14.Використання версій при плануванні розслідування, проведенні окремих слідчих дій.

Планування розслідування і є перш за все засобом тактично доцільної організації роботи слідчого у викритті злочину. Воно надає слідству цілеспрямованого характеру, забезпечує здійснення всіх вимог соціалістичної законності в розслідуванні й ефективне використання прийомів і засобів криміналістики. При плануванні, слідчий перш за все вирішує, які обставини; ще необхідно з'ясувати в справі. У процесі побудови конкретних робочих слідчих версій по злочину, що розслідується, важливо не тільки спиратися на наявну фактичну інформацію та особистий досвід слідчого, а й користуватися системами типових версій. Такі версії є припущенням, побудованим на основі аналізу типових ситуацій. У зв’язку з цим великого значення набувають схеми типових версій, зокрема, про способи розкрадання. У роботі слідчого складається певна «технологія» використання систем типових версій для вирішення конкретних слідчих завдань, що дозволяє дати логічне пояснення конкретним фактичним даним по злочину і сприяє побудові робочих версій. Письмовий план є не тільки організуючим початком процесу розслідування розкрадання, а й засобом, що сприяє логічному розвиткові планування на всіх етапах провадження у справі, оптимальному поєднанню узагальненого досвіду і фактичних даних щодо події, яка розслідується. Необхідність в плануванні окремих слідчих версій виникає незавжди. Так, якщо потрібно провести виїмку певного документа зустанови, призначити експертизу для ідентифікації зброї по стрілянихкулям або гільзах, допитати свідка з метою чи бачив він обвинуваченого впевний час у такому-то місці, то звичайно немає необхідності планувати такі слідчі дії. Одноепізодние, прості слідчі дії досвідчений слідчий може провести без особливої попередньої підготовки, без розробки плану. Однак у тих випадках, коли перед слідчим стоїть завдання провести складний допит, обшук або кілька обшуків в одній справі, виникає необхідність у складанні плану слідчої дії.

15.Прогнозування посткримінальної поведінки злочинця, поведінки підозрюваного (обвинуваченого) під час розслідування злочину. На етапі пост кримінальної поведінки злочинець, аналізує те, що відбувалось, його наслідки, розпоряджається незаконно набутими благами, майном тощо, приховує сліди злочину тощо. Поняття “пост кримінальна поведінка” в ряді робіт вчених по кримінальному праву вживається у такому значенні: “незлочинна поведінка суб’єкта після вчинення будь-якого злочину”. У даному випадку цей термін використовується в іншому значенні як поведінка, що безпосередньо слідує за етапом виконання рішення про вчинення злочину та пов’язана з ним. Нарешті, вивчення особи затриманого підозрюваного або обвинуваченого припускає виявлення ще більш значною за обсягом сукупності відомостей, необхідних для прогнозування поведінки обвинуваченого в ході розслідування і надання на нього психологічного впливу в тактичних цілях. Поряд з даними про злочинної діяльності обвинуваченого на цьому етапі буде потрібно інформація про його біологічних, соціально-психологічних, емоційно-вольових та інших якостях.При вивченні особу обвинуваченого в тактичних цілях слідчий використовує в основному методи, розроблені психологією. Одним з важливих завдань спостереження за обвинуваченим під час слідчих дій є діагностування його психічного стану, з тим щоб використовувати в тактичних цілях позитивні психічні стани (зосередженість, зацікавленість, боротьбу мотивів) і нейтралізувати негативні (байдужість, неуважність, надмірне занепокоєння).

26. Міждержавні обліки. Розрізняють такі види обліків: місцеві, регіональні, центральні, міждержавні (обліки Інтерполу, Європолу, держав СНД (МІБ та ін.) Міжнародний розшук каналами Інтерполу: за дорученням Генеральної прокуратури України Національне центральне бюро Інтерполу в Україні по каналах Інтерполу надсилає запиту про правову Допомогу, організовує розшук із залученням Національного центрального бюро Інтерполу однієї або кількох , де, вірогідно, находиться розшукуваний, а також використовує можливості Ге-ерального секретаріату Інтерполу, відповідних Національних Центральних бюро Інтерполу для сприяння виконанню запиту про правову допомогу. Можливості Інтерполу можуть бути використані з метою розшуку й затримки особливо небезпечних злочинців, одержання необхідних документів і інших доказів по кримінальних справах, здійснення видачі злочинців, повернення викрадених за кордон транспортних засобів і іншого майна. Європол веде роботу з незаконною торгівля наркотиками; незаконні мережі імміграції; тероризм, незаконна торгівля ТЗ, торгівля людьми і дитяча порнографія, виготовлення фальшивих грошей, відмивання грошей. Європол допомагає державам-членам в обміні інформацією. Україна веде переговори щодо укладення договору про співпрацю з Європолом.

16. Поняття спеціальних знань і обізнанної особи. Процесуальна і непроцесуальна форми використання спеціальних знань в розкритті і розслідуванні злочинів. Спеціальні знання — це професійні знання та вміння у сфері науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо, необхідні для вирішення питань, які виникають при розслідуванні та розгляді у суді конкретних справ. Спеціальними називають знання, що не є загальнопоширеними, загальновідомими. Це знання, якими володіють спеціалісти професіонали у тій чи іншій сфері. Особи, які володіють такими знаннями та досвідом, іменуються у судочинстві обізнаними особами. Процесуальні форми використання спеціальних знань застосовуються як для самостійного вирішення певних завдань розслідування, так і для перевірки фактів, встановлених непроцесуальним шляхом. До них належать наступні випадки використання спеціальних знань. 1. Залучення спеціаліста до участі в проведенні слідчих дій . Суб’єктом застосування цієї форми спеціальних знань виступає процесуальна фігура “спеціаліст”. Спеціаліст – це особа, що володіє спеціальними знаннями, навиками і викликана для сприяння у виявленні, закріпленні та вилученні доказів під час проведення слідчої дії. 2. Призначення судової експертизи . Ця форма використання спеціальних знань за своїм значенням визнається основною, оскільки надає найбільших можливостей у застосуванні науково-технічних досягнень для вирішення завдань кримінального судочинства. 3. Допит експерта. Ця дія є додатковою до експертизи процесуальною формою використання спеціальних знань. Непроцесуальні форми використання спеціальних знань мають місце тоді, коли вони застосовуються до порушення кримінальної справи або за порушеною кримінальною справою але результати цього не відбиваються у процесуальних документах. Аналіз слідчої практики, нормативних і літературних джерел з даної проблематики дає підстави для віднесення до непроцесуальних форм наступних прикладів використання спеціальних знань: 1. Залучення спеціаліста щодо застосування криміналістичної техніки і методів до участі в оперативно-розшукових заходах. 2. Відомчі ревізії і розслідування. Вони проводяться поза рамками кримінального процесу за ініціативою органів управління держави чи іншого власника майна для встановлення фактів, що мають певне юридичне значення. 3. Ревізії і перевірки, що проводяться за вимогою правоохоронних органів. Ініціатива в їх проведенні належить органу дізнання – до порушення кримінальної справи, або слідчому – після її порушення для встановлення юридично значущих фактів. 4. Попереднє дослідження матеріальних слідів злочину на досудовому слідстві. и такому дослідженні повинні бути прийняті заходи щодо забезпечення збереження об’єктів, що досліджуються .5. Консультативна допомога надається в усній або письмовій формі. Письмова консультація може надаватися як ФО, так і ЮО (експертними закладами, профільними науково-дослідними інститутами, вищими учбовими закладами та іншими установами і закладами) за письмовим поданням органу дізнання або слідчого. 6. Дослідження, що проводяться при перевірці обліку кримінальної реєстрації, полягає в поданні слідчим чи органом дізнання запиту в інформаційний або експертно-криміналістичний підрозділ про ту чи іншу інформацію з надсиланням відповідних матеріалів.