3.Характеристика змісту, переваг та недоліків основних організаційно-правових форм здійснення підприємницької діяльності.

В Україні поширено здебільшого 3 основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

1)одноосібна власність

2)товариства (партнерства)

3)корпорації (акціонерні товариства).

1)Одноосібна власність – підприємство, власником якого є фіз. особа або сім’я. Організаційно-економічні та соціальні переваги: а)простота заснування; б)повна самостійність, свобода та оперативність дій підприємця; в)максимально можливі спонукальні мотиви до ефективного господарювання; г)гарантоване збереження комерційних таємниць.

Недоліки: а)труднощі із залученням великих інвестицій та одержанням кредитів; б)повна відповідальність за борги; в)неможливість спеціалізованого менеджменту; г)невизначеність терміну функціонування.

2)товариства (партнерства) – об’єднання власних капіталів кількох фіз. або юр осіб за умов: однакового розподілу ризику і прибутку; спільного контролю результатів бізнесу; безпосередньої участі в здійсненні діяльності.

Переваги: а)широкі можливості виробничої та комерційної діяльності б)збільшення фінансової незалежності й дієздатності в)велика свобода дій та більша продуманість управлінських рішень г)можливість залучення до управління товариством професійних менеджерів.

Недоліки: а)загроза окремим партнерам через солідарну відповідальність, тобто можливість банкрутства через професійну некомпетентність одного з партнерів; б)збільшення ймовірності господарського ризику через недостатню передбачуваність процесу та результатів діяльності.

3) корпорації (акціонерні товариства) – підприємство, власниками якого є акціонери, котрі мають обмежену відповідальність ( у розмірі свого внеску в акціонерний капітал) і розпоряджаються прибутком.

Переваги: а)реальна можливість залучення необхідних інвестицій б)більша можливість постійного нарощування обсягів виробництва чи послуг в)існування тільки обмеженої відповідальності акціонерів г)постійний (тривалий) характер функціонування.

Недоліки: а)наявність розбіжностей між правом власності і функцією контролю діяльності б)сплата більших податків через оподаткування спочатку прибутку, а потім одержуваних дивідендів в)існування потенційної можливості посадових осіб впливати на діяльність корпорації у власних інтересах.

Важливою формою підприємницької діяльності є франчайзинг, який у широкому розумінні цього терміна означає надання права на виробництво та (або) збут продукції (здійснення послуг), а також практичної допомоги в справі організації бізнесу. Франчайзинг як особлива форма господарювання полягає в такому: неза­лежна фірма (франчайзодавець), яка виробляє продукцію (надає по­слуги), передає право використовувати свій товарний знак іншому підприємству (франчайзоотримувачу) в обмін на зобов'язання виго­товляти або продавати продукцію цієї незалежної фірми (надавати такі самі послуги). За право господарювати від імені і під торговель­ною маркою франчайзодавця франчайзоотримувач виплачує певний відсоток від свого доходу як матеріальну (грошову) винагороду.

5,Договірні взаємовідносини і партнерські зв’язки у бізнесі.

Договір (контракт, угода) — це форма документального закрі­плення партнерських зв'язків (предмета договору, взаємних прав та обов'язків, наслідків порушення домовленостей). Він опосеред­ковує взаємини в процесі праці, виробництва і реалізації продукції чи надання різноманітних послуг.2 види договорів: установчий та підприємницький. Установчий договір є письмовим документом, що засвідчує волевиявлення фізичних чи юридичних осіб щодо заснування нового організаційно-правового утворення для реалізації конкретної підприємницької ідеї. Підприє­мницький договір відображає згоду сторін (партнерів) стосовно без­посереднього здійснення вибраної підприємницької (бізнесової) діяльності в певній організаційно-правовій формі. Є кілька груп підприємницьких договорів за сферами діяльності: купівлі-продажу, оренди, лізингу; підрядні послуги; трудові відносини; страхування; розрахунки і кредитування; зовнішньоекономічна діяльність; інші(доручення, комісія..).

