3.7. Вступ|вступ|

У вступі|вступі| коротко відображають|відбивають|:

- оцінку сучасного стану|достатку| проблеми, якій присвячена студентська робота, виділяючи практично вирішені|рішати| завдання|задачі|, роботи провідних фірм|фірма-виготовлювачів| і фахівців|спеціалістів| у даній галузі;

- світові тенденції вирішення | завдань, що поставлені|задач|;

- актуальність даної роботи та підстави|основи| для її проведення;

- мета|ціль| роботи і сфера її застосування.

Вступ розташовують на окремій сторінці, яку включають у загальну|спільну| нумерацію сторінок текстового документа.

Слід звернути увагу, що вступ до кваліфікаційних робіт магістра виконується за іншими вимогами, які сформульовано у відповідних методичних рекомендаціях до оформлення цих робіт.

8. Висновки|висновки| та пропозиції

Висновки|висновки| як елемент структури текстового документа розміщують безпосередньо після|потім| викладу його суті на новій сторінці, яку включають у загальну|спільну| нумерацію сторінок текстового документа.

Формулювання висновків|висновків| і пропозицій|речень| є|з'являються| завершуючою частиною|часткою| студентської роботи і не повинно носити тривіальний характер|вдачу|.

У висновках|висновках| необхідно проаналізувати результати виконання роботи, обрані шляхи|колії| рішення поставленої задачі, привести короткі технічні характеристики розроблених у процесі виконання роботи об'єктів або елементів залізничних технологій з|із| вказівкою їх основних показників. У висновках|висновках| треба вказати шляхи|колії| подальшого|дальшого| вдосконалення спроектованого об'єкту або процесу, направлені|спрямовані| на підвищення їх техніко-економічних показників.

Текст висновків|висновків|, як правило, розділяють на пункти.

На підставі зроблених у роботі висновків|висновків| можуть бути дані пропозиції|. Їх розміщують після|потім| висновків|висновків|.

У пропозиціях визначають подальші|дальші| роботи, виконання яких вважається за необхідне для ефективного і комплексного вирішення поставлених завдань|задач|. При цьому головну увагу необхідно приділити пропозиціям|реченням| ефективного використання отриманих результатів роботи.

Пропозиції повинні мати конкретний характер|вдачу| і бути підтверджені розробками та розрахунками. Текст пропозицій, як правило, також розділяється на пункти.

3.9. Список використаних джерел

Перелік використаних літературних джерел має бути приведений в кінці|у кінці| текстового документа, починаючи|розпочинати| з|із| нової сторінки, під заголовком «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ». Він включає ті джерела, якими користувався студент у процесі виконання роботи і на яких є|наявний| посилання|заслання| в її тексті.

Використані при виконанні текстового документа літературні джерела розташовуються в алфавітному порядку, або в порядку розташування посилань на них в текстовому документі. Бібліографічні описи посилань в переліку приводять відповідно до стандартів, що діють у бібліотечній та видавничій справі.

Відомості про літературне джерело приводять|призводять| на тій мові|язиці|, на якій воно опубліковане.

Нижче приведені схеми бібліографічного опису деяких видів літературних джерел.

Схема бібліографічного опису книг:

Схема 1: Ф.І.Пб. авторів або найменування колективу. Основний заголовок: Інший заголовок і відомості, що відносяться| до заголовка /Відомості про авторів індивідуальних або колективних. - Місце|місце-миля| видання: Видавництво, Рік видання. - Кількість сторінок.

Приклад|зразок|:

1. Розенфельд В.Е. и др. Теория электрической тяги. - М.: Транспорт, 1983. – 328 с.

Схема 2: Основний заголовок: Інший заголовок і відомості, що відносяться| до заголовку/Ф.І.Пб. авторів або найменування колективу. - Місце|місце-миля| видання: Видавництво, Рік видання. - Кількість сторінок.

Приклад|зразок|:

2. Пакетирование и перевозка тарно-штучных грузов /Пашков А.К., Полярин Ю.Н. – М.: Транспорт, 2000. – 255 с.

Книги одного, двох і трьох авторів описують, як правило, під заголовком, книги чотирьох і більше авторів - під заголовком.

Книги одного і двох авторів описують під їх прізвищами. Якщо авторів більше, то книгу описують під прізвищем одного, указано­го| у виданні першим, з|із| додаванням|добавляти| слів "та ін.".

Інший заголовок містить|утримує| відомості, що уточнюють основний заголовок| або зміст|вміст|, що пояснює його.

