4. Складові видавничої справи

Складовими частинами видавничої справи є:

• видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції;

• виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами;

• розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так й іншими способами.

5. Мета видавничої справи

Видавнича справа спрямована на:

1. задоволення потреб особи, суспільства, держави у видавничій продукції та отримання прибутку від цього виду діяльності;

2. створення можливостей для самовиявлення громадян як авторів незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;

3. забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;

4. сприяння національно-культурному розвитку українського народу шляхом збільшення загальної кількості тиражів, обсягів та розширення тематичного спрямування українського книговидання;

5. забезпечення доступу українського суспільства до загальнолюдських цінностей шляхом перекладу державною мовою кращих здобутків світової літератури, науки тощо, налагодження співпраці з іноземними видавництвами, українською діаспорою, укладення відповідних міжнародних угод;

6. здійснення книговидання російською мовою для забезпечення культурних потреб російського населення в Україні з урахуванням імпорту друкованої продукції;

7. здійснення книговидання мовами інших національних меншин в Україні;

8. збільшення кількості видань іноземними мовами, які поширювали б у світі знання про Україну;

9. зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного комплексу і мережі розповсюдження видавничої продукції;

10. сприяння закордонним українцям у забезпеченні вітчизняними друкованими виданнями. (Статтю 3 доповнено абзацом згідно із Законом N 2707-IV ( 2707-15 ) від 23.06.2005 )

6. Формування законодавства про видавничу справу

Сталий поступальний розвиток видавничої справи, проведення ефективної державної політики у цій сфері неможливі без досконалої законодавчої бази, сформованої на гуманістичних і демократичних ідеях і принципах міжнародного права з врахуванням власного історичного досвіду, національно-культурних традицій, соціально-економічнихумов і специфіки галузевої практики.

Процес формування законодавства про видавничу справу в загальній системі законодавчої бази Українифактично розпочався після проголошення її незалежності 24 серпня 1991 року. До цього впродовж багатьох десятиліть власної правової бази щодо видавничої справи в Україні не існувало.

За часів царської Росії політика уряду спрямовувалася на поліційно-репресивні обмеження і заборони української видавничої справи. Досить згадати історію: законодавець 1622 р. — наказ царя Михайла з подання московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангілія" К. Ставровецького.