Укладенню договорів (контрактів, угод) завжди пе­редують переговори, під час яких в усній або письмовій формі ви­словлюються наміри (пропозиції) щодо встановлення договірних взаємин для наступної співпраці – оферта(тверда,вільна).

Будь-який договір складається з преамбули (вступу до догово­ру), основної і заключної частин. Преамбула: чітка назва договору; місце і час (дату) укладення договору; зазначення факту укладення договору згідно з умовами, викладеними в його тексті; юридичну назву сторін договору (партнерів). Основна частина договору неодмінно охоплює специфічні (ха­рактерні для конкретної угоди) і загальні (стандартні) умови. До специфічних умов: 1) предмет договору й кількість товару; 2) якість товару; 3) ціна товару; знижки або на­цінки, якщо те чи те застосовується; 4) засадні умови поставки; 5) форма оплати; 6) термін поставки; 7) маркування, упаковка, тара; 8) порядок здавання-приймання товару; 9) відповідальність сторін; 10) додаткові застереження, якщо такі є. Загальні умови - арбітражні приписи (застереження) і перелік форс-мажорних обставин, з настанням яких виконання договірних зобов'я­зань припиняється на час їхньої дії. Заключна частина: усі необхідні додатки (ескізи, зразки товару); юридичні ад­реси сторін (партнерів); підписи вповноважених сторонами (парт­нерами) осіб.

Взаємини між підприємцями, які оформлені договірними, характеризують парт­нерські зв'язки. Спонукальним мотивом встанов­лення партнерських зв'язків є реальний порядок дій для практич­ної реалізації бізнес-проекту. Форму партнерських зв'язків завжди пропонує один з бізнесменів-партнерів, а конкретна форма таких зв'язків залежить від специфічних особливостей даного бізнесу.

Найважливіші форми співробітництва (партнерських зв'язків)за напрямами: товарообмін: ♦Бартерні операції ♦Зустрічна поставка ♦ Комерційна тріангуляція; торгівля: Підприємницькі зв'язки, закріплені угодам • звичайними • форвардними; • про передачу інформації у вигляді "ноу-хау"; • про встановлення прямих зв'язків; • про експорт (реекспорт) товарів • про імпорт товарів; фінансові відносини: ♦Факторинг ♦ Комерційний трансферт; виробництво: ♦ Виробнича кооперація ♦Проектне фінансування ♦ Управління за контрактом ♦Підрядне виробництво ♦Спільне підприємництво. ПЕВНІ ВИДИ: Проектне фінансування — форма підприємницького спів­робітництва, коли: 1) один із партнерів зобов'язується фінан­сувати реалізацію підприємницького проекту іншого партнера або 2) партнер-розробник пропонує іншому партнеру здійсню­вати практичну його реалізацію і зобов'язується фінансувати усі необхідні роботи. При цьому в обох випадках одержаний кредит має бути повернутий у товарній формі (за рахунок ви­готовленої продукції після реалізації бізнес-проекту). Управління за контрактом — форма партнерських зв'яз­ків, здійснюваних через передачу одним підприємцем іншому «ноу-хау» управлінського характеру та забезпечення останнім інвестування процесу практичного його використання. Бартерні операції (бартер) — форма реалізації укладеної угоди про попередньо узгоджені номенклатуру і пропорції об­мінюваних товарів, а також строків обопільних поставок про­дукції. Комерційна тріангуляція — бартерні операції, у здійсненні яких беруть участь не дві, а три і більше сторін, якщо цього потребує пошук необхідного продукту (товару). Форвардна угода — документально оформлений договір, що потребує термінової практичної його реалізації. Угода про передачу інформації у вигляді «ноу-хау» — угода, яка реалізується обов'язково за певну матеріальну винагороду, умови і розміри котрої передбачено в такій угоді. Факторинг — фінансово-економічні взаємовідносини між підприємцями і так званими фактор-фірмами (найчастіше ба­нками), які беруть на себе дебіторську заборгованість або ку­пують вимоги (рахунки фактур) щодо сплати боргу. Комерційний трансферт — форма обопільного придбання партнерами капіталу в національній валюті в певних розмірах за договірною ціною з наступним її зарахуванням на рахунок покупця в національному банку країни-продавця.