2. Функції контролю

Функції контролю - це виявлення і вивчення фактичного стану справ зіставленням його з поставленими цілями, оцінка вивченої діяльності, прийняття заходів по усуненню виявлених порушень.

Основні функції:

- профілактична – полягаю у тому що контроль покликаний виявляти подібні явища і сприяти їх ліквідації;

- інформаційна – полягаю у тому що одержана під час контролю інформація є підставою для прийняття відповідних рішень і проведення коригуючи дій, завдяки яким забезпечується нормальне функціонування об’єкта, який перевіряється;

- мобілізуюча - полягає у тому що передовий досвід діяльності інших підприємств може стати надбанням для інших суб’єктів діяльності.

Допоміжними функціями контролю є перевірка:

• виконання Законів України, Указів Президента, постанов Вер­ховної Ради, Кабінету Міністрів та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини державної власності, господарські, фінансові і податкові відносини;

• повноти й своєчасності надходження доходів у бюджет, цільо­вого й економного використання коштів державного бюджету та по­забюджетних фондів;

• законності й ефективності використання матеріальних, трудо­вих і фінансових ресурсів суб'єктами підприємницької діяльності та підприємствами, що перебувають на державному забезпеченні;

• дотримання розмірів встановлених штатів, ставок і фонду заро­бітної плати;

• касової дисципліни та законності операцій за рахунками у банку;

• забезпечення повноти оприбуткування та законності витра­чання товарно-матеріальних цінностей;

• правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності;

• використання обчислювальної (комп'ютерної) техніки з ме­тою підвищення контрольних функцій бухгалтерського обліку в справі забезпечення ефективного використання суспільної власності та усу­нення умов, що породжують перекручення звітних показників та без­ господарність.

3. Форми і види контролю

За суб'єктами фінансово-господарський контроль в Україні поді­ляється на державний, муніципальний, незалежний і контроль влас­ника.

Державний контроль здійснюють органи державної влади та управління: Рахункова палата Верховної Ради України; Державна податкова адміністрація України; Державна контрольно-ревізійна служба України; Державне казначейство України, Фонд державного майна, Міністер­ство фінансів України тощо.

Спеціалізовані органи контролю: Державний комітет України по стандартизації, метрологи та сертифікації, Державний митний комітет України, Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, Державна пожежна інспекція, Державна санітарна інспекція.

Муніципальний контроль здійснюють місцеві Ради народних депутатів та їх комісії.

Незалежний контроль — аудиторський — організується на гос­прозрахункових засадах.

Контроль власника: відомчий (міністерства, відомства, концер­ни, асоціації, акціонерні виробничі об'єднання) і внутрішньогоспо­дарський (власники підприємств, бухгалтерська і фінансово-економічна служба підприємств).

За інформаційним забезпеченням розрізняють документальний та фактичний контроль.

Документальний контроль полягає у встановленні суті і досто­вірності господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, у яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, оперативному й статистичному обліку.

Так, за даними первинної документації, обліку і звітності контро­люють виконання планів виробництва і реалізації продукції, її со­бівартості і рентабельності.

Фактичний контроль полягає у встановленні реального (дійсно­го) стану об'єкта за допомогою зважування, лічби, вимірювання, ла­бораторних аналізів тощо. До об'єктів фактичного контролю відно­сять: гроші готівкою в касі, основні засоби, нематеріальні активи, готову продукцію.

Фактичний і документальний контроль взаємопов'язані, а тому сукупне їх застосування дає змогу встановити дійсний стан об'єктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.

За формами здійснення контролю розрізняють:

Превентивні (попередження, запобігання) кон­трольні перевірки здійснюють на стадії попереднього контролю ви­робничої і господарсько-фінансової діяльності підприємств. Власник перевіряє оптимальність планів і збалансованість ресурсами згідно з нормативами.

Поточні контрольні перевірки — засіб оперативного, система­тичного контролю конкретних операцій. Вони здійснюються всіма контрольними органами з питань, що входять до їхньої компетенції.

