3. Визнання, оцінка та класифікація активів
Критерії, яким мають відповідати ресурси:
- виникнення у результаті минулих подій, господарські операції, які вже відбулися;
- здійснення контролю підприємством - має право контролювати майбутні вигоди від ресурсів;
- майбутня економічна вигода втілена в активи – це потенціал, що сприяє надходженню прямо (непрямо) грошових коштів.
Активи – це ресурси, використання яких призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Майбутні економічні вигоди надходять на підприємство різними шляхами:
- актив використовується самостійно, або разом з іншими активами у виробництві товарів (наданні послуг);
- актив можна обміняти на інші активи;
- актив можна використати для погашення заборгованості;
- актив можна розподілити між власниками підприємства.
Актив відображається в балансі за умови:
- його вартість може бути достовірно визначена;
- очікується в майбутньому отримання економічних вигод, пов’язаних з його використанням;
- витрати на придбання та створення активу, які не відповідають зазначеним умовам не можуть бути відображені в балансі і включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.
Активи відображаються у балансі у грошовому виразі згідно умов:
1. чиста реалізаційна вартість – сума грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної діяльності;
2. справедлива вартість – за якою актив може бути обміняний чи отриманий зацікавленими сторонами.
3. Закон України № 996 пріоритетною визнає оцінку активів виходячи з витрат на їх виробництво та придбання - історична собівартість.
Економічна інформація в Балансі структурується - статті активу впорядковані за ступенем їх ліквідності, а зобов’язання розмежовані за терміном їх погашення. П(с)БО № 2 передбачає обов’язковий поділ активів на оборотні та необоротні.
Актив класифікується як оборотний, якщо він:
- буде реалізований або утримуватиметься для продажу за нормальних умов операційного циклу;
- утримуватиметься у комерційних цілях чи протягом короткого терміну і буде реалізований впродовж 12 місяців з дати балансу;
- є активом у вигляді грошових коштів або їх еквівалентів, що необмежені для поточного використання.
Склад необоротних активів:
Нематеріальний актив (р. 010, 011, 012) – це немонетарний актив, без фізичної субстанції, який утримується підприємством з метою використання у виробництві, постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, для адміністративних цілей.
Первісною оцінкою нематеріальних активів (р. 011) є собівартість їх придбання чи створення. Собівартість включає його ціну, мито, податки, що не підлягають відшкодуванню, інші витрати пов’язані з придбанням за мінусом торгових знижок.
Справедлива вартість нематеріального активу – це сума за якою актив може бути обміняний чи отриманий зацікавленими сторонами.
Собівартість безоплатно отриманого нематеріального активу дорівнює ринковій вартості на дату отримання активу. Наступна оцінка може відрізнятися на величину додаткових.
Витрати капіталізуються і підлягають розподілу в часі впродовж строку корисного використання, тобто підлягають амортизації. Списання нематеріального активу з балансу - в разі його вибуття, або неможливості отримання економічних вигод.
Незавершене будівництво (р. 020) – сума інвестицій у незавершене будівництво включає обладнання для монтажу, а також авансові платежі. Балансова вартість незавершеного будівництва дорівнює сумі фактичних витрат, пов’язаних з будівництвом об’єкта основних засобів.
Основні засоби (р. 030, 031, 032) – це матеріальні активи, які утримуються підприємством для використанні у виробництві, постачанні товарів та наданні послуг, для здавання в оренду іншим, або для адміністративних цілей і використовуються більше 1 звітного періоду. Об’єкт основних засобів не визнається як актив, якщо він перебуває в оперативному чи довірчому управлінні.
Первісна оцінка - за собівартістю, включає: ціну придбання, за мінусом торгових знижок, мито, інші податки, що не відшкодовуються, інші витрати, пов’язані із придбанням.
Довгострокові біологічні активи (035, 036, 037)– усі біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію або приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом року.
Зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка визначається відповідно до П(С)БО 7 „Основні засоби” або П(С)БО 9 „Запаси”. Первісна вартість дорівнює справедливій вартості з урахуванням витрат, пов’язаних з доведенням активів до стану придатного до використання.
Первісною вартістю біологічних активів, що є внеском до статутного капіталу, визнається погоджена засновниками їх справедлива вартість.
Довгострокові фінансові інвестиції (040)– це фінансові інвестиції на період більше 1 року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.
Фінансові інвестиції (045) – це активи, що утримуються підприємством за рахунок відсотків, дивідендів, тощо; зростання вартості капіталу, або отримання інших вигод для інвестора.
Собівартість фінансових інвестицій включає ціну придбання, комісійні винагороди, гонорари, мито, податки що не відшкодовуються, банківські збори, інвестиційні витрати, які пов’язані з придбанням інвестицій.
Довгострокова дебіторська заборгованість (050) – заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка буде погашена після 12 місяців з дати балансу. Оцінюється за дисконтною вартістю майбутніх платежів (П(с)БО № 10).
