4.6. Основна частина

Перед початком безпосередньої роботи над текстом дослідження необхідно скласти план роботи з виділенням розділів і підрозділів. При цьому до структури роботи, відображеної в плані, пред’являється вимога логічної узгодженості та субординації теми всієї роботи і назв розділів і підрозділів. Так, тема роботи в цілому повинна бути в смисловому відношенні ширше за кожний з розділів, а найменування кожного розділу – ширше за кожний із його підрозділів. При визначенні назв розділів і підрозділів недопустимі повтори в назві розділу теми роботи, а назва підрозділу не може повторювати назви розділу.

Всі структурні елементи повинні представляти собою конкретні кроки ви розкритті теми. Обсяг кожного структурного елементу основної частини повинен знаходитися в правильній логічній пропорції з рештою елементів.

Основна частина дипломної (магістерської) складається з розділів. Їх кількість визначається залежно від теми і питань, які висвітлюватимуться (як правило, не менше двох і не більше п’яти). Кожен розділ необхідно починати з нової сторінки з вказівкою номеру і назви.

Розділи поділяються на підрозділи. Якщо розділ висвітлює окреме, самостійне питання теми, спрямоване на вирішення конкретного завдання, то підрозділ – це частина цього питання. Підрозділи нумеруються окремо в кожному розділі і розташовуються підряд по тексту з вказівкою номера підрозділу і заголовка. В кінці кожного розділу формулюються висновки з викладом отриманих теоретичних і практичних результатів.

Зміст першого розділу, як правило, має теоретико-методологічний характер. У цьому розділі визначається понятійний апарат, проводиться історичний аналіз проблеми, виявляються її соціальні і політичні передумови. Потім доцільно висвітлити основні етапи розвитку наукової думки щодо досліджуваної теми, джерельну базу дослдіження, поставити питання, що залишилися невирішеними.

Загальний алгоритм викладу матеріалу наступний. Спочатку окреслюється основна проблема, показуються її історичні витоки, а потім розглядаються різні варіанти підходів до її вирішення, що групуються за принципом методологічної схожості. Зазначені підходи обов’язково самостійно оцінюються автором дипломної (магістерської) роботи. Далі висловлюються власні погляди автора на проблему і шляхи її вирішення. Вони аргументовано доводяться і обґрунтовуються теоретичними викладеннями з посиланнями на вітчизняних і зарубіжних авторів.

У другому розділі, як правило, обґрунтовується вибір напряму дослідження, проводиться аналіз проблеми, дається класифікація явищ, об’єктів, їх порівняльна характеристика.

Побудова і зміст другого розділу можуть розрізнятися залежно від характеру дипломної (магістерської) роботи. При теоретико-аналітичному характері роботи в цілому другий розділ служить продовженням теоретичного аналізу проблеми або переходом до нового ракурсу розгляду.

Якщо робота має прикладний характер, у ній проводиться аналіз змісту відповідних правових норм, механізму їх реалізації, співвідношення з іншими правовими актами.

У третьому розділі необхідно відобразити проблематику теми, співставити одержані результати з метою дослідження, вказати основні шляхи усунення проблем, недоліків у відповідному правовому регулюванні. За певних умов третій розділ доцільно присвятити практичним аспектам вирішення поставлених завдань.

При цьому доцільно вказати на основні шляхи гармонізації законодавства України з міжнародним правом, законодавством ЄС, актами міжнародних організацій. Можливим є аналіз діяльності правозастосовних органів з визначенням напрямів її вдосконалення, необхідності ухвалення, зміни або скасування законодавчих актів.

У цьому ж розділі бажано визначити основні перспективи, тенденції правового регулювання у відповідній сфері з урахуванням пропонованих автором змін.

При викладі матеріалу необхідно прагнути до аналізу наявних у науковій літературі підходів, зіставлення, порівняння думок різних авторів щодо проблеми, мотивовано відстоюючи при цьому власну позицію.

При викладі і аналізі матеріалу необхідно аргументовано використовувати приклади з нормативно-правових актів в порівняльній, аналітичній формі і у меншій мірі описово. Рекомендується наводити приклади з практики діяльності юрисдикційних органів та інших організацій в контексті обраної теми. При цьому фабулу справи слід висловлювати стисло, згадуючи лише ті юридичні факти, які мають значення для даного питання. Наведений приклад повинен підтверджувати або спростовувати ту або іншу тезу, служити як ілюстрація або доказ тієї або іншої гіпотези.

Для підтвердження власних тез або при викладі думок інших авторів використовують цитування. Цитати наводяться в лапках з вказівкою у виносці вихідних даних використаного джерела. Допустимо відтворювати думку автора власними словами (наприклад, коротко резюмувати погляди дослідника, ні в якому разі їх не перекручуючи і не спотворюючи), але і тоді необхідна вказівка на джерело.

У завершенні розділу необхідно підвести підсумок викладеного матеріалу, сформулювати висновки, вказати невирішені питання, спірні проблеми, на вирішення яких спрямовані подальші частини роботи. Доцільно в кінці розділу чи підрозділу поставити задачу, обґрунтувати необхідність розгляду тієї або іншої проблеми в наступному розділі чи підрозділі. В такий спосіб забезпечується цілісність, логічність і послідовність викладу матеріалу дослідження.