Число іменників

Більшість іменників мають дві форми числа — однину і множину: літак — літаки, місто — міста, річка —- річки. Але деякі іменники мають лише форму однини (Полтава, вапно, Дністер) або множини (дрова, лещата, Карпати, лінощі).

Тільки в однині вживаються:

• назви речовин: золото, чорнило, м'ясо, борошно;

• назви дій, якостей, почуттів:штовханина, боротьба, хоробрість, білизна, ненависть, дружба;

• власні назви: Крим, Прип'ять, Еверест;

• збірні іменники, які означають сукупність предметів, але сприймаються як єдине ціле:листя, піхота, студентство, дітвора, інтелігенція.

Тільки у множині вживаються:

• назви предметів, що складаються з двох або кількох частин: щипці, сани, граблі;

• іменники, що означають речовини, сукупність матеріалу: дріжджі, вершки, парфуми;

• назви почуттів, стану (всі з суфіксом -ощ-): хитрощі, лінощі, гордощі;

• географічні власні назви: Суми, Дарданелли, Піренеї.

Відмінювання іменників

Більшість іменників змінюються за відмінками {називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний) та числами (однина, множина).

Називний відмінок становить початкову форму слова (у такій формі воно подається у словниках) і є прямим. Інші відмінки — непрямі.

Відмінкові форми виражають відношення іменників до інших слів у реченні або словосполученні, їхні граматичні зв'язки:

прочитати (що?) книжку; зустрітися (з ким?) з друзями; перейдемо (до чого?) до вправ.

Граматичні значення відмінкових форм виражаються закінченнями або закінченнями і прийменниками. Іменники в називному і кличному відмінках вживаються без прийменників, у місцевому — тільки з прийменниками.

Кличний відмінок вживається в ролі звертання.

Відміни іменників

За відмінковими закінченнями Іменники української мови поділяються на чотири відміни.

Відміна	Рід	Закінчення	Приклади
І	жін.	[а] (я)	Україн[а], пісн[я], ліні[я]
	чол.	[а] (я)	Микол[а], судд[я]
	сер.	[а]	старост[а]
ІІ	чол.	[ ], [о]	аркуш[ ], край[ ], кінь[ ]; батьк[о]
	сер.	[а] (я), [о], [е]	знанн[я], узбічч[я] озер[о], мор[е]
III	жін.	[ ]	ніч[ ], честь[ ] + ім. мати [ ]
IV	сер.	[а] (я)	ягн[я] —> ягняти курч[а] —> курчати плем'[я] —>племені

Групи іменників і та II відмін

Іменники І та II відмін поділяються на три групи — тверду, м'яку і мішану.

До твердої групи І відміни належать іменники чоловічого, жіночого та спільного родів з основою на твердий приголосний та з закінченням [а]: сов[а], Сав[а], трудяг[а]. До м'якої групи І відміни належать іменники чоловічого та жіночого родів з основою на м'який приголосний та з закінченням [а] ([я]): судд[я], вишн[я]. До мішаної групи І відміни належать іменники чоловічого та жіночого родів з основою на шипялчий приголосний та з закінченням [а]: паш[а], меж[а].

До твердої групи ІІ відміни належать іменники чоловічого та середнього родів з основою на твердий приголосний та з закінченням [о] чи нульовим: козак[ ], батьк[о], сел[о]. До м'якої групи ІІ відміни належать іменники:

• чоловічого роду з основою на м'який і нульовим закінченням: учен[ь]

• середнього роду з основою на твердий і закінченням [е]: мор[е]

• середнього роду з основою на м'який чи подовжений шиплячий і закінченням [а] ([я]): житт[я], збіжж[я].

До мішаної групи ІІ відміни належать іменники чоловічого та середнього родів з основою на шиплячий неподовжений та з закінченням [е] чи нульовим: товариш[ ], Збараж[ ], видовищ[е].