки три верхніх і нижніх долин |
(де Vпор
– об'єм порожнин, VSi
– об'єм залишкового кремнію) зменшується
при наближенні до межі поділу з кремнієвою
підкладкою.
|
|
Рис. 4.3. Профіль нанопор у поруватому шарі |
Рис. 4.4. Залежність поруватості від анодного струму для кремнію р-типу, 1 Ом * см для двох концентрацій плавикової кислоти |
Враховуючи те, що зі зростанням поруватості збільшується ширина забороненої зони Еg, можна розглядати електрохімічно створений поруватий шар як варізонний напівпровідник, у якого Еg максимальна в приповерхневій області. На поверхні кремнієві нанокристаліти мають харак-терний розмір 2,0–2,5 нм. Кристаліти менше 2,0 нм механічно нестійкі. Розмір пор і кремнієвих нанокристалітів легко керується зміною концентрації плавикової кислоти та анодного струму (рис. 4.4).
Поруватий Si розглядається як перспективний матеріал і для газових сенсорів завдяки деяким своїм особливостям. На відміну від звичайних напівпровідників, поруватий Si поєднує в собі унікальну комбінацію кристалічної структури та гігантської зовнішньої поверхні (200–500 м2/cм3), що може значно підсилити ефекти адсорбції. Крім того, поверхня поруватого Si активна щодо хімічних реакцій, що дозволяє змінювати хімічний склад приповерхневої області за рахунок різноманітних обробок: в органічних розчинах, термічним відпалом, УФ освітленням тощо. Може використовуватися широкий спектр реєстраційних методик для детектування адсорбції хімічних сполук. Незважаючи на очевидні переваги цього матеріалу (люмінесценція, електричний опір, ємність шарів поруватого Si дуже чутливі до адсорбції різних газів) на сьогодні існують деякі невирішені питання, які заважають широкому застосуванню його для газових сенсорів.
24. Які оптичні властивості пористого кремнію? Як впливає величина пористості на оптичне поглинання та пропускання? Що описує модель "ефективного середовища Бругемана"? Що таке брегівський рефлектор, резонатор Фабрі – Перо (мікро порожнина)? Як їх створити і використати для газових сенсорів?
Спектри пропускання та поглинання електрохімічно травленого Sі суттєво змінюються з поруватістю (рис. 4.15). Якщо поруватість зростає, то область оптичної прозорості зсувається в короткохвильову область. Це пояснюється зростанням ширини забороненої зони кремнію через квантово-розмірний ефект.
|
Рис. 4.15. Спектри пропускання та оптичне поглинання плівок поруватого Sі різної поруватості, сформованих на кремнію 0,02 Ом * см (р+–Si) та 5 Ом * см (р–Si) |
(4.4).
де
Р – поруватість
та
комплексний
показник заломлення та комплексна
діелектрична проникність поруватого
Sі,
–
комплексна діелектрична проникність
кремнію.
Для
поруватого Sі ця залежність майже лінійна
(рис. 4.16) і у спектральній області
прозорості добре описується наближеною
формулою:
(4.5)
тобто показник заломлення матеріалу
nPS=
змінюється від 3.5 (мо-нокристалічний
Sі, Р = 0) до 1 (повітря, Р = 1).
|
Рис. 4.16. Залежність показника заломлення від поруватості в моделі Бругемана |
(4.6)
де m – будь-яке ціле число, яке називається
порядком інтерференції, nPS
– усереднений показник заломлення
шару, λm
– довжина хвилі в максимуму. Оскільки
величина m невідома, то показник заломлення
можна експериментально обчислити, якщо
визначити спектральне положення двох
сусідніх максимумів:
(4.7). Змінюючи величину анодного струму,
можна дуже легко отримувати поруваті
шари з різною поруватістю
і, відповідно,
різним показником заломлення (рис.
