1. Вибір теми

Тему контрольної роботи кожен студент обирає самостійно із затвердженого кафедрою списку, що поділений на окремі блоки. (Див. додаток А). Кожен блок охоплюється певним діапазоном початкових літер прізвищ студентів згідно з алфавітом (наприклад, А – Д; Е – Ї тощо). Спочатку треба визначити, в якому діапазоні літер знаходиться ваше прізвище, потім ознайомитися з переліком тем, що входять до відповідного блоку, і обрати одну з них.

Не слід підходить до свого вибору формально, адже він може вплинути на хід і кінцевий результат роботи. Головним орієнтиром при цьому будуть, звісно, ваші власні уподобання і зацікавленість, але вже на цьому етапі треба мати хоча б загальне уявлення про предмет майбутнього дослідження, попередньо обдумати його специфіку і зупинитися на оптимальному для себе варіанті. З цією метою слід попередньо опрацювати підручник з політології.

Своє рішення бажано погодити з викладачем. У ході такої консультації можна уточнити зміст теми в цілому та її окремих питань, а у виняткових випадках – скоректувати її назву, визначитися з остаточним формулюваннями назв основних розділів чи параграфів (пунктів плану), отримати інші пояснення по суті роботи.

Двоє чи троє студентів однієї академічної групи можуть виконувати контрольну роботу за однією й тією ж темою, але в жодному разі тексти таких робіт не повинні бути ідентичними, навіть якщо їх автори користувалися однаковими науковими джерелами. Самостійні, особисто виконані студентами роботи завжди відрізняються одна від одної авторським баченням і стилем. Текстуально тотожні роботи не будуть зараховані.

Самочинно змінювати формулювання теми контрольної роботи неприпустимо. Роботи, написані за темами, які не вказані у визначеному кафедрою списку, до реєстрації та рецензування не приймаються.

2.2. Опрацювання літератури

Бібліографія теми

Контрольна робота виконується на основі творчого опрацювання та використання підручників, навчальних посібників, спеціальних наукових публікацій (монографій, статей), хрестоматій, газетних матеріалів. Треба бути готовим до самостійної пошукової роботи з метою визначення кола видань, необхідних для повноцінного розкриття теми.

Важливо вміти працювати з каталогами бібліотеки (насамперед, обласної), де література з політології систематизована за окремими проблемами. Натрапивши в каталозі на картку з назвою публікації, що відповідає темі вашої роботи, слід уважно переписати зміст картки з повними бібліографічними даними про джерело: прізвище та ініціали автора (авторів), назва праці, місце видання (місто), назва видавництва, рік видання, загальна кількість сторінок. Якщо це стаття із журналу чи збірника праць, то треба занотувати прізвище автора, назву статті, назву видання, рік, номер (випуск) (для газет – рік, число і місяць) та порядковий номер сторінок, на яких розміщена дана публікація. Обов’язково випишіть шифр, під яким потрібна вам праця зберігається в бібліотеці.

Зверніть увагу на те, що в бібліографічному описі всі відомості розміщуються в суворій послідовності, і цей порядок не можна порушувати. До складу бібліографічного опису книг, брошур, збірників входить кілька груп відомостей, які розділяються між собою крапкою і тире (. – ), а саме:

• відомості про авторство і назву;

• дані щодо повторності видання та його характеристика (2-е, 3-е видання, доповнене, перероблене тощо);

• вихідні данні (місто, видавництво, рік видання);

• обсяг (загальна кількість сторінок).

Наприклад: Адаир Д. Психология власти. – М.: Изд-во Эксмо, 2004. – 320 с.

Свої особливості мають описи видань, підготовлених більше ніж трьома авторами. Основним правилом у цьому випадку є те, що спочатку вказують назву книги, ставлять скісну риску (/) і лише після цього зазначають ініціали і прізвища авторів. Наприклад: Політологія: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М.І. Панов (керів. авт. кол.), Л.М. Герасіна, В.В. Журавський та ін. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Видав. Дім „Ін Юре”, 2006. – 520 с.

Бібліографічні описи статей, опублікованих у журналах, збірниках, газетах, складаються з двох груп відомостей, розділених подвійною скісною рискою (//):

• авторство і назва публікації (після якої крапка не ставиться, якщо це не обумовлено граматично, як, наприклад, після скорочення „та ін.”);

• назва журналу, збірника (після якої через крапку і тире (. –) вказується рік виходу, потім через (. –) номер (том, випуск) і знову через (. –) – сторінки, на яких уміщена стаття).

При опису статей допустимі скорочення в назвах періодичних видань або їхня абревіатура. Наприклад: Перегуда Є. Становлення політичної опозиції в Україні в умовах переходу до індустріально-інформаційного суспільства // Вісник Національної акад. держ. упр. – 2003. – №3. – С. 406–406.

Вивчення джерел за темою контрольної роботи

Прочитання і осмислення наукової літератури – справа непроста, вона потребує зосередженості і достатніх інтелектуальних зусиль. Треба зуміти правильно і раціонально її організувати, перетворити на творчий процес.

Вивчення літератури треба починати з видань навчального характеру – підручників, посібників – тих розділів чи параграфів, де представлена ваша тема. Це дасть змогу усвідомити її специфіку у загальнотеоретичному плані, місце серед інших політологічних проблем. Згодом беріться до вивчення спеціальних наукових публікацій, де ваша тема досліджується більш конкретно. Не варто обмежуватися однією-двома книгами чи статтями – треба прагнути до ознайомлення з якомога більшим колом джерел – це посилить і ваш особистий інтерес до теми, і стане хорошою передумовою написання якісної роботи, адже контрольна за характером має бути невеличким творчим дослідженням, а не механічно скалькованим текстом розділу підручника чи якоїсь статті.

При дослідницькій роботі рекомендується разом із вивченням літератури вести різного роду записи: виписки чи конспекти прочитаного. При цьому необхідно точно і повно, відповідно до згаданих вище правил бібліографічного опису літератури, фіксувати, з якого джерела і з якої саме його сторінки зроблена конкретна виписка (цитата, цифрові дані, теоретичні оцінки тощо).