Назва місця|місце-милі| видання указується|вказує| повністю|цілком| в називному відмінку, за винятком назв міст: Москва - М., Ленінград (стара назва) – Л. і Київ – К. При наявності двох місць|місце-миль| видання указуються|вказують| обидва місця|місце-милі|. Назва­нія розділяються крапкою з комою.

Назву видавництва приводять|призводять| без лапок і, як правило, в скороченій формі. Слово "видавництво" зазвичай|звично| не пишуть, окрім|крім| рідких|рідких| виключень|винятків|: Вид-во стандартів, Вид-во СНУ ім. В.Даля і тому подібне.

Схема бібліографічного опису статті:

Ф.І.Пб. авторів або найменування колективу. Основний заголовок статті: Інший заголовок і відомості, що відносяться до заголовка // Зведення про видання, в якому опублікована ста­тья|. - Сторінки, на яких поміщена стаття.

Відомості про видання, в якому опублікована стаття, залежать від виду видання:

1. Періодичне видання (журнал|часопис|, газета, збірник|збірник| праць і тому подібне). Тут указуються|вказують| лише найменування; рік видання; число і місяць (для газет і тижневиків); номер, випуск, том (для журна­лів| і видань, що продовжуються|тривають|).

2. Неперіодичне видання (збірка|збірник| статей, матеріали кон­ференцій|, тематична збірка|збірник| і тому подібне) описується по правилах для опису книг.

Вказівка в списку літератури тільки|лише| номери журналу|часопису| або збір­ника| без вказівки авторів і назви статті є|з'являється| невірною.

Приклад|зразок|:

1. Каныгин Ю.М. Проблемы интенсификации науки // Изв. АН СССР. Сер. экон. - 1976. - №4. - С.29-37.

2. Алексеев Н.Б. Планирование научно-технического прогрес­са // Научн. труды /Моск. инж.-экон. ин-т. - 1975. - Вып. 86. -Ч.2. - С.22-26.

Схема бібліографічного опису звіту про НДР:

Основний заголовок: Відомості, що відносяться до заголовка /Відомості про організацію, відповідальну за НДР; прізвище керівника роботи. - Номер держ|. реєстрації. - Місце|місце-миля| випуску звіту, Рік. - Кількість сторінок.

Приклад|зразок|:

Исследование сил сцепления между колесом и рельсом при по­даче в зону контакта ферромагнитного порошка: Отчет о НИР (заключительный) / Ворошиловградский машиностр. ин-т; Рук. работы А.Л.Голубенко. - № ГР 85100411. - Ворошиловград, 1985. – 342 с.

Схема бібліографічного опису патентного документа:

Заголовок. Основний заголовок /Відомості про авторів винаходу; Найменування установ - заявників. - Специфічні відомості про документ.

У заголовку приводять|призводять| вид патентного документа (А.с., Пат., Дод.пат. і тому подібне), його номер, назву країни, що видала документ, й індекс міжнародної класифікації винаходів.

Приклад|зразок|:

1. Пат. 13940 А Украины МКИ⁵ В60Т17/00, F04В39/16. Система влагоотделения в пневматических приводах / Л.М.Сидоров, С.Б.Иванов, В.В.Николаев и др. – Опубл. 25.04.97, Бюл.№2;

2. Пат. 3818311, США, МКИ НО3К 17/60. Схема защиты полупроводникового переключателя.- Опубл. 04.05.84.

Схема бібліографічного опису нормативно-технічної|технічної| документації:

Заголовок. Основний заголовок: Відомості, що відносяться до заголовка. Місце|місце-миля| видання: Видавництво або видаюча організація, Рік. - Чис­ло сторінок. - (Відомості про серію).

Приклад|зразок|:

ГОСТ 7.9-95. Реферат и аннотация. Общие требования - М.: Издательство стандартов, 1995.- 8 с.

Схема бібліографічного опису методичних вказівок:

Назва вказівок, прізвища й ініціали укладачів, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок.

Приклад:

Методические указания к выполнению курсовой работы «Количественные показатели вагонопотоков железной дороги» для студентов специальности «Организация перевозок и управление на железнодорожном транспорте». Составитель: Михайлов Е.В. – Луганск: ВНУ им.В.Даля, 2007. – 27 с.

Зарубіжні джерела описуються на мові|язиці| оригіналу|оригінала| в такому ж порядку|ладі|, як і вітчизняні. Якщо є|наявний| видані переклади|переведення|, то краще посилатися на них. Якщо є|наявний| рукописні переклади|переведення|, то автор, назва роботи та джерела приводяться|призводять| на мові|язиці| оригіналу|оригінала|, а потім указується|вказує| організація, що виконала переклад|переведення|, і його номер.