4.16). Завдяки цієї властивості електрохімічно
вирощених поруватих шарів можна
побудувати інтерференційні фільтри
типу
|
Рис. 4.17. Схематичне зображення бреггівського рефлектора (а) та резонатора Фабрі – Перо (б) і відповідні спектри відбиття цих структур у порівнянні зі спектром відбиття від поверхні кремнію: 1 – поруватий Si; 2 – с-Si |
відповідно, товщини та показники заломлення шарів з високим і низьким показником заломлення. Оскільки показники заломлення шарів та товщина шару для поруватого Si можуть змінюватись у широких межах, легко створити структури спеціально для видимого, УФ чи ІЧ області спектра. Звуження максимумів досягається збільшенням кількості шарів.
|
|
Рис. 4.18. Відносний зсув піку люмінесценції в області бреггівського максимуму залежно від показника заломлення для люмінесцентного сенсора з мікропорожниною ( l = 570 нм) при повному заповненні пор. Пунктирна крива – розрахунок без врахування залежності показника заломлення поруватого кремнію від довжини хвилі |
Рис. 4.19. Спектр відбивання фільтра Ругейта (суцільна лінія) і бреггівського рефлектора (пунктир) |
Структури типу резонатора Фабрі – Перо (їх ще називають мікропо-рожнини) – це два бреггівських рефлектора, між якими знаходиться шар з товщиною d=λ/2n1. У спектрі відбиття для таких структур є вузький мінімум в області бреггівського максимуму λBragg з напівшириною Δλ ~ 10 нм
(рис. 4.17, б). Тому резонатор Фабрі – Перо можна використати для збільшення спектральної роздільної здатності (звуження) спектра фотолюмінесценції чи електролюмінесценції поруватого Sі. Саме через це, на сьогодні, структури з мікропорожнинами на поруватому Si вважаються перспективними для підвищення чутливості люмінесцентних хімічних сенсорів. Рис. 4.18 демонструє залежність відносного зсуву λBragg для люмінесцентного сенсора на поруватому Si при повному заповненні пор органічними розчинами. У повній відповідності з формулою (4.8) спостерігається зсув λBragg у червону область при збільшенні показника заломлення адсорбованих органічних молекул.
Для зменшення оптичних втрат на поглинання в УФ області структуру оксидують. На відміну від звичайних діелектричних матеріалів (SiO2, Si3N4, TiO2) показник заломлення поруватого Sі може змінюватися неперервно в широкому діапазоні (рис. 4.16), що дозволяє створити комплексний оптичний фільтр, який дістав назву фільтра Ругейта (Rugate). Для таких фільтрів показник заломлення синусоїдально змінюється з товщиною шару. Перевага такої технології демонструється на рис. 4.19. На відміну від стандартного бреггівського рефлектора на цих фільтрах бокові максимуми пригнічені.
25. Які фотолюмінесцентні властивості пористого кремнію? В чому проявляється ефект впливу адсорбції на фотолюмінесценцію поруватого кремнію, які існують пояснення ефекту? Як цей ефект залежить від стану поверхні кремнію, типу адсорбованих молекул?
Шари поруватого Sі, які вирощуються електрохімічним методом на не сильно легованих підкладинках кремнію (1–10 Ом* см), характеризуються інтенсивною видимою фотолюмінесценцією. Розрізняють два характерних піки у спектрі видимої фотолюмінесценції – з максимумом близько 400 нм і часом затухання менше 10 нс ("швидка" або "F"-смуга) і червоно-помаранчева з максимумом близько 500–800 нм і часом затухання 50 нс–10 мкс ("S"-смуга). Спектральне положення максимумів фотолюмінесценції та їх квантова ефективність сильно залежать від рівня легування кремнієвої підкладки, стану та обробки її поверхні, режимів травлення та наступних обробок шарів поруватого Sі, а саме, додаткового хімічного травлення в HF-розчинах, УФ освітлення, термічного відпалу, оксидації тощо. Додаткове хімічне травлення в HF-кислоті чи хімічна оксидація шарів поруватого Sі веде до зсуву спектра фотолюмінесценції в короткохвильову область. І навпаки, низькотемпературний відпал призводить до довгохвильового зсуву спектра. Найчастіше квантова інтенсивність "S"-смуги більша, ніж "F"-смуги. Зовнішня квантова ефективність фотолюмінесценції "S"-смуги може сягати більше 10 %, а зовнішня квантова ефективність електролюмінесценції не перевищує 1 %. На сьогодні, фізичний механізм видимої люмінесценції в поруватому Sі є предметом досліджень і дискусій. Більшість дослідників спирається на теорію, яка використовує концепцію розмірного квантування в кремнієвих