2.Предмет економічної теорії

Предметом економічної теорії (політичної економії) є економічні відносини, що складаються в процесі використання виробничих ресурсів, їх взаємодія з продуктивними силами, закони економічного розвитку та діяльність економічних суб'єктів, спрямована на ефективне задоволення людських потреб. За визначенням К. Макконнела, економічна наука — це наука про ефективне використання обмежених ресурсів та управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб.

АБО

Предметом економічної теорії є економічні відносини у суспільстві. Оскільки економічні відносини представляють у суспільстві цілісну систему, то предмет економічної теорії має і інше визначення.

Економічна теорія – це наука про системи економічних відносин у суспільстві.

3.Продуктивні сили та виробничі відносини

Суттєвими характеристиками будь-якого способу виробництва є продуктивні сили і виробничі відносини. Як основні параметри механізму його функціонування і розвитку, вони самі зазнають певних змін у цьому процесі, що в свою чергу, обумовлює виникнення якісно нових рис у способі виробництва, його продуктах

У структурному відношенні спосіб виробництва постає як єдність продуктивних сил і виробничих відносин.

Розвиток продуктивних сил є головним критерієм суспільного прогресу. Продуктивні сили - це матеріальні фактори виробництва, завдяки яким воно може здійснюватися, як цілеспрямований процес перетворення. Продуктивні сили за їхнім складом поділяють на первинні і вторинні. Первинні продуктивні сили - засоби виробництва і люди з їхнім навичками і досвідом. Склад первинних продуктивних сил визначається змістом процесу праці. Вторинні продуктивні сили набувають розвитку на основі первинних і характеризуються формами організації процесу виробництва, розвитком його усуспільнення, залученням у виробництво науки, освіти, культури тощо. До продуктивних сил належать люди, що здійснюють суспільне виробництво, а також засоби цього виробництва, головним компонентом яких є знаряддя праці. Крім цього для здійснення процесу виробництва необхідні ще виробничі будівлі, зв'язок, транспорт, тобто певна інфраструктура. Ідеться про умови праці, котрі разом із знаряддями праці і становлять засоби праці.

Вплив НТР на людину, її життя і діяльність залежить насамперед від суспільних умов, конкретно - історичної системи суспільних відносин, основу яких становлять виробничі відносини.

Виробничі відносини - це конкретно - історичний спосіб привласнення людиною умов своєї праці. Саме власність - це той конкретно-історичний спосіб, яким поєднується жива та уречевлена праця, праця та її умови. Продуктивні сили становлять зміст способу виробництва. Але зміст не існує сам собі, поза конкретною формою. Цією формою і є виробничі відносини.

4.Економічні закони та категорії і їх класифікація

Економічний закон – це стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв’язок і взаємозалежність в явищах та процесах економічного життя. Закон і сутність, як відомо – поняття однорідні.

Сутність – це комплекс необхідних, глибинних зв’язків і відносин, які вивчають основні риси, особливості і тенденції розвитку певної матеріальної системи. Сутність, як і закон, розкриває лише глибинні, сталі, внутрішньо необхідні форми зв’язку. Сутність, а отже і закон, можуть бути всебічно досліджені лише через інші категорії діалектики (кількість і якість, зміст і форма, ціле і частина). Економічні закони, як і закони природи, мають об’єктивний характер. Проте вони істотно відрізняються від законів природи тому, що виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей – у виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Крім цього, економічні закони, на відміну від законів природи, діють не вічно. Більшість з них мають тимчасовий характер. Держава не може скасувати об’єктивні економічні закони, але може створювати передумови для розвитку об’єктивних законів, змінюючи умови. Це досягається по-перше, удосконаленням прав власності, господарського механізму; по-друге, за допомогою державного управління. Отже, економічні закони не залежать від свідомості людей, але залежать від їх свідомої діяльності.

До системи економічних законів належать чотири їх типи:

а) перший тип (всезагальні) – загальні економічні закони, тобто закони властиві всім суспільним способам виробництва ( закон відповідності виробничих відносин рівню та характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці);

б) другий тип (особливі) – це закони, що діють у декількох суспільно економічних формаціях ( закон вартості, закон попиту та пропозиції та ін.);

в) третій тип (специфічні) – це закони , що діють в межах лише одного суспільного способу виробництва (основний економічний закон);

г) четвертий тип (стадіальні) – це закони, що діють лише на одній стадії розвитку суспільного способу виробництва (закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищий стадії розвитку капіталізму).

Система економічних законів – це субординована система. Субординація зумовлена тим, що в самій системі економічних відносин виділяються основні, первинні, вихідні, з одного боку, і з другого похідні – вторинні, третинні.

Економічні категорії – це узагальнюючі поняття, які відбивають істотні сторони економічних явищ і процесів ( щоб охарактеризувати ринкову економіку необхідно глибоко знати цілу систему економічних категорій, починаючи з товару, вартості, собівартості, грошей, ціни, конкуренції та ін. і закінчуючи маркетингом і менеджментом).