2. Інфраструктура ринку та її основні елементи.

Ринкова інфраструктура – являє собою систему установ, організацій та інших суб’єктів сфери обігу, які забезпечують функціонування ринкової економіки.

Елементи інфрастуркутри:

-ринки капіталу – фондові біржі, страхові компанії, аудиторські фірми, комерційні банки, інвестиційні фонди

-ринки засобу вир-ва: біржа, торг.будинки, лізінгові компанії

-ринки праці – біржі праці, центри підготовки та перепідготовки кадрів, фонд зайнятості, пенсійний фонд.

12. 1. Натуральна (традиційна) форма організації виробництва. Сутність і риси натурального господарства та його історичні межі.

Натуральне госп-во являє собою таку форму орг.-ції вир-ва, при якій продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробника який їх виготовляє.

Натуральна форма вир-ва.

Економічною основою натурального госп-ва є сільське госп-во і домашня промисловість.

-продукт натурального вир-ва(натур.продукт) має єдину властивість – корисність, тобто здатність задовольняти якусь потребу людей.

Основні риси натурального госп-ва

1)замкненість – означає що для цієї системи господарювання основним завданням є самозабезпечення

2)прямі економічні зв’язки між вир-вом і споживанням. Вир-во---розподіл---споживання

3)універсалізація праці. Діяльність спрямована на задоволення власних потреб. Домінуючою при цьому є ручна праця, прості знаряддя праці.

4)природний поділ праці – нерозвинутість знарядь праці, панування ручної праці та низька її продуктивність, нерозвиненість сусп..поділу праці і обміну

Поділ праці:1)технологічний (за фондами вир-ва, за видами робіт, за операціями та процесами), 2)функціональний (за категоріями, керівники, професіонали, фахівці, тех.. службовці, робітники), 3)проф.-кваліфік. (за професіями, за спеціальностями, за кваліфікацією)

5)Кожне госп-во страється виробити макс. Необхідних життєвих благ для виробника та членів його сімї

6)засоби вир-ва виробляються безпосередньо в госп.одиниці

Домашня промисловість – це вир-во в сільськ.госп-ві готових продуктів особистого і виробничого споживання(ковальське, гончарне, ткацьке, столярне)

Історичне значення натур. Госп-ва:

1)історично перший тип госп. Діяльності

2)поділ госп-ва на землеробство та тваринництво

3)на основі домашньої промисловості виникають передумови розвитку ремесла та кустарного вир-ва

Ремесло-це вир-во, основане на особистій праці вир-ва: ручному інструменті

4),5)розширене застосування примітивних засобів праці, створює передумови до їх удосконалення

Історичні межі натур. Госп-ва:

1-перши сусп..поділ праці

2-відокремлення ремесла від домашньої промисловості

3-кінцевою історичною межею є феодальний спосіб вир-ва

2. Позичковий капітал та позичковий процент.

Позичковий капітал являє собою грошові засоби, які надаються в борг на певний термін на умовах повернення та з сплатою відсотку. Історичним попередником позичкового капіталу був лихварський капітал, що сприяв розвитку товарного виробництва. Позичковий капітал, або капітал-власність, передається у тимчасове користування промисловому або торговому капіталу, як капіталу-функції. Позичальник купує на нього додаткові засоби виробництва і додаткову робочу силу, і в результаті розширення масштабів виробництва одержує більший прибуток. В цьому випадку капітал підприємця складається з двох частин – власного і позиченого.

Джерела позичкового капіталу:

1. частина промислового капіталу, що тимчасово вивільнилася з процесу виробництва (амортизаційний фонд, фонду заробітної плати, капіталізація чистини прибутку з метою розширення виробництва).

2. капітали рантьє.

3. грошові доходи різних верств населення, що зберігаються у формі внесків у банках та інших фінансових установах.

4. тимчасово вільні кошти державного та місцевого бюджетів, страхових компаній, профспілок та інших організацій.

Як зазначалося, позичковий капітал – особливий товар, тому що «продається» не на зовсім, а на певний термін. Платять за цей товар відсотком, який виступає як ціна позичкового капіталу. Організаційно-правовою формою руху та функціонування позичкового капіталу є кредит.

Рух позичкового капіталу має вигляд Г-Г', де Г' дорівнює Г – капіталу наданого в позику і доходу у вигляді відсотка.

Сучасна економічна наука виходить з того, що ціна позичкового капіталу (відсоток), як і всіх інших товарів, регулюється співвідношенням попиту на нього та його пропозицією і проявляється у нормі (ставці) відсотку, яка нараховується як відношення річного доходу, який отримується у вигляді позичкового відсотку, до величини наданого кредиту

і= (R/K)100%,.

(11.3)

де: і – ставка позичкового відсотку,

R – річний доход,

K – сума кредиту.

Наприклад, якщо Ви дали в борг 1000 грн. та отримали річний дохід в 50 грн., то ставка відсотку складатиме (50 грн./1000 грн.)100 %=5 %

На величину ставки позичкового відсотку впливають такі фактори:

Ризик. Чим більше побоюваювання у кредитора, що можливе неповернення позики, тим вищою є ставка відсотку.

Термін позики. Чим на більший термін надається позика, тим більше втрачених (альтернативних) можливостей у кредитора і ризику неповернення. Тому кредитор компенсує і те, й інше підвищенням ставки відсотку. Але ставки відсотку при довготерміновому кредитуванні можуть бути й нижчими. Оскільки це часто довгостроковий кредит спрямовується на фінансування будівництва, оновлення техніки та інше, то на такі цілі банки надають пільговий кредит, а держава заохочує таке кредитування.

Розмір позики. За інших рівних умов, ставка відсотку буде вищою на позику меншого розміру, оскільки адмінистративно-управлінські витрати однакові за будь-якого розміру позики.

Оподаткування. Оскільки деякі форми кредиту, а відповідно, і доходи кредиторів, підлягають оподаткуванню, то кредитор цей податок просто включає у склад відсотку, внаслідок чого останній збільшується.

Ступінь монополізації ринку позичкового капіталу. Чим менше банків та інших фінансово-кредитних установ функціонує на даній території (в регіоні), тим вищою буде ставка відсотку. В цьому разі монополія придушує конкуренцію і диктує свої умови кредитування.