нанокристалітах. Зменшення розміру нанокристалітів призводить до розмірного квантування енергії електронів у квантових нитках – чи в стінках між сусідніми порами, чи у квантових точках шарів. Просторове обмеження носіїв заряду веде до невизначеності відповідних компонент квазіімпульсів, і в непрямозонному кремнію можливе спостереження прямих оптичних переходів. Переважним механізмом рекомбінації може бути анігіляція екситону в низьковимірних кремнієвих частинках. Але багато експериментів свідчать про існування поверхневих груп і дефектів, які також можуть бути причиною виникнення ефекту люмінесценції чи впливати на її квантову ефективність. Як альтернативні моделі розглядають: а) емісію з гідрогенізованого аморфного кремнію чи інших водневих груп типу SiНх, які покривають поверхню поруватого Si одразу після анодного процесу в HF; б) люмінесценцію з груп чужорідних молекул (наприклад, силоксену Si6О3Н6, дефектних комплексів типу SiОх), які можуть утворюватись на поверхні пор під час анодного процесу; в) випромінювальну рекомбінацію носіїв заряду через локалізовані електронні стани на розвинутій поверхні поруватого Sі; г) випромінювальну рекомбінацію носіїв заряду, які локалізовані на об'ємних дефектах у поруватому Sі або на плівці оксидів, яка покриває поверхню цього матеріалу. Хоча квантово-розмірна модель якісно пояснює більшість існуючих результатів з рекомбінації в поруватому Sі, ряд ефектів, таких як вплив хімічної модифікації поверхні чи адсорбції полярних молекул на фотолюмінесценцію, вказує на ту особливу роль, яку відіграє в рекомбінаційних явищах саме поверхня поруватого Sі. У моделі рис. 4.5 швидкозатухаюча "F"-смуга обумовлена випромінювальною рекомбінацією на локалізованих екситонах у кремнієвому нанокластері, а більш повільна "S"-смуга виникає за рахунок термічно активованих переходів на поверхневі локалізовані дефектні стани з
|
Рис. 4.5. Модель, яка пояснює виникнення "F"- та "S"-смуг фотолюмінесценції в поруватому кремнію |
|
Рис. 4.7. Спектр фотолюмінесценції щойно виготовленого (а) та оксидован |
У цілому, пояснення механізмів гасіння фотолюмінесценції при адсорбції можна звести до таких ефектів: 1) зростання швидкості безвипромінювальної рекомбінації в наночастинках кремнію за рахунок зміни діелектричних властивостей поруватого Sі після адсорбції; 2) підвищення електрон-фононної взаємодії з поверхневими коливальними модами поруватого Sі; 3) зміна електронної структури наночастинок; 4) захоплення носіїв заряду на енергетичні рівні пасток, які утворюються дефектами структури під час адсорбції. Інтенсивність гасіння пропорційна парцільному тиску адсорбату (рис. 4.8) і залежить від його дипольного моменту (рис. 4.9, а). Кореляція між гасінням фотолюмінесценції та зростанням дипольного моменту адсорбату пояснюється тим, що адсорбція молекул з більшим дипольним моментом підсилює захоплення електронів або дірок на енергетичні рівні пасток, тобто зростає темп безвипромінювальної рекомбінації Шоклі – Ріда через ці рівні. Молекули з великим дипольним моментом (метанол, етанол) гасять фотолюмінесценцію сильніше, ніж молекули з малим дипольним моментом (бензол, толуол).
|
|
Рис. 4.8. Залежність інтенсивності фотолюмінесценції від парціального тиску метану: 0 мбар (1), 75 мбар (2), 92 мбар (3) |
Рис. 4.9: а) залежність ефекту гасіння фотолюмінесценції в поруватому Sі (відношення І0/І) від дипольного моменту в одиницях Дебая. Величини І/І0 і дипольного моменту: бензол – 0,47 (0), толуол – 0,42 (0,36), ксилол – 0,33 (0,6), діетиловий ефір – 0,3 (1,25), метилен – 0,11 (1,6), метанол – 0,012 (1,7); б) найпростіша схема люмінесцентного сенсора |
Таким чином, фотолюмінесценція поруватого Sі чутлива як до природи адсорбату, так і до його концентрації, що дозволяє використовувати цей ефект для створення фотолюмінесцентних сенсорів газу. Апаратура для таких вимірювань включає джерело збудження фотолюмінесценції (лазер або світлодіод), оптичну систему, спектрометр і фотоелектронний помножувач (чи фотоприймач на ПЗЗ) для реєстрації спектрів. Проте в найпростішому випадку можна не використовувати спектрометр і ПЗЗ фотоприймач, а вимірювати зміну інтегральної люмінесценції. У цьому випадку необхідно використовувати оптичний світлофільтр, який не прозорий для збуджуючого люмінесценцію випромінювання світлодіода (рис. 4.9, б).
