- •30. Структура ринку. Принципи класифікації. Ринок товарів і послуг.
- •31. Ринок праці та його характеристика. Структура фінансового ринку.
- •32. Ринкова інфраструктура. Товарна та фондова біржі.
- •33. Банківська система. Національний банк України, його роль. Функції комерційних банків та їх різновиди.
- •34. Розвиток ринкової інфраструктури в Україні.
- •35. Підприємство, як суб’єкт ринкової економіки. Принципи, умови та функції підприємницької діяльності.
- •36 Види підприємств залежно від форм власності, їх характеристика.
- •37. Малі, середні та великі підприємства. Їх переваги та недоліки. Види підприємств за розміром
- •38. Загальні економіко – правові основи розвитку підприємства в Україні.
- •39. Капітал підприємства : основний і оборотний. Кругообіг та обіг капіталу.
- •40. Витрати виробництва: їх суть та класифікація.
- •Витрати фірми у короткостроковому періоді
32. Ринкова інфраструктура. Товарна та фондова біржі.
Ринкова інфраструктура – це сукупність служб, підприємств, допоміжних ланок і установ, які опосередковують та полегшують взаємодію економічних суб’єктів і забезпечують неперервне функціонування господарських взаємозв’язків, укладання і виконання ринкових угод та можливість їх регулювання.
Основними елементами інфраструктури є:
у реальному секторі економіки:
на ринку благ: торговельна мережа (ярмарки, біржі, торгові центри, супермаркети, крамниці тощо);
на ринку ресурсів: товарні біржі, освітні заклади, мережа перепідготовки кадрів, приватні кадрові агенції, служби зайнятості (біржі праці) тощо;
у грошовому (фінансовому) секторі економіки: банки, небанківські фінансово-кредитні інститути (страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, інвестиційні фонди і компанії, трастові (довірчі) компанії тощо), фондові біржі, торговці цінними паперами тощо.
Біржа – це посередник між покупцем і продавцем; об’єднання фізичних та юридичних осіб (продавців, покупців і торговців), які розробляють правила, що сприяють проведенню торговельних та інших операцій.
Товарна біржа – це об’єднання (асоціація) продавців, покупців і торговців-посередників з метою впорядкування торгівлі, полегшення, прискорення і здешевлення торговельних угод та операцій.
Ринок цінних паперів – сукупність відносин між продавцями й покупцями цінних паперів.
Емітенти – особи, що випускають від свого імені цінні папери і що відповідають за виконання зобов’язань, які випливають із цінних паперів.
Інвестори – юридичні й фізичні особи, що вкладають свої кошти в цінні папери.
Цінний папір – фінансовий документ, який засвідчує право власності або свідчить про відносини позики, і який дає право його власнику на отримання доходу.
Акція – цінний папір, який випускається акціонерним товариством (АТ) і підтверджує частку в статутному фонді АТ, надає право на участь в управлінні АТ,
Облігація – цінний папір, який є борговим зобов’язанням, що свідчить про зобов’язання емітента виплатити власнику облігації протягом певного часу відсотки по ній
Вексель – незабезпечене зобов’язання боржника виплатити в призначений термін борг і відсоток по ньому.
Ринкова вартість (курс акції) – ціна, за якою фактично продаються-купуються цінні папери в конкретний момент часу.
33. Банківська система. Національний банк України, його роль. Функції комерційних банків та їх різновиди.
Банки – це комерційні організації, які займаються підприємництвом у сфері кредиту, тобто акумулюють й використовують на принципах платності, страховості й повернення вільних грошових засобів.
Залежно від функцій в ринковій економіці можна виділити такі їх види:
1. Центральний (емісійний) банк – займається випуском (емісією) грошей. Цей банк реалізує держану політику в галузях грошового обігу й кредиту.
2. Комерційні банки, які обслуговують комерційні операції між підприємцями.
3. Спеціалізовані банки, які займаються кредитно-фінансовою діяльністю у більш-менш обмеженій сфері. Серед них:
- інвестиційні банки, які кредитують капітальне будівництво;
- інноваційні банки, які надають кредити під здійснення науково-технічних програм;
- іпотечні банки надають позики під заставу нерухомого майна (землі, будови).
- Поруч із банками, які мають у кредитній системі першочергове значення, існують інші, менші – кредитні установи, які спеціалізуються на певній діяльності, так звані парабанки. До них передусім належать:
холдінг-компанії
траст-компанії
лізингові-компанії
товариства взаємного кредиту
ощадні каси
Кредитні відносини виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів та їх використання на умовах повернення і платності.
Кредит можна охарактеризувати як відносини між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів та їх використання на умовах повернення і платності.
Кредитор – суб’єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб’єкту у тимчасове користування.
Позичальник – суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, строковості і платності.