Тематична перевірка — це вивчення однієї або кількох сторін діяльності підконтрольного об'єкта. За результатами тема­тичної перевірки перевіряючи роблять висновки про стан підконт­рольного об'єкта і розробляють пропозиції щодо поліпшення ситуації.

Лічильна перевірка звітності є сукупністю спеціальних прийомів контролю її достовірності. Це одна з форм контролю, яка здійснюється фінансовими органами, що контролюють розрахунки підприємств з бюджетом щодо платежів із прибутків (доходів).

Обстеження — ознайомлення зі станом підконтрольного об'єк­та на місці, зокрема, зі станом складського господарства, використан­ням виробничих потужностей, охороною праці й технікою безпеки. Виявляють при цьому позитивні й негативні сторони діяльності підприємства.

Слідство — форма контролю, яка застосовується судово-слідчими органами для встановлення точної суми заподіяної шкоди і винних осіб. Результати слідства оформляються протоколами і постановами.

Господарський спір — це спосіб виявлення дотримання закон­ності й забезпечення законних прав у господарських взаємовідносинах підприємств. Господарські спори між підприємствами вирішуються арбітражним судом.

Ревізія – це метод документального контролю фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та установ, за дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнення і розкрадання грошей і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Службове розслідування – сукупність прийомів перевірки додержання службовими особами, а також робітниками і службовцями нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини у різних ланках народного господарства (застосовують при перевірці скарг трудящих, вивченні причини порушення діючого законодавства, заподіяння матеріальних збитків тощо).

Метод та методичні прийоми фінансово-господарського контролю

Метод контролю є сукупністю прийомів і способів дослі­дження розширеного відтворення суспільно необхідного продукту й додержання вимог його законодавчого регулювання.

У процесі функціонування фінансово-господарський контроль сформував свій метод у системі прикладних економічних наук. Ме­тод характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних прийомів і способів контролю.

Метод — це спосіб дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що вивчаються, шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Загальнонаукові методичні прийоми включають:

Аналіз — це прийом дослі­дження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові об'єкти.

Синтез — прийом вивчення об'єкта в цілісності, у взаємозв'язку його частин.

У контролі синтез пов'язаний з аналізом, дає змогу об'єднати об'єкти, розчленовані в процесі аналізу, встановити зв'язок і пізнати, предмет як єдине ціле.

Індукція — прийом досліджен­ня, за якого загальний висновок складають на основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини, тобто спосіб виведення висновків від окремого до загального.

Дедукція — дослідження стану об'єкта в цілому, а потім його складових, тобто роблять висновок від загального до окремого.

Аналогія — прийом наукових висновків, завдяки якому досяга­ють пізнання одних об'єктів на основі подібності їх з іншими.

Моделювання — прийом наукового пізнання, що ґрунтується на заміні досліджуваного об'єкта на його аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу.

Абстрагування — прийом відво­лікання. Методом абстрагування переходять від конкретних об'єктів до загальних понять.

Конкретизація — дослі­дження об'єктів у всій різнобічності їх реальної, а не абстрактної дійсності.

Системний аналіз — вивчення об'єкта дослідження як сукуп­ності елементів, що утворюють систему. Цей прийом у контролі пе­редбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування.

Функціонально-вартісний аналіз — вивчення об'єктів на стадії інженерної підготовки виробництва, яка включає проектування й синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування.

На практиці в контрольно-ревізійній роботі використовують спе­цифічні прийоми і способи контролю.

Інвентаризація — спосіб фактичної перевірки наявності товар­но-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також контролю за їх збереженням. Більшість випадків нестач, крадіжок, розтрат вияв­ляється за допомогою інвентаризації.

Економічний аналіз показників виробничої і фінансово-госпо­дарської діяльності підприємств під час ревізії особливо необхідний. Тільки за допомогою глибокого аналізу можна з'ясувати причини невиконання завдання з реалізації продукції, з прибутків, встановити фактори, які впливають на збільшення чи зменшення затрат тощо.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво або контрольний розкрій матеріалів здійснюється з метою перевірки фактичного витрачання сировини і матеріалів у виробництві, виходу готової продукції, відходів виробництва, продуктивності обладнання, а також встановлення реальності розробки і застосування норм вит­рачання сировини і матеріалів, палива тощо. Цей спосіб контролю є ефективним засобом виявлення випадків необґрунтованого списан­ня сировини і матеріалів на випуск продукції як за завищеними нормами, так і понад встановлені норми. Результати контрольного запуску оформляються актом, який підписують ревізор, технолог і працівники підприємства.

