Персони
Позитивізм конта
Огюст Конт (1798-1857). Його головні праці: шеститомний "Курс позитивної філософії" (1830 1842 р.) і чотиритомна "Система позитивної політики" (1851- 1854р.).
О. Конт і інші позитивісти заперечують можливість пізнати сутність речей. Наука з цього погляду повинна обмежитися описом явищ, їхнього співіснування (статика) і послідовності (динаміка). Дослідження сутніених і причинно-наслідкових зв'язків повинне бути виключене як "метафізичне", "ненаукове".
На основі позитивістської методології О. Конт розробив класифікацію наук. Центральна ланка кантівської класифікації складають "загальні, чи абстрактні, теоретичні науки": математика, астрономія, фізика, хімія, біологія і. нарешті, "соціальна фізика", чи соціологія (термін введений О. Контом). Кожна наступна наука, з одного боку, спирається на попередні, а з іншого боку - до змісту останніх не зводиться і розробляє свої власні закони. Соціологія як загальна теоретична наука про явища соціального життя в їхній статиці і динаміку, по Конту, включає д\'же різноманітне коло знань, у тому числі про політика, державу, право, релігії, філософії. економіці, моралі.
В основі контівської соціології і "позитивної політики" лежить ідеалістичне розуміння історичного прогресу. Розвиток суспільства, політичної влади, держави і права О. Конт зв'язував насамперед з еволюцією людської свідомості, послідовною зміною трьох пануючих типів світогляду, чи "станів людського розуму":
1) теологічного,
2) метафізичного,
3) позитивного (наукового).
На першій ступіні - теологічній - панує релігійний світогляд. Люди розглядають державу і право як результат дії надприродних сил, за всіма політичними явищами прагнуть відшукати волю богів. У цих умовах складається політична система теократії, при якій служителі релігійного культу (жерці) здійснюють не тільки ідеологічні, але і політичні функції, впливають на державну владу.
На другій стадії - метафізичний світогляд - спекулятивно-філософська свідомість. Людина намагається пояснити політико-правові явища за допомогою апріорних метафізичних спекуляцій, "відвернених (абстрактних) сутностей", наділяє їхніми уявлюваними властивостями (наприклад, "суспільний договір", "права людини", "сутність влади", "причина права" і т.д.). Влада над розумами переходить до філософів-метафізиків.
Нарешті, на третій, вищій стадії затверджується наукове, "позитивне" свідомість. "позитивний" стиль мислення. Військовий дух і мілітаристський спосіб життя (як агресивний, так і оборонний) цілком іде в минуле. Настає розквіт промислової епохи. Відповідно до цим "реакційну аристократію" і "анархічну республіку" переміняє нова соціально-політична система - "соціократія".
Принципи побудови і розвитку соціократії, її статику і динаміку, розробляють соціологія і прикладна наука, що базується на ній - позитивна політика.
Основний закон соціократії Конт виражає в наступній формулі: "Любов як пршщші, порядок як підстава і прогрес як ціль". Головну задачу соціократії він бачить у тім, щоб установити міцний "порядок" (іншими словами, перебороти революційний рух, стабілізувати і зміцнити капіталізм) і забезпечити "прогрес", тобто еволюційний, реформістський розвиток "промислової" (буржуазної) системи