Інвестиційна нерухомість (055-057) - вартість об’єктів, що віднесені до Інвестиційної нерухомості згідно П(с)БО 32 «Інвестиційна нерухомість»:
- у рядку 055 «справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості»;
- у рядку 056 «первісна вартість Інвестиційної нерухомості»;
- у рядку 057 «знос Інвестиційної нерухомості»
Відстрочені податкові активи (060) – сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок виникнення різниці між обліковою та податковою базою оцінки (П(с)БО № 17). Відстрочений податковий актив виникає у випадку, коли податок на прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за податок на прибуток, визначений за чинним законодавством.
Гудвіл (065) – згідно П(с)БО 19 «Об’єднання підприємств», це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних, ідентифікованих активів (зобов’язань) на дату придбання.
Інші необоротні активи (070) – всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою заборгованістю та відстроченими податковими активами.
Рядок 080 – усього за розділом І.
Запаси (р. 100)– активи, які зберігаються для продажу, або перебувають у процесі виробництва для продажу, або призначені для споживання у виробничому процесі чи при наданні послуг.
Запаси включають: товари що придбані та зберігаються для перепродажу; готова продукція; незавершене виробництво; основні та допоміжні матеріали придбані для використання у процесі виробництва та наданні послуг (р. 100 – 140).
Запаси відображаються у балансі за найменшою з двох оцінок: собівартістю або чистою вартістю реалізації.
Собівартість запасів – витрати на придбання, переробку, інші витрати, що виникли під час доставки, приведення їх у відповідний стан. Витрати на переробку (виробництво) запасів включають прямі і накладні виробничі витрати.
Відмінністю в оцінці запасів є те, що до складу собівартості готової продукції не включається адміністративні витрати.
Поточні біологічні активи (110) – згідно ПсБО30 - активи тваринництва, що не перевищують 12 місяців та оцінюються за справедливою або первісною вартістю, а також активи рослинництва в оцінці за справедливою вартістю.
Дебіторська заборгованість - виникає в результаті продажу товарів та надання послуг у кредит, а також включає іншу заборгованість підприємству, погашення якої очікується протягом року, або операційного циклу.
Дебіторська заборгованість по векселям одержаним – р. 150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – р. 160 (за чистою реалізаційною вартістю).
Дебіторська заборгованість за розрахунками – р. 170 - 200
Користувачів фінансової звітності дебіторська заборгованість цікавить з позиції реальної її оцінки - ймовірності погашення її у визначений строк і сумі.
В балансі важливо відображають дебіторську заборгованість дотримуючись принципу обачності, щоб активи та дохід не були завищені, а зобов’язання – занижені.
Чиста реалізаційна вартість – це сума дебіторської заборгованості після вирахування резерву сумнівних боргів.
Згідно П(с)БО № 10, величина резерву сумнівних боргів визначається:
1. застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;
2. коефіцієнт сумнівності.
Дебіторська заборгованість за розрахунками (р. 170 – 200) виникає у зв’язку з переплаченими податками, зборами та іншими платежами до бюджету, виданими авансами, нарахованими дивідендами, відсотками, роялті які підлягають отриманню. По цій статті відображається заборгованість пов’язаних сторін, заборгованість з внутрівідомчих розрахунків та іншу дебіторську заборгованість.
Інша поточна дебіторська заборгованість (210) - відносять усі види дебіторської заборгованості що не входять в рядки 150 -200.
Поточні фінансові інвестиції (220) – це інвестиції, що легко реалізуються і призначені для утримання менше 1 року.
Належать: ринкові цінні папери; казначейські векселі; короткострокові боргові папери; депозитні сертифікати; інші цінні папери, придбані з метою перепродажу протягом 1 року.
Первісна оцінка здійснюється за собівартістю, згідно П(с)БО № 12 подальша оцінка їх балансової вартості здійснюється за нижчою з двох оцінок: собівартістю, або ринковою вартістю по кожній інвестиції окремо. У разі продажу інвестицій фінансовий результат визначають як різницю між чистою реалізаційною вартістю і балансовою вартістю.
Грошові кошти та їх еквіваленти (230, 231, 240) - сума грошей, що на дату балансу перебувають в касі, на банківських рахунках, в дорозі, у формі грошових документів і виставлених акредитивів. Не включають гроші на банківських рахунках, обмежені для поточного використання протягом 1 року (відображають у складі необоротних активів).
Інші оборотні активи (250) - вартість оборотних активів, які не увійшли до складу попередніх статей.
Витрати майбутніх періодів (270)– витрати, оплачені у звітному періоді, які відносять до наступного облікового періоду. Їх можуть обліковувати як оборотні та необоротні. Витрати майбутніх періодів, які стосуються до наступного облікового періоду відносяться до оборотних, а ті що будуть віднесені до більш пізніх періодів – до необоротних.
Необоротні активи та групи вибуття (275) - активи утримувані для продажу (згідно П(с)БО № 27 „Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність”).