Методом контрольного обміру фактичний обсяг виконаних робіт на окремих ділянках зіставляється з обсягом робіт, оформле­них за документами, на підставі яких здійснено нарахування заробіт­ної плати й списання матеріалів, а також з обсягом робіт, передба­чених проектно-кошторисною, нормативною і технологічною доку­ментацією. Крім того, за допомогою контрольного обміру можна вста­новити факти завищення виконаних або незапроцентованих робіт. При виявленні завищеної вартості виконаних робіт не допускається залік вартості виконаних, але не включених в акти приймання робіт.

Принципи та категорії фінансового контролю

Фінансовий контроль як засіб підвищення ефективності роботи фінансового механізму ґрунтується на таких основних принципах: законність, повнота, компетентність, достовірність, самодостатність, безперервність, доцільність, своєчасність, відповідальність, оперативність, ефективність.

Принцип законності передбачає перевірку дотримання законів та інших нормативно-правових актів фінансового характеру, дає змогу вчасно розкривати відхилення від заданих нормотворчими органами правил і процедур, а також вносити до них необхідне коригування.

Принцип доцільності передбачає перевірку цільового витрачання державних коштів і використання набутого за рахунок цих коштів майна, а також відповідності діяльності накресленим цілям.

Принцип ефективності передбачає перевірку на економність та оптимальність управління і використання державних фінансових коштів, а також на можливість виконання державних програм, проведення різних державних заходів із найменшими витратами і найбільшим результатом.

Важливим шляхом удосконалення фінансового контролю є неухильне дотримання не лише принципів, а й етичних норм із боку співробітників органів фінансового контролю.

Основними етичними нормами професійної поведінки працівників органів фінансового контролю є незалежність, об’єктивність, чесність, лояльність, конфіденційність, коректність.

Всю систему принципів господарського контролю поділяють на дві групи: загальні (основні) і часткові (специфічні).

Найголовнішими принципами діяльності господарського контролю є:

• всеосяжність, яка полягає в поширенні контролю на всі сфери суспільної діяльності і на весь господарський механізм;

• науковість, яка полягає в застосуванні останніх досягнень науки і техніки, передового досвіду в процесі здійснення контролю. Тому контрольний процес в сучасних умовах повинен здійснюватися висококваліфікованими спеціалістами, які мають, як правило, професійну підготовку і спеціальний дозвіл (ліцензію) на проведення окремих видів контролю;

• економічність, яка передбачає здійснення контролю з найменшими затратами, мінімальною кількістю працівників, які володіють спеціальними знаннями і навичками контрольної роботи;

• дієвість, яка передбачає активний вплив суб’єктів контролю на об’єкти шляхом прийняття ефективних управлінських рішень по усуненню виявлених недоліків, профілактики та попередженню їх в подальшій діяльності.

Якщо принципи контролю є основними поняттями науки про контроль, то категорії – її основою. Категорії є найбільш загальними поняттями, які відображають особливості предмету, змісту і методу науки. Під категоріями контролю розуміються найбільш важливі його поняття, які концентрують в собі зміст всієї сукупності норм, правил і принципів, що розкривають вимоги і мотиви вивчення господарювання. Категорії контролю дають відповіді на питання, що таке контроль, що, коли і як, хто зацікавлений в його здійсненні.

Наука про контроль широко використовує категорії права (розкрадання, марнотратство, привласнення, зловживання, кримінальна справа, злочинність тощо), бухгалтерського обліку, фінансів, статистики, менеджменту, управління, планування і інших наук. За допомогою спеціальних категорій наука про контроль виконує свою пізнавальну функцію та розробляє методологію і методики контролю.