VI. Підведення підсумків уроку. Домашнє завдання.

Домашнє завдання обов'язково диференціюється відповідно до індивідуально-типологічних особливостей учнів. Вчитель повинен забезпе-чити розуміння мети домашнього завдання, змісту та способів його виконання, тобто повинен створити умови для його успішного виконання всіма учнями відповідно до їхньої зони найближчого розвитку.

Як показали результати експериментальної перевірки ефективності запропонованої технології диференційованого навчання в умовах комбінованого уроку, вона має позитивний вплив на якість знань, навичок та умінь учнів, сприяє активізації їхньої пізнавальної активності, формуванню позитивних мотивів навчання, оптимізує навчальний процес, дає можливість для розвитку творчих здібностей учнів.

Список використаної літератури

1. Бородич А.М. Методика развития речи детей. – М.: Просвещение, 1981. – 255 с.

2. Братанки О. Проблема дефініцій базових понять у теорії диференційованого навчання // Рідна школа. – 2000. – №7. – С. 43–45.

3. Бутузов И.Т. Дифференцированное обучение – важное дидактическое средство эффективного обучения школьников. – М.: Педагогика, 1978. – 200 с.

4. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1976.– 269 с.

5. Володько В.М. Індивідуалізація і диференціація навчання і виховання // Гуманітарні науки. – 2002. – №4. – С. 54–65.

6. Голант Е.А. Дидактические основы дифференцированного обучения в советской школе // Актуальные проблемы индивидуализации обучения: Материалы науч. симпозиума в Тарту 13–14 октября 1969 года. – Тарту: Изд-во Тартус. ун-та. – 1970. – 240 с.

7.Дубинчук О.С. Диференційоване навчання : сподівання , реалії ,проблеми Поч . шк.-1994.-№.-с.10-14

8. Завізєна Н. Тлумачення індивідуалізованого навчання у психолого-педагогічній літературі // Рідна школа. – 1999. – №9. – С. 55–57

9. Заперченко Н. Диференційований підхід до навчання// Поч. шк. – 2000. – №5. – С. 10–12.

10. Корсакова О. Про технологію диференційованого навчання // Рід. шк. – 2001. – №9. – С. 44–48.

11. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистостей. – К.: Рад. школа, 1989. – 475 с.

12. Кравець Н.П. Організація роботи груп учнів в умовах внутрішньокласного диференційованого навчання // Поч. шк. – 1993. – №5–6. – С. 49–51.

13. Кубрак В.І. Організація і керівництво диференційованим навчанням // Поч. шк. – 1991. – №4. – С. 52–55.

.

14. Менчинская М.А. Психологические вопросы развивающего обучения и новые программы // Сов. педагогика, 1968. – №6. – С. 29–38.

15. Мурачковский Н.И. Психологические аспекты организации дифференцированных форм работы на уроке // Сов. педагогика. – 1989. – №10. – С. 35–40.

16. Сердюк М.Г., Шмагало В.Г. Вправи для диференційованого засвоєння лексики української та російської мови // Поч. шк. – 1991. – №9–10. – С. 25–29.

17. Тестов В.А., Уханова А.Д. Развитие познавательных способностей у школьников в условиях уровневой дифференциации // Нач. шк. – 1999. – №2. – С. 32–41.

Завдання до експериментальної частини (на канікулах): а) ознайомитись з досвідом вчителів початкових класів з використання диференційованого навчання (журнали, Інтернет) та оформити пункт 2.1; б) розробити плани-конспекти уроків з використанням диференційованого навчання для класу, де буде проходити переддипломна практика; в) продумати питання з анкетування для вчителів школи; г) продумати систему (план) експериментальних методів: спостереження за учнями на уроці, вивчення їхніх оцінок в журналі, проведення письмових та контрольних завдань; д) продумати систему обробки експериментальних даних.