2. Коло потенціальних споживачів та частота купівлі

Популярність велосипедів в Україні стрімко підвищується. З початку року їх ввезення виріс майже на 15% і перевищив позначку в 520 тис. одиниць. Основними постачальниками, як і раніше, залишаються китайські фабрики, на частку яких припадає понад 90% імпорту. Їх товар розмитнюється в середньому по $ 30 за одиницю, а в роздробі продається вже з накруткою в 400-500% і вище.

Життя на колесах

Які скучили за активного життя, українці починають посилено крутити педалі. Тільки за сім місяців нинішнього року в країну було завезено близько 520 тис. велосипедів. Тоді як за весь минулий рік було продано всього близько 530 тис. двоколісних "педальних коней". Велика їх частина (приблизно 60%) припала на велосипеди для дітей і підлітків.

Найбільшою популярністю у наших співвітчизників як і раніше користується продукція китайського виробництва. На неї припадає близько 90% ввезених в Україну велосипедів (частку, що залишилася утримують Білорусь і країни ЄС). З початку року з Піднебесної до нас ввезли близько 480 тис. (за весь минулий рік - 470 тис. шт.).

Популярність китайських велосипедів пояснюється просто: їх ціна як мінімум удвічі нижче, ніж у самих простих аналогів з Європи. І це навіть з урахуванням того, що після розмитнення товар з Піднебесної, доходячи до магазинів через ланцюжка посередників, дорожчає в чотири-п'ять, а то й десять разів. Хоча самі торговці запевняють, що націнки у них становлять не більше 30-40%.

Однак простий підрахунок вартості ввезених в поточному році з Піднебесної велосипедів, заснований на даних Державної служби статистики, показує, що середня ціна однієї одиниці товару складала близько $ 30. За такою ціною, наприклад, в Україну ввозилися велосипеди під ТМ Corratec з Тайваню. А їх ціна в роздрібних мережах становить вже близько $ 200 за штуку. Аналогічна ситуація і з велосипедами ТМ Ardis (Rocky boy). За інформацією ДМСУ, в минулому році вони завозилися в країну за ціною $ 35-40 за штуку, тоді як в магазинах їх продають уже по $ 120.

Вартість велосипедів, що продаються під відомими ТМ (Bergamont, Kellys, Cannondale, Head і пр.), куди вище: роздрібні ціни на них стартують з позначки $ 350 і доходять до $ 10 тис. за окремі елітні моделі, але і тут імпортери примудряються закладати величезну маржу . В результаті, перетинаючи кордон, подібні моделі (багато з них також збираються в Китаї, але вже на потужностях міжнародних компаній) по шляху до кінцевого покупця дорожчають у два-три рази і більше. Більшість покупців їх ціна просто відлякує.

У результаті в структурі велосипедного ринку України елітна продукція займає близько 10%. "Більша частина з таких велосипедів, близько 60 - 70%, продається в Києві", - розповів "ДС" директор інтернет-магазину "Велосвіт" (продає байки Bergamont, Comanche, Fuji) Артем Горєв.

Засилля китайської продукції поставило на межу виживання єдиного в країні виробника велосипедів - Харківський велосипедний завод. Це підприємство, колись виробляло близько 1 млн одиниць продукції в рік, зараз ледь животіє. За відомостями "ДС", харківський завод випускає максимум 2,5 тис. велосипедів в місяць, покупцями яких в основному стають жителі українських сіл. При існуючій сьогодні тенденції завезення імпортної техніки незабаром і селяни остаточно пересядуть на китайські велосипеди, після чого на ХВЗ можна буде поставити жирний хрест.

Уповільнений рух

На сьогоднішній день загальна вага ринку велосипедів нашої країни оцінюється в $ 150 млн. За прогнозами експертів, в нинішньому році він зросте не менш ніж на 20%. Незважаючи на такі темпи, ринок, на думку його учасників, ще зовсім не розвинутий. "Зараз велосипедом регулярно користується менше 1% наших громадян", - повідомила "ДС" координатор Асоціації велосипедистів Києва Ірина Бондаренко.

За цими показниками Україна виглядає безнадійно відстала від просунутих європейських держав. У Данії, наприклад, педальному транспорту віддає перевагу третина жителів, а в Німеччині ним користується кожен четвертий німець. Багато європейців звикли їздити на велосипедах на роботу і просто кататися на них по місту у вихідні дні.

Цьому сприяє розвиток велосипедної інфраструктури: через європейські міста тягнуться тисячі кілометрів спеціальних доріжок і немає ніяких проблем зі стоянками або орендою велосипедів. У нас же відповідна культура перебуває в зародковому стані. До слова, в Києві до 2014 р. протяжність велосипедних доріжок в кращому випадку досягне 160 км.

Тоді як, наприклад, в Гельсінкі з населенням менше 600 тис. чоловік їх протяжність перевищує 1,3 тис. км. Хорошим доробком для розвитку ринку міг би стати спортивний велотуризм. Однак значним зростанням і на цьому фронті Україна похвалитися не може. Більш-менш даний напрямок розвинене тільки в Криму і Карпатах, а в більшості інших туристичних регіонів про нього часто навіть не замислюються.