Гігієнічні вимога до спортивних споруджень
Спортивні спорудження повинні відповідати встановленим санітарно-гігієнічним вимогам і нормам. До гігієнічних вимог спортивних споруджень пред’являються особливо високі вимоги, тому що від їхнього санітарного стану залежить оздоровчий ефект занять фізичними вправами й спортом.
Після здачі спортивного спорудження в експлуатацію працівники санітарно-епідеміологічної станції й лікарсько-фізкультурних диспансерів, а також фахівці з фізичної культури й спорту повинні систематично проводити поточний санітарний нагляд цих приміщень. Зауваження й пропозиції представників органів санітарного нагляду записуються в санітарний журнал, що повинен бути на всіх спортивних спорудженнях. Крім того, на кожному спортивному об’єкті необхідно мати правила внутрішнього розпорядку, погоджені із санітарно-епідеміологічною станцією. Відповідальність за недотримання санітарно-гігієнічних норм, правил змісту й експлуатації спортивних споруджень несе адміністрація даного спорудження. При порушенні санітарно-гігієнічних норм і правил адміністрація залучається до відповідальності.
Гігієнічні вимоги до критих спортивних споруджень. Спортивні приміщення (зали, манежі, плавальні басейни) можуть розміщатися в спеціальні або входити до ськладу суспільних будинків (навчальних закладів, клубів і ін.) . Службові приміщення в спортивному спорудженні повинні бути взаємозалежні таким чином, щоб забезпечувався рух, що займаються в наступній послідовності: вестибюль із гардеробної для верхнього одягу – роздягальні чоловічі й жіночі (з душовими й туалетами) – спортивний зал. Докладне розміщення виключає зустрічні потоки руху одягнених і роздягнених спортсменів.
Важливе гігієнічне значення має внутрішня обробка приміщень. Стіни повинні бути рівними, без виступів і ліпних прикрас, стійкими до ударів м’яча й допуськающими збирання вологим способом. Радіатори центрального опалення повинні бути розташовані в нішах під вікнами й укриті захисними ґратами. Дверні прорізи не повинні мати виступаючих лиштв.
При фарбуванні стін варто враховувати ступінь відбиття світла й вплив світла на психофізіологічні функції: зелений колір заспокоює й сприятливо діє на орган зору; жовтогаряч і жовтий бадьорять і викликають відчуття тепла; червоний колір збуджує; син і фіолетовий гнітять. При використанні олійної фарби не рекомендується покривати нею стіни й потовк повністю, тому що це перешкоджає природній вентиляції приміщення.
Підлога повинен бути рівним, без вибоїв і виступів, неслизьким, еластичним, що легко миється.
Особливе гігієнічне значення має створення в залах оптимальних мікрокліматичних умов: температура повітря повинна підтримуватися на рівні +15° С, відносна вологість – 35-60%, швидкість руху повітря – 0,5 м/с. У залах для боротьби й настільного тенісу швидкість руху повітря не повинна перевищувати 0,25 м/с, а в душових, раздевальнях і масажних – 0,15 м/с. Для забезпечення необхідного повітрообміну передбачається пристрій центральної приточно-витяжної вентиляції з розрахунком на подачу зовнішнього повітря не менш 80м3 у годину на один що займається й 20м3 у годину – на один глядача. Якщо немає такої можливості, улаштовується децентралізована штучна вентиляція з максимальним провітрюванням приміщень через фрамуги й кватирки.
Спортивні зали повинні мати по можливості пряме природне висвітлення; штучне висвітлення в залах здійснюється світильниками неуважного або відбитого світла. Висвітлення повинне бути рівномірним і забезпечувати необхідний рівень горизонтальної й вертикальної освітленості відповідно до встановлених норм.
Медичний пункт розміщають у безпосередній близькості від спортивного залу. На видних місцях повинні перебувати вказівні стрілки, що показують місця розташування медичного пункту.
Устаткування й інвентар спортивних залів повинні бути справні й відповідати певним стандартам за формою, вазі і якості матеріалів. До них також пред’являється ряд гігієнічних вимог, спрямованих на попередження спортивних травм, усунення забруднення повітря пилом, відповідність снарядів віку що займаються. Все це створює умови для нормального учбово-тренувального процесу.
У спортивних залах необхідно щодня проводити вологе збирання, а один раз у тиждень – генеральне збирання з миттям підлог, стін і чищенням устаткування.
Особливий санітарно-гігієнічний режим установлюється для штучних критих плавальних басейнів. Температура повітря в них може коливатися від +24° до +27° С, води – від +26° до +29° С (повітря завжди повинен бути на 2-3° вище температури води) . Вода повинна задовольняти вимогам, пропонованим до питного. Із цією метою кожні 2 години беруться проби води, які досліджуються в лабораторії.
Для попередження можливого забруднення води в басейн допуськаються тільки особи, що пройшли попередній медичний огляд.
У критих спортивних спорудженнях категорично забороняється курити, а також займатися не в спортивній формі.
Гігієнічні вимоги до відкритих спортивних споруджень. Ці спорудження, розташовувані на відкритому повітрі, можуть бути окремими або комплексними. Відкриті площинні спортивні спорудження повинні мати спеціальне покриття з рівною й нековзною поверхнею, що не порошиться в суху пору року й не утримуючих механічних включень, які можуть привести до травми. Трав’яне покриття (зелений газон) , крім того, повинне бути низьким, густим, морозостійким, стійким до витоптування й частої стрижки, а також до посушливої й дощової погоди. Покриття повинне мати ухили для відводу поверхневих вод. На території відкритих спортивних споруджень необхідно спорудити фонтанчики з питною водою (радіус обслуговування не більше 75 м) . Туалети повинні розташовуватися на відстані не більше 150 м від відкритих спортивних споруджень. При проектуванні системи штучного висвітлення на площадках для спортивних ігор необхідно забезпечити оптимальну освітленість не тільки поверхні самої площадки (горизонтальна освітленість) , але й простору в межах польоту м’яча (вертикальна освітленість) . Висвітлення повинне бути рівномірним.