- •Поняття про іменник
- •Суть граматичного поняття "предмет"
- •Рід іменників
- •Число іменників
- •Відмінювання іменників
- •Відміни іменників
- •Групи іменників і та II відмін
- •Поділ на групи іменників II відміни з основою на -р-
- •Творення іменників
- •Іменники прикметникової форми змінюються так, як і звичайні прикметники: Коцюбинський, Коцюбинського, Коцюбинська; рядовий, рядового, рядові і т. Д.
Число іменників
Більшість іменників мають дві форми числа — однину і множину: літак — літаки, місто — міста, річка —- річки. Але деякі іменники мають лише форму однини (Полтава, вапно, Дністер) або множини (дрова, лещата, Карпати, лінощі).
Тільки в однині вживаються:
назви речовин: золото, чорнило, м'ясо, борошно;
назви дій, якостей, почуттів:штовханина, боротьба, хоробрість, білизна, ненависть, дружба;
власні назви: Крим, Прип'ять, Еверест;
збірні іменники, які означають сукупність предметів, але сприймаються як єдине ціле:листя, піхота, студентство, дітвора, інтелігенція.
Тільки у множині вживаються:
назви предметів, що складаються з двох або кількох частин: щипці, сани, граблі;
іменники, що означають речовини, сукупність матеріалу: дріжджі, вершки, парфуми;
назви почуттів, стану (всі з суфіксом -ощ-): хитрощі, лінощі, гордощі;
географічні власні назви: Суми, Дарданелли, Піренеї.
Відмінювання іменників
Більшість іменників змінюються за відмінками {називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний) та числами (однина, множина).
Називний відмінок становить початкову форму слова (у такій формі воно подається у словниках) і є прямим. Інші відмінки — непрямі.
Відмінкові форми виражають відношення іменників до інших слів у реченні або словосполученні, їхні граматичні зв'язки:
прочитати (що?) книжку; зустрітися (з ким?) з друзями; перейдемо (до чого?) до вправ.
Граматичні значення відмінкових форм виражаються закінченнями або закінченнями і прийменниками. Іменники в називному і кличному відмінках вживаються без прийменників, у місцевому — тільки з прийменниками.
Кличний відмінок вживається в ролі звертання.
Відміни іменників
За відмінковими закінченнями Іменники української мови поділяються на чотири відміни.
Відміна |
Рід |
Закінчення |
Приклади |
І |
жін. |
[а] (я) |
Україн[а], пісн[я], ліні[я] |
чол. |
[а] (я) |
Микол[а], судд[я] |
|
сер. |
[а] |
старост[а] |
|
ІІ |
чол. |
[ ], [о] |
аркуш[ ], край[ ], кінь[ ]; батьк[о] |
сер. |
[а] (я), [о], [е] |
знанн[я], узбічч[я] озер[о], мор[е] |
|
III |
жін. |
[ ] |
ніч[ ], честь[ ] + ім. мати [ ] |
IV |
сер. |
[а] (я) |
ягн[я] —> ягняти курч[а] —> курчати плем'[я] —>племені |
Групи іменників і та II відмін
Іменники І та II відмін поділяються на три групи — тверду, м'яку і мішану.
До твердої групи І відміни належать іменники чоловічого, жіночого та спільного родів з основою на твердий приголосний та з закінченням [а]: сов[а], Сав[а], трудяг[а]. До м'якої групи І відміни належать іменники чоловічого та жіночого родів з основою на м'який приголосний та з закінченням [а] ([я]): судд[я], вишн[я]. До мішаної групи І відміни належать іменники чоловічого та жіночого родів з основою на шипялчий приголосний та з закінченням [а]: паш[а], меж[а].
До твердої групи ІІ відміни належать іменники чоловічого та середнього родів з основою на твердий приголосний та з закінченням [о] чи нульовим: козак[ ], батьк[о], сел[о]. До м'якої групи ІІ відміни належать іменники:
чоловічого роду з основою на м'який і нульовим закінченням: учен[ь]
середнього роду з основою на твердий і закінченням [е]: мор[е]
середнього роду з основою на м'який чи подовжений шиплячий і закінченням [а] ([я]): житт[я], збіжж[я].
До мішаної групи ІІ відміни належать іменники чоловічого та середнього родів з основою на шиплячий неподовжений та з закінченням [е] чи нульовим: товариш[ ], Збараж[ ], видовищ[е].
