7. Робочий час та час відпочинку.

Робочий час – це встановлений законодавством відрізок календарного часу, впродовж якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіку роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов’язки.

Видами робочого часу є основний та надурочний робочий час.

Основний поділяється на:

1. нормальний (повний), максимальна тривалість якого становить – 40 годин на тиждень;

2. Скорочений:

• для осіб віком до 18 років;

• для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;

• для осіб віком від 15 до 16 років – 24 години на тиждень;

• для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більше як 36 годин на тиждень;

• для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та ін.);

• для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда (може встановлятися за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях);

3. неповний (встановлюється за угодою (погодженням) між працівником і власником або уповноваженим ним органом для тих, хто бажає працювати, але не може працювати повний робочий день в силу обставин).

Надурочна робота – це робота, що проводиться у встановленому законодавством порядку, за розпорядженням або з відома адміністрації, понад встановлену тривалість робочого дня.

Надурочна робота застосовується лише у випадках:

• при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

• при проведенні громадських необхідних робіт по водо-, газопостачанню, опаленню, каналізації, транспорту, зв’язку – для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

• при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може привести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт значної кількості трудящих;

• при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

• для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає на зміну, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником, оскільки забороняється залучення працівника до роботи протягом двох змін підряд.

Забороняється залучати до надурочних робіт: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років; осіб, молодших 18 років; працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою. Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Тривалість надурочних робіт не повинна перевищувати для кожного працівника 4 годин на протязі двох днів підряд і 120 годин на рік. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вести облік надурочних робіт кожного працівника. Надурочні роботи компенсуються підвищеною оплатою.

Норма робочого часу – це встановлена законом, колективним або трудовим договором для даного працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період – день, тиждень, місяць.

Робочий день – це тривалість робочого часу в годинах і хвилинах протягом доби.

Види робочого дня: 8 - годинний – при 5 - денному робочому тижні; 7 - годинний – при 6 - денному робочому тижні з нормальною тривалістю робочого часу; 6 (4) - годинний – при 6-денному робочому тижні із скороченою тривалістю робочого часу.

Робочий день скорочується на одну годину напередодні святкових днів і неробочих днів як при 5-денному, так і 6-денному робочому тижні. Це положення не поширюється на тих працівників, яким встановлений скорочений робочий час на інших підставах.

Робочий тиждень – це тривалість робочого часу протягом календарного тижня. Найчастіше застосовуються два види робочого тижня: 5-денний з двома вихідними днями і 6-денний з одним вихідним днем.

Час відпочинку – це час, протягом якого працівник є вільним від виконання трудових обов’язків і вправі використовувати його на власний розсуд.

Види відпочинку:

• перерви на протязі робочого дня (зміни) - надаються тривалістю не більше 2 годин. Така перерва повинна надаватись, як правило, через 4 години після початку роботи. Перерви для відпочинку і харчування не включаються в робочий час і не оплачуються. Жінкам, котрі мають дітей віком до 1,5 року, крім загальної для всіх перерви для відпочинку і харчування, надаються додаткові перерви для годування дитини не рідше ніж через 3 години після початку роботи тривалістю не менше 30 хвилин кожна;

• щоденний відпочинок (міжзмінна перерва);

• вихідні дні (щотижневий відпочинок) – тривалість повинна бути не менш як 42 години підряд;

• святкові і неробочі дні;

• відпустки.

Робота у вихідні дні допускається у наступних виняткових випадках:

- для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

- для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;

- для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх відокремлених підрозділів;

- для виконання невідкладних навантажувально-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Відпустка – це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.

Види відпусток: