1.2.Види пам’яті та їх характеристика.

У залежності від способу зберігання матеріалу виділяють миттєву, короткочасну, оперативну, довгострокову і генетичну пам'ять.

Миттєва (иконическая) пам'ять представляє собою безпосереднє відображення способу інформації, сприйнятого органами почуттів. Її тривалість від 0.1 до 0.5 с.

Короткочасна пам'ять зберігає протягом короткого проміжку часу (в середньому близько 20 с.) Узагальнений образ сприйнятої інформації, її найбільш суттєві елементи. Обсяг короткочасної пам'яті становить 5 - 9 одиниць інформації і визначається кількістю інформації, яку людина здатна точно відтворити після одноразового пред'явлення. Найважливішою особливістю короткочасної пам'яті є її вибірковість. З миттєвої пам'яті в неї потрапляє тільки та інформація, яка відповідає актуальним потребам та інтересам людини, привертає до себе його підвищену увагу. «Мозок середньої людини, - говорив Едісон, - не сприймає і тисячної частки того, що бачить око». Оперативна пам'ять розрахована на збереження інформації протягом певного, заздалегідь заданого терміну, необхідного для виконання певної дії або операції. Тривалість оперативної пам'яті від кількох секунд до декількох днів. Довготривала пам'ять здатна зберігати інформацію протягом практично необмеженого терміну, при цьому існує (але не завжди) можливість її багаторазового відтворення. На практиці функціонування довгострокової пам'яті зазвичай пов'язане з мисленням та вольовими зусиллями. Генетична пам'ять обумовлена ​​генотипом і передається з покоління в покоління. Очевидно, що вплив людини на цей вид пам'яті дуже обмежене (якщо воно, взагалі, можливо).

У залежності від переважного в процесі функціонування пам'яті аналізатора виділяють рухову, зорову, слухову, дотикальну, нюхову, смакову, емоційну та інші види пам'яті.

У людини переважаючим є зорове сприйняття. Так, наприклад, ми часто знаємо людину в обличчя, хоча не можемо згадати, як його звуть. За збереження і відтворення зорових образів відповідає зорова пам'ять. Вона безпосередньо пов'язана з розвиненою уявою: те, що людина візуально може собі уявити, він, як правило, легше запам'ятовує і відтворює. Слухова пам'ять - це гарне запам'ятовування і точне відтворення різноманітних звуків, наприклад, музичних, мовних. Особливий різновид слуховий пам'яті становить словесно-логічна, яка тісно пов'язана зі словом, думкою і логікою.

Рухова пам'ять є запам'ятовування і збереження, а при необхідності і відтворення з достатньою точністю різноманітних складних рухів. Вона бере участь у формуванні рухових вмінь і навичок. Яскравим прикладом рухової пам'яті є рукописне відтворення тексту, що припускає, як правило, автоматичне написання колись вивчених символів.

Емоційна пам'ять - це пам'ять на переживання. Вона бере участь у роботі всіх видів пам'яті, але особливо проявляється в людських відносинах. На емоційної пам'яті заснована міцність запам'ятовування матеріалу: те, що у людини викликає емоції, запам'ятовується без особливих зусиль і на довший термін. Можливості дотикальної, нюхової, смакової та інших видів пам'яті в порівнянні з зорової, слуховий, рухової й емоційної пам'яттю дуже обмежені, і особливої ​​ролі в житті людини не грають.

Розглянуті вище види пам'яті лише характеризують джерела вихідної інформації і не зберігаються в пам'яті в чистому вигляді. У процесі запам'ятовування (відтворення) інформація зазнає різноманітні зміни: сортування, відбір, узагальнення, кодування, синтез, а також інші види обробки інформації.

За характером участі волі в процесі запам'ятовування і відтворення матеріалу пам'ять ділять на довільну і мимовільну.

У першому випадку перед людиною ставиться спеціальна мнемонічна завдання (на запам'ятовування, впізнавання, збереження і відтворення), що здійснюється завдяки вольовим зусиллям. Мимовільна пам'ять функціонує автоматично, без особливих на те зусиль з боку людини. Мимовільне запам'ятовування не обов'язково є більш слабким, ніж довільне, у багатьох випадках життя воно перевершує його.

Особливості та взаємозв'язок короткочасної і довготривалої пам'яті. Короткочасна і довготривала пам'ять взаємопов'язані і працюють як єдина система. Одна з концепцій, що описують їхню спільну, взаємозв'язану діяльність, розроблена американськими вченими Р. Аткінсоном і Р. Шифрін. Короткочасна пам'ять характеризується обмеженістю її обсягу (у середньому 7 ± 2). При переповненні обсягу короткочасної пам'яті людини знову надходить інформація частково витісняє що зберігається там, і остання безповоротно зникає. Короткочасна пам'ять виступає в ролі обов'язкового проміжного сховища і фільтра, переробного найбільший обсяг інформації, відразу відсіває непотрібну і залишає потенційно корисну.

Процес запам'ятовування може протікати більш ефективно, якщо зосередитися на усваиваемом матеріалі. Встановлено, що краще засвоюється інформація, яка є об'єктом уваги і свідомості, виступає в якості мети. Так скорочується обсяг вихідної інформації, полегшується робота з її переробки. Іншим мнемонічним прийомом є запам'ятовування шляхом повторення. Цей механізм заснований на тому, що запам'ятовується за допомогою свідомого повторення утримується в короткочасній пам'яті на більш тривалий термін, ніж кілька секунд; підвищується шанс перекладу інформації в довготривале сховище. Звичайно ж без повторення в довготривалій пам'яті виявляється лише те, що знаходиться у сфері уваги.

Одним з можливих механізмів короткочасного запам'ятовування є тимчасове кодування, тобто відображення запам'ятовується у вигляді певних, послідовно розташованих знаків у слухової і зорової системи людини. Як правило, інформація перекодовується в акустичну форму, а потім зберігається в довгостроковій пам'яті у смисловій формі. Саме сенс згадуваного приходить на пам'ять першим, ми можемо згадати бажане або, принаймні світі замінити його тим, що досить близько до нього за змістом. На цьому, зокрема, грунтується процес пізнавання колись баченого або чутого. Особливістю довгострокової пам'яті є те, що вона, на думку Р. Аткінсона і Р. Шифріна, практично необмежена за обсягом і тривалості зберігання в ній інформації. Схема пам'яті за Р. Аткінсон і Р. Шифріну досить добре описує роботу короткочасної пам'яті, але абсолютно не враховує зворотний зв'язок довгострокової пам'яті з короткочасною. Справа в тому, що обидва типи пам'яті працюють у взаємозв'язку і паралельно. У пам'яті йде постійна робота по зверненню до минулого досвіду, його доповнення новою інформацією, а також коригування засвоєних відомостей. Інакше кажучи, людині немає необхідності заучувати те, що він і так добре знає. На цьому заснована асоціативна пам'ять.