Тема21. Традиційні та нетрадиційні системи оздоровлення організму людини.

1. Запровадження

2. Більшість

2.1. Західні нетрадиційні системи вправ

2.1.1.Атлетическая гімнастика

2.1.2. Спортивна аеробіка

2.1.3.Гидроаеробика

2.1.4.Стретчинг

2.1.5. Шейпінг

2.2. Східні нетрадиційні системи вправ

2.2.1.Йога

2.2.2.У-шу

2.2.3.Цигун

3. Укладання

1. Запровадження

Основний компонент здорового способу життя людини є особиста фізична культура. Це велика частина культури особистості, основу специфічного змісту якої раціональне використання людиною однієї чи кількох видів фізкультурної роботи як чинника оптимізації свого та духовної стану. Інакше висловлюючись, особиста фізична культура виховується і виявляється в фізкультурно-спортивної діяльності.

Сучасні системи фізичних вправ є спеціально підібрані руху, і пози, створені задля комплексне чи виборче вплив визначені функціональні системи організму. У декого з тих єсоревновательние елементи.

Нині найпопулярніша атлетична гімнастика, ритмічна гімнастика (аеробіка),стретчинг, шейпінг, єдиноборства і комплекси фізичних вправ зі східних систем, у-шу, йоги, цигун.

До особливостям організації уроків окремими системами фізичних вправ слід віднести деякі обмеження у виборі. Річ у тім, що у обов'язкових занять із навчальної дисципліни "Фізична культура" можуть лише ті системи (чи елементи цих систем), пов'язані із підвищеною рухової активністю. Тому цілі розділи, наприклад, із системи "йоги", засновані на тривалої медитації, тривалому розслабленні і пасивному розтягування м'язів, хоч і мають певний оздоровчий ефект, неможливо знайти рекомендовані для регулярних занять в обов'язкове навчальний час через їх зовсім виборчого на окремі системи організму. Але це виключає використання цих вправ у навчальних заняттях в ознайомчому аспекті чи ролі допоміжного кошти.

При заняттях окремими системами фізичних вправ, там де може бути, й не виключається і організаціямини-соревнований щодо окремих елементам, комбінаціям чи вправ. Вони лише підвищують інтерес до занять, а й є методом контролю над ефективністю уроків.

2. Більшість

 

2.1 Західні нетрадиційні системи вправ

Спортивна гімнастика, художньої гімнастики, акробатика, прикладна, лікувальна, виробнича. Всі ці види ставляться до традиційних видам. Але поруч із традиційними видами гімнастики існують нетрадиційні види. Тож, може із Вами дамо визначення, що таке нетрадиційні види гімнастики.

Нетрадиційне - це щось незвичне, нове. До нетрадиційним видам ставляться:

- атлетична гімнастика;

- спортивна аеробіка;

-гидроаеробика;

-стрейтчинг гімнастика;

- шейпінг;

>Оздоровительная методика фітнесу, що дозволяє змінювати форми тіла, і його вага й казки надовго закріпити досягнутий результат.

Всі ці види прийшли до нас Європи і США.

2.1.1   >Атлетическая гімнастика

>Атлетическая гімнастика – це з оздоровчих видів гімнастики, являє собою систему гімнастичних вправ силового характеру, вкладених у гармонійне фізичний розвиток чоловіки й розв'язання конкретних приватних завдань силовий підготовки. Вплив силових гімнастичних вправ на що займається може бути як загального характеру (на організм у цілому), і локального (на групу м'язів, ланка опорно-рухового апарату). Звідси й ефект занять то, можливоподдерживающе-тонизирующим чи які розвивають. У цьому зберігаються основні засади та фізичні методи організації занять гімнастикою як із складанні окремого комплексу атлетичною гімнастики, у разі планування конкретної тренування, і з організацією системи занять атлетичній гімнастикою (цикли, етапи, періоди).

До засобам атлетичній гімнастики слід віднести шість груп гімнастичних вправ, відмінних характером та умовами виконання:

1-ша група – вправи без обтяжень і предметів, пов'язані з подоланням опору власної ваги тіла (ланки);

2-га група – вправи на снарядах масового типу, і гімнастичного багатоборства;

3-тя група – вправи з гімнастичними предметами певної конструкції й тяжкості (м'ячі, палиці, амортизатори тощо.);

4-та група – вправи зі стандартними обтяженнями (гантелі, гирі, штанга);

5-та група – вправи з партнером (в парах, трійках);

6-та група – вправи на тренажерах і спеціальних пристроях.

Задля більшої належного ефекту силовий тренування та управління тренувальним процесом можна назвати допоміжну групу вправ, куди входять: фізичні вправи, супутні силовому розвитку (на гнучкість, спритність, швидкість), для рухового перемикання і активної відпочинку, на розтягування і розслаблення.

Оскільки розвиток сили – це передусім функціональне вдосконалення провідних систем організму за відповідного поєднанні і взаємодії фізичних і рухових якостей, слід виділити декілька загальних закономірностей силовий тренування:

1) основними показниками м'язової сили є: об'єм і маса м'язів, їхнє скорочення твору і тривалість зусилля, який визначає форми силового прояви (максимальна довільна сила, вибухова сила і силова витривалість);

2) ефект виконання тієї чи іншого вправи залежить від відповідного підкріплення – повторного впливу, у своїй можливе звикання до вправі передбачає своєчасне зміну умов й правничого характеру вправи зі збільшенням вимогливості;

3) індивідуальні і мотиваційні особливості котрі займаються вимагають вибору кордонів напруженості впливу (максимальних і мінімальних), виражену в тривалості вправи, величині навантаження, режимі вправи і занять, для силовий тренування типовий показник «повторний максимум» (ЛМ) чи якомога більше повторень вправи;

4) у силовий тренуванні перевагу зазвичай віддається «яка перетинає режиму» за умови, що останні повторення у кожному підході має бути із граничним напругою, а вправи в статичному іуступающем режимах мають лише доповнювати ефект першого;

5) важливо тестування вихідного рівня підготовленості котрі займаються комплексу показників:весоростовому співвідношенню, оцінці м'язової топографії тіла, і окремих ланок тіла, ступеня розвитку сили у різних умовах прояви, показник ЛМ та інші;

6) як головний чинник забезпечення силовий тренування слід розглядати раціональне харчування з урахуванням з трьох основних функцій організму: створення запасу енергії, забезпечення обміну речовин і відповідне рівновагу в організмі, забезпечення будівництва клітин та тканин, що визначається змістом, обсягом і співвідношенням поживних елементів, і навіть додаткові стимулюючі кошти відновлення: масаж, теплові процедури та інші.

Отже, неабиякий асортимент коштів атлетичною гімнастики і методичні можливості занять силовими гімнастичними вправами дозволяє рамках атлетичною гімнастики крім завдань гармонійного фізичного розвитку та силового вдосконалення вирішувати силу-силенну приватних завдань: корекція постаті, розвиток загальної площі і локальної працездатності, розвиток сили окремих м'язових груп, розвиток максимальної сили, чи іншого лише її вияви, розвиток сили з прикладною спрямованістю (конкретної виду рухової діяльності чи виду спорту) та інші.

Типовими формами організацій, котрі займаються атлетичною гімнастикою є: групові заняття, індивідуальні уроки, кругова тренування, гри, конкурси інші форми суперництва.