Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Іменник.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
35 Кб
Скачать
☆

Число іменників

Більшість іменників мають дві форми числа — однину і множину: літак — літаки, місто — міста, річка —- річки. Але деякі іменники мають лише форму однини (Полтава, вапно, Дністер) або множини (дрова, лещата, Карпати, лінощі).

Тільки в однині вживаються:

  • назви речовин: золото, чорнило, м'ясо, борошно;

  • назви дій, якостей, почуттів:штовханина, боротьба, хоробрість, білизна, ненависть, дружба;

  • власні назви: Крим, Прип'ять, Еверест;

  • збірні іменники, які означають сукупність предметів, але сприймаються як єдине ціле:листя, піхота, студентство, дітвора, інтелігенція.

Тільки у множині вживаються:

  • назви предметів, що складаються з двох або кількох частин: щипці, сани, граблі;

  • іменники, що означають речовини, сукупність матеріалу: дріжджі, вершки, парфуми;

  • назви почуттів, стану (всі з суфіксом -ощ-): хитрощі, лінощі, гордощі;

  • географічні власні назви: Суми, Дарданелли, Піренеї.

Відмінювання іменників

Більшість іменників змінюються за відмінками {називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний) та числами (однина, множина).

Називний відмінок становить початкову форму слова (у такій формі воно подається у словниках) і є прямим. Інші відмінки — непрямі.

Відмінкові форми виражають відношення іменників до інших слів у реченні або словосполученні, їхні граматичні зв'язки:

прочитати (що?) книжку; зустрітися (з ким?) з друзями; перейдемо (до чого?) до вправ.

Граматичні значення відмінкових форм виражаються закінченнями або закінченнями і прийменниками. Іменники в називному і кличному відмінках вживаються без прийменників, у місцевому — тільки з прийменниками.

Кличний відмінок вживається в ролі звертання.

Відміни іменників

За відмінковими закінченнями Іменники української мови поділяються на чотири відміни.

Відміна

Рід

Закінчення

Приклади

І

жін.

[а] (я)

Україн[а], пісн[я], ліні[я]

чол.

[а] (я)

Микол[а], судд[я]

сер.

[а]

старост[а]

ІІ

чол.

[ ], [о]

аркуш[ ], край[ ], кінь[ ]; батьк[о]

сер.

[а] (я), [о], [е]

знанн[я], узбічч[я] озер[о], мор[е]

III

жін.

[ ]

ніч[ ], честь[ ] + ім. мати [ ]

IV

сер.

[а] (я)

ягн[я] —> ягняти курч[а] —> курчати плем'[я] —>племені

Групи іменників і та II відмін

Іменники І та II відмін поділяються на три групи — тверду, м'яку і мішану.

До твердої групи І відміни належать іменники чоловічого, жіночого та спільного родів з основою на твердий приголосний та з закінченням [а]: сов[а], Сав[а], трудяг[а]. До м'якої групи І відміни належать іменники чоловічого та жіночого родів з основою на м'який приголосний та з закінченням [а] ([я]): судд[я], вишн[я]. До мішаної групи І відміни належать іменники чоловічого та жіночого родів з основою на шипялчий приголосний та з закінченням [а]: паш[а], меж[а].

До твердої групи ІІ відміни належать іменники чоловічого та середнього родів з основою на твердий приголосний та з закінченням [о] чи нульовим: козак[ ], батьк[о], сел[о]. До м'якої групи ІІ відміни належать іменники:

  • чоловічого роду з основою на м'який і нульовим закінченням: учен[ь]

  • середнього роду з основою на твердий і закінченням [е]: мор[е]

  • середнього роду з основою на м'який чи подовжений шиплячий і закінченням [а] ([я]): житт[я], збіжж[я].

До мішаної групи ІІ відміни належать іменники чоловічого та середнього родів з основою на шиплячий неподовжений та з закінченням [е] чи нульовим: товариш[ ], Збараж[ ], видовищ[е].