- •1.Основні етапи розвитку політичної економії.
- •2.Предмет політичної економії.
- •3.Методологія політичної економії.
- •4.Функції політичної економії та її місце в системі економічних наук.
- •5.Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси.
- •6.Суспільний процес виробництва. Відтворення, економічне зростання.
- •7.Фактори виробництва.
- •8.Проблима обмеженості ресурсів. Виробничі можливості.
- •11.Типи економічних систем.
- •12.Товарне господарство.
- •9.Сутність, елементи і критерії класифікації економічних систем.
- •13.Товар і його властивості.
- •14.Теорія вартості. Закон вартості.
- •Різновиди вартості
- •15.Розвиток форм обміну і виникнення грошей.
- •16.Гроші, їх сутність та функції. Грошова система та і її елементи.
- •17.Домогосподарства як суб'єкт ринкових відносин.
- •18.Капітал: поняття, виробництво і нагромадження.
- •19.Перетворення грошей і чинників виробництва на капітал.
- •20.Сутність, рух і нагромадження капіталу.
- •21.Структура капіталу: постійний і перемінний капітал.
- •22.Додаткова вартість: маса і норма додаткової вартості.
- •23.Прибуток: маса і норма прибутку.
- •24.Кругообіг капіталу.
- •26. Бухгалтерські витрати. Постійні та перемінні.
- •27.Валовий дохід. Середній та граничний дохід.
- •28.Прибуток підприємства. Бухгалтерський прибуток.Нормальний та економічний прибуток.
- •29.Кредит, його суть та ф-ції.
- •30. Центральний банк та його ф-ції. Цілі центрального банку.
- •31.Банківська система країни. Види банків.
- •32.Монетарна політика держави, види монетарної політики.
- •33. Ринок, його суть і ф-ції
- •34.Кон’юктура ринку, сутність, види.
- •36. Фактори економічного зростання
- •37.Основні типи відтворення й економічного зростання
- •38.Схеми простого відтворення
- •39.Схеми розширеного відтворення
- •41. Класифікація економічних циклів. Малі, середні та довгі хвилі в економіці.
- •42. Господарський механізм і його основні елементи
- •43.Теорії регулювання економіки
- •44.Сучасні економічні системи
- •45. Особливості розвитку перехідних економік
19.Перетворення грошей і чинників виробництва на капітал.
Здатність до створення додаткової вартості є споживчою вартістю робочої сили. Додаткова вартість – є приростом вартості понад авансованої у виробництво капіталу. Капітал – це вартість, що приносить додаткову вартість. Капітал поділяється на : постійний і перемінний. Відношення постійного до перемінного капіталу (c/v) є органічною будовою капіталу. Органічна будова показує рівень технічної оснащеності в вартісному вимірі праці робітників. Приріст вартості називається додатковою вартістю і позначається «m». Норма додаткової вартості є відношення маси додаткової вартості до перемінного капіталу, помноженого на 100%:
m/=m/v*100%. Норма додаткової вартості показує ефективність використання найманої праці. Власники капіталу намагаються збільшити як норму, так і масу додаткової вартості. На норму додаткової вартості впливає: довжина робочого дня, інтенсивність праці, продуктивність праці.
Всі ці чинники, зростаючи, приводять до збільшення додаткової вартості. Інтенсивність також впливає на підвищення додаткової вартості. Маса додаткової вартості дорівнює масі прибутку. Прибуток позначається «р», m=p. Відношення маси додаткової вартості до авансованого капіталу називається нормою прибутку. p/=m/c+v*100%. На практиці це є рентабельність. На норму прибутку впливають такі чинники : маса прибутку, норма додаткової вартості, органічна будова капіталу.
20.Сутність, рух і нагромадження капіталу.
Капітал постійно знаходиться в русі. Рух капіталу послідовно проходить через наступні стадії –
Г – Т – Р.С. (З.В.) - ...В... – Т’ – Г’
Рух капіталу від авансування його в грош. формі до повернення його з приросту також в грош. формі є кругооборотом капіталу.
Постійно поновлюваний процес кругообороту капіталу є оборотом капіталу. Однак кругооборот є також одним виробн. циклом – це час, за який виготовляється та реалізується продукція підприємства. Для забезпечення безперебійності обороту капіталу необхідно, щоб він знах. у всіх формах і на всіх стадіях свого руху.
Різні частини капіталу мають особливості кругообороту та обороту.
Капітал, що інвестований в придбання обладнання, машин, інструментів тобто ЗП, служить в декількох кругооборотах. Ця частина капіталу має назву основного капіталу чи основних фондів.
21.Структура капіталу: постійний і перемінний капітал.
Постійний капітал — частина фізичного капіталу, яка бере участь у процесі праці своїм речовим змістом, є при цьому фактором виробництва, але не залучається до процесу збільшення вартостей, не змінює величини своєї вартості і відповідно не створює додаткової вартості, а переноситься конкретною працею на новостворений продукт у формі амортизації.
Змінний капітал — частина капіталу, авансована на придбання робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва, тобто не тільки відтворює власний еквівалент, а й створює своєю працею завдяки синергічному ефекту додаткову вартість.
К. Маркс уперше поділив капітал на постійний (с) і змінний (V). Змінний капітал у вигляді номінальної заробітної плати належить до поточних затрат виробництва капіталіста.
Згідно з марксистською теорією, більшу частину додаткової вартості за сучасних умов у розвинутих країнах привласнює переважно власник капіталу, частину вилучає держава через механізм оподаткування, а незначну частку привласнюють високооплачувані наймані працівники, які стали частковими співвласниками об'